LPG готовий гріти

Дорогою у Варшаву, де ми проводили форум Fuel for Ukraine, впіймав себе на думці, що подорожую автомобілем Польщею вперше. Досі всі рази це був літак і великі міста. Та ще й навігатор якось повів замість хайвею периферійними селищами.

І тут нарешті я побачив візуалізацію цифр і графіків із численних звітів щодо поширення у країні комунально-побутового використання LPG. Армія газгольдерів чергує у всіх селищах.

І тільки в міру відходження від убитого підготовкою до конференції стану стало чітко зрозуміло – так давно має бути і в Україні. Ми про це багато разів казали, сподівалися, що розв’язання проблеми зрушить з місця 2014 року на побоюваннях перебоїв постачань природного газу з мордору, та й досі тема автономного газопостачання побутовим споживачам лишається майже мертвою.

Кращого і більш відповідального моменту для стрімкого впровадження опалення на LPG важко й уявити! Адже нині вся Європа готується до рекордних цін на газ цієї зими. Ніхто ж не думає, що росіяни впустять таку змогу «вжарити» європейських партнерів?! У Німеччині вже будують пункти масового обігріву для тих, хто не матиме доступу до газу або змоги купувати його за захмарними цінами. У нас же є всі підстави думати, що ворог битиме по тепловій інфраструктурі, керівництво країни не приховує побоювання щодо перспектив для населення добряче померзнути цієї зими.

А що нам пропонує галузь LPG? Налагоджені постачання, диверсифіковані джерела імпорту, ефективно побудовану систему живлення ринку з коліс, цілу купу трейдерів. Ефект від цього ми чітко бачимо на заправках: поки бензин і дизпальне ще доїжджають на АЗС, скраплений газ уже почав дешевшати на тлі надлишку ресурсу.

Коли торік тисяча кубів природного газу стабільно торгувалася на біржі по $2 000+, український бізнес швидко зорієнтувався. Підприємства, що мають технологічну змогу, й бізнес, що сильно залежить від стабільного енергопостачання, миттєво перейшли на опалення скрапленим газом. Елеватори, склодувні фабрики, асфальтні заводики, птахофабрики – у спеціалізованих підприємств не було відбою від клієнтів, попит зріс миттєво у кілька разів.

Набагато гірші справи у приватних господарствах. Головний бар’єр – жорстке законодавство, що залишилося у спадщину від СРСР й відтоді серйозно не апдейтилося. Встановити собі газгольдер у приватному будинку можна дуже небагатьом, адже вимоги до його розміщення наджорсткі. Ті ж норми відрізають від стабільної можливості забезпечити стабільне й економне газопостачання багато дрібних підприємств. А бочка LPG у багатоквартирному будинку прирівнюється до атомного реактора.

Брак культури економії в українців лише обтяжує ситуацію. Светра зі шкарпетками більшість натягне лише як останній варіант. Не треба дивитися у чан ворожці, щоб зрозуміти, що поки дозволяє температура за бортом, у багатоповерхівках працюватимуть усі наявні інвертори й кондиціонери. Чи витримає мережа? Велике питання.

У селах, де в більшості випадків якість мереж взагалі нульова, в хід піде ліс або, що вже видно уздовж наших доріг, лісопосадки. Особисто в мене заощадливі сусіди попиляли не тільки щось цінне, але й порубали дрібні чагарники у найближчому лісі.

Так, використання скрапленого газу потребує високої технічної й технологічної культури, та приклад Польщі доводить, що все можливо. Це ж саме підтверджують і скрізь розкидані газгольдери з LPG і LNG у Туреччині. Сучасні технологічні рішення і кваліфікований персонал – запорука безпеки.

Тож, як на мене, модернізацією законодавства (читай – копіюванням у поляків) й імпортом досвіду розвинутих у цій темі країн треба зайнятися негайно. Керівництво країни зараз на максимально короткій робочій дистанції з польськими колегами, отже, інтерпретація сусіднього законодавства не повинна стати проблемою.