Знову у грі: AMIC побудував нового флагмана

Особливістю AMIC Energy – шостої за кількістю АЗС мережі в країні – була тривала відсутність якихось яскравих проєктів модернізації. Олдскульні або канонічні формати це, звісно, теж почерк, але час вимагає не тільки і не стільки дизайну, скільки економії, нових зручних рішень для клієнта.

Наприклад, хай як хто ставиться до нетрадиційних (ще їх називають альтернативними) енергоносіїв, а ту ж розетку для електрокарів робити вже треба. Перші рухи почали прослідковуватись ще торік, коли AMIC капітально модернізував декілька об’єктів, а на початку цього року запустив свого справжнього флагмана, який дає розуміння нових пріоритетіві сенсів не тільки для власника, а й для ринку загалом.

На місці нового комплексу у Ворзелі колись було якесь непорозуміння. І без того кривенький комплекс потрапив в епіцентр бойових дій навесні 2022 року, адже саме з цього напрямку орки хотіли захопити Київ за три дні. Про трагічні події тих днів досі свідчать отвори від куль та уламків у паркані мотелю, розташованого поруч з новим об’єктом AMIC. Тоді станція зупинилась і більше не працювала.

А для самої компанії головним нагадуванням про ті часи є нафтобаза у Бородянці. Там окупанти намагалися облаштувати штаб, і тоді самі «аміківці» навели на ціль нашу артилерію, згадував у нашому документальному проєкті «Паливний фронт» тодішній заступник міністра економіки Денис Кудін. Були втрати пального, але якимось дивом основний обсяг зберігся і дуже допоміг у ту дефіцитну весну.

Моїм екскурсоводом по новому комплексу у Ворзелі став той же герой серіалу Кястутіс Разгайтис, директор роздрібної мережі «АМІК Україна». Це з ним ми мерзли під час зйомок у Бородянці наприкінці 2022 року, коли удари по енергетиці і блекаути ще були чимось екзотичним.

Спогади холодного тривожного грудня 22-го стали зайвим стимулом відвідати Ірпінь знову. Дорогою вдалось побачити відбудовані Бучу й Ірпінь, новий «Епіцентр», який у 22-му нагадував млинець – так змінила архітектуру будівельного супермаркету вибухова хвиля. Кінцева точка мандрівки стала знов-таки дуже символічною – на краю міста, вже на виході на Варшавське шосе, з’явився новий сучасний простір при дорозі.

Переваги тривалого утримання

Таке враження, що відсутність масштабних проєктів протягом тривалого часу отримало вихід тут, у Ворзелі. Цей об’єкт, каже Кястус, був у плані модернізації ще 2021 року, але тоді не встигли. Руки дійшли лише зараз, хоча це, мабуть, і на краще.

Наприклад, уперше в складі мережі були встановлені мультипаливні роздавальні колонки зі скрапленим газом. Їх би й не було, якби не традиційна бісова тіснота – проблема багатьох комплексів. Тут поруч житлова забудова з одного боку, траса – з іншого. І хоча візуально місяця хоч греблю гати, але ж суворі українські будівельні норми були, є і, судячи зі всього, ще довго будуть.

І якщо мульти-ПРК для багатьох уже не диковинка, то сумісна швидкісна TIR-колонка з дизпальним та AdBlue – явище рідкісне, а може, й узагалі нове. Навіть вдалось заправити реагентом мою Nissan Navara, хоча й влізло всього 3 літри. Був не готовий…

Відбувся на цій локації і перший шлюб із сонцем. Тут встановили електростанцію на 30 кВт і пробують заробити на продажах у мережу. Кястус розповідає, що до останнього не було достатньо цікавого рішення по сторіджу, без якого сонце вже мало хто розглядає. Та це рішення вже є, і воно в роботі.

У продовження енерготеми – на ворзельському об’єкті встановлені чарджери: 2 по 20 кВТ і один на 80. І якщо на те, як працює колонка з AdBlue, подивитися вдалось, то «Теслі» на зарядці повезло менше – вимкнули світло. Комплекс перейшов на генератор, а от електрокару довелось паркуватись. Що сказати, з бензином-дизелем такого неподобства не було б…

А тепер про головну «новацію» абсолютно для всіх українських ритейлерів – укриття. Треба віддати належне аміківцям: побудували укриття, хоча могли б профілонити під виглядом модернізації. Тим часом нагадаю, наразі норми вимагають будувати укриття на всіх нових об’єктах.

