Східні казки

Останні два-три тижні гуртовий ринок пального буквально гуде. Причини традиційні – загадкові ціни на пальне, до того ж з абсолютно різних напрямків. Спочатку суспільні прожектори націлились на Західну паливну-енергетичну компанію (ЗПЕК), яка начебто запропонувала якісь загадкові ціни.

Це швидко стало смішним на тлі комбо, яке у травні влаштувала «труба», – знизила ціни й збільшила обсяг. Але увага швидко перемістилась на південь, де з’явилися такі ціни, що клієнт почав забувати про «трубу». Поїхала «підсанкційнка» – Туреччина й Грузія.

Апогеєм же цього марафону стало прибуття партії пального… з Єгипту. Попри невеличкий обсяг, ринок отримав дуже потужний «ціновий» сигнал. Enkorr вирішив вивчити цей випадок і не помилився, бо знайшов багато цікавого.

Привезла загадковий танкер фірма «Т.Д.Т». Кажуть, вона вже «гриміла» кілька років тому. Судячи зі всього, там знову вирішили нагадати про себе.

5 червня трейдер з одеською пропискою розмитнив 2,3 тис. т дизельного пального, яке привезло буксирне судно Piero A (IMO 9010955, валова місткість 2349 т). Виробник – Єгипет.

Все б нічого, порти Єгипту не у санкційному списку, а заявлений виробник – одна з найбільших і найсучасніших нафтопереробних компаній в Африці, розташована у вільній економічній зоні Ель-Амірія поблизу Александрії, Middle East Oil Refinery (MIDOR) (з іншого боку, є й думка про те, що цей завод не набагато сучасніший за нашу Шебелинку).

Далі не менш цікаво. Буксир Piero має дуже поважний вік – 32 роки. Згідно з більшістю міжнародних морських стандартів, такі судна вважаються старими й навіть не приймаються у портах ЄС, США, Японії й деяких інших країн без додаткової сертифікації або оновлень. З одного боку, невелика місткість може говорити про високу вартість фрахту, а з іншого – що могли й працювати за їжу, бо іншої роботи для такого «маркитанського човна» могло вже й не знайтись.

Привертають на себе увагу й хімічні властивості пального. Згідно з паспортом якості, який є у розпорядженні enkorr, температура застигання нібито єгипетського літнього дизелю – - 27⁰С.

«Мінімальна температура повітря в Єгипті у зимовий період опускається до +15⁰ С, нехай до нуля в горах. Про які -27⁰ С ідеться? Це досить непогана «зима». В Єгипті апріорі такий дизель нікому не потрібен, звідки він там узявся?» – розмірковує один з імпортерів.

Не менш цікаві питання виникають і до маршруту посудини. Паспорт якості на пальне був отриманий 10 травня, а, як свідчать дані marinetraffic, до українського берега судно дійшло 31 травня.

«Шлях від Александрії до нас займає близько 7-8 днів. Добре, ще максимум 3-4 дні на простої, наприклад, у Босфорі або на Суліні. Але це точно не три тижні», – розповів один із трейдерів з півдня, намагаючись зрозуміