На ринку пального назріває серйозна штовханина. Криза вщухала трошки повільніше, ніж починалася, але теж швидко. Ціни в гурті вже тестують дно, а маржа повертається до нормативної. Проте не у всіх. Під час боротьби з дефіцитом залишитися без збитків поталанить не усім – більшість ситуативних постачальників очікує жорстке приземлення. Таких буде чимало: у липні кількість імпортерів дизпального становила 355, тоді як у довоєнний час ледве перевищувала 70.
Перша відмінність нового ринку – робота без нафтобаз. Після того, як росіяни цілеспрямовано розгатили зо три десятки нафтобаз, везти пальне у сховище ніхто не ризикує. Залишки — один із чинників, що відповідають за плавність зміни цін в обох напрямах. У період жорсткого дефіциту до цих чинників долучилася спокуслива маржа. Щоб вивільнити транспорт або поповнити обігові кошти, трейдери готові «зливати» продукт за собівартістю. Тож реакція на надлишок ресурсу на ринку миттєва. Наприклад, гуртові ціни на газ за перші два тижні липня обвалилися на 40%. Уявіть собі: ви придбали товар з розрахунком продати його за умовну 1000, а поки він доїхав, ціна впала до 600. Тому мінусові фініші в гурті неминучі.
На ринку скрапленого газу ситуація посилюється ще одним базовим чинником. Споживання цього виду пального у країні в липні впало найбільше, мінімум удвічі порівняно з торішнім, тоді як кількість гравців ринку зросла на 56%. Тож конкурс продавців на одного покупця газу зріс у кілька разів. Наповнення ринку газом через зрозумілу логістику й наявність потрібної інфраструктури відбулося швидше за решту продуктів, тож мінусові постачання й штовханина тут почалися раніше. Аналогічний сценарій зараз уже починає відтворюватись й для дизпального.
Постачання дизпального скоротилось на 20%, хоча споживання очевидно впало на 25-30%. Відповідно, профіцит більш ніж очевидний.
Бензинами ринок ще продовжує наповнюватись, але про ті ж 40% відставання від торішніх показників можна говорити більш-менш упевнено. При цьому кількість імпортерів зросла утричі.
Тож жорстку штовханину забезпечено.
У міру досягнення маржинального нуля в гуртовому ринку бійка перекинеться на роздріб. У газі це цей процес уже триває на повну. Думаю, вже зовсім скоро на заправках ціна впаде до 25,5-26 грн/л, що для середньостатистичної заправки буде означати заробіток, близький до нуля. Наприклад, «Авантаж» і «Авіас» уже впали в низці регіонів до 26,85-26,95 грн. А в Черкасах «БРСМ» і Мotto провчають конкурентів за 25-26 грн. Не треба бути Нострадамусом, щоб передбачити, як у цю вирву затягне решту операторів.
Рітейлери напружено чекають перекидання цієї боротьби щодо дизпального, а зрештою й щодо бензинів. Ніхто не хоче втрачати ані літра продажів.
Зниження цін до мінімально можливого рівня – це дуже добре для нокаутованих війною споживачів. І все ж таки неминучість цінової війни викликає занепокоєння. Чому? Тому що український досвід свідчить: чим жорсткіша боротьба, тим менше правил дотримуватимуться гравці.
Зараз конкуренція здебільшого чесна, переваги здобуваються за рахунок скорочення маржі операторів. Єдиний момент – наявність на ринку продукту міні-НПЗ, який навесні було легалізовано урядом. Якої якості той продукт (та й інший), наразі ніхто не знає, бо державного контролю немає.
Та невдовзі уряд, скоріш за все, поверне податки на пальне, які скасував тоді ж навесні для підтримки споживачів (акциз став нульовим, а ПДВ зменшено до 7%). Якими ці акцизи й ПДВ будуть, поки що невідомо, нестача в бюджеті величезна. Очевидно інше: жорстка заруба на ринку стане змаганням у вмінні ці податки обходити. Це була проблема й до війни, а зараз і поготів. І якщо акциз адміністрували краще, то з ПДВ і безкасовою торгівлею на АЗС нічого дієвого зробити не вдалось. Повертаючи податки, урядові потрібно ще раз проаналізувати всі ризики й розставити запобіжники. У протилежному разі казна не отримає податків ні від «тіньовиків», ані від легальних гравців, які будуть змушені втрачати продажі у цій нерівній боротьбі.
Коментарі
Увійдіть щоб мати можливість лишати коментарі
Увійти