Що тема укриття на автозаправній станції комусь цікава, навіть не думав. Як же я здивувався, коли «Фейсбук» повідомив, що мій рілс з Ворзеля було відтворено понад 120 000 разів!

У коментарях мене навчили казати не бомбосховище, а укриття, що пряме влучання бомби воно не витримає, та й узагалі, що будувати його не так уже й дорого. Всім коментаторам раджу поїхати у Ворзель і на власні очі побачити масштаб робіт. Одного ґрунту 4 000 тонн, скільки щебню – навіть не знаю. Загалом прекрасно, що буквально у полі з’явився такий захист. Хоча хейтери, здається, знайдуться з будь-якого питання.

Загалом запрошуємо у нову реальність: укриття, тактильні плитки, таблички зі шрифтом Брайля, пониження порогів на АЗК та в укритті… Ми зараз тут!

Думати про завтра

Мало хто знає такий цікавий факт: AMIC – це мережа з найменшою кількістю персоналу на один комплекс. На кінець 2025 року на UPG працювало 42 людини, на ОККО – 25, WOG – 20, AMIC… 8 (вісім).

Попередній керівник «АМІК Україна» Аудріс Стропус, маючи за плечима багаторічний досвід роботи у європейських мережах АЗС, щиро не розумів, навіщо таке скупчення народу. Він вірив, що скорочення персоналу мають підтримати колеги по ринку, адже це одна з найбільших статей витрат.

І АМІК це зробив! Але ринок не підтримав… Можливо, більш прискіплива увага до сплати податків заправними станціями, і зокрема до офіційних окладів, невдовзі змусить ритейлерів згадати пророцтва Аудріса.

«Ми наразі повертаємо персонал на станції, бачимо, це потрібно клієнту», – каже пан Разгайтис. Хоча, як я зрозумів, про дотягнутися до колег все одно не йдеться.

Це також не означає, що команда нинішнього гендиректора компанії Гінтараса Маціяускаса не думає про оптимізацію костів. Загалом тема надмірних витрат на оздоблення, комплектацію й експлуатацію АЗС починає звучати в галузевих колах усе частіше і гучніше.

«Ми витрачаємо 20 тис. грн на місяць лише на роботу цінової стели. Ми фактично спалюємо ресурси невідомо на що, це нераціонально й недолуго з будь-якого погляду», – розповів мені фіндиректор однієї з великих мереж АЗС.

Однозначно розуміють це і в «АМІК Україна». Комплекс у Ворзелі у багатьох моментах уже дає відповідь на цю стурбованість. Сонячні панелі й принципове нове освітлення – лампи по 300 люменів, економніші на 30% за попередні.

У ту ж «касу» – нові матриці цінових стел, які будуть економити 25-30% енергії від колишніх витрат.

Також немає на вулиці ніяких моніторів, кожен з котрих безбожно жере електрику.

«Ми вирішили встановити один екран на фасаді магазину, цього більш ніж достатньо», — продовжує розповідь мій литовський екскурсовод. І справді, виглядає дуже інформативно й візуально круто.

Дуже все лаконічно і витримано у нових пристанційних магазинах AMIC. Теж нічого зайвого і одночасно дуже ергономічно й функціонально.

Але є одне «але». Будівництво об’єкта затягнуло майже на 2 млн євро (без ПДВ). І це без вартості землі. І що характерно, для такого чималого комплексу це ще по-божеськи. Один з останніх шедеврів Володимира Петренка, який від «аміківського» майже в полі зору, затягнув на $4,5-5 млн (зі слів самого творця).

Ще більше вклав WOG в «аеродром» на Житомирський трасі, а нещодавно потішив планами освоювати Варшавку, де, власне, вищезгадані AMIC з UPG мають непогану присутність. Кажуть, понад $3 млн буде коштувати й новий об’єкт ОККО неподалік, в Ірпені, запуск очікується вже у травні.

Сам АМІК уже капітально реконструював 8 об’єктів, такий же план і на поточний рік. Отже, бюджети десь собі можемо уявити.

Приємно, коли люди так вірять в Україну! По-перше, інвестують, по-друге, вірять, що все ще колись окупиться. В умовах неминучого зниження маржі («Укрнафта» підтвердить) розрахунок лише на збільшення споживання. А це може бути лише за умови миру. Може, вони щось знають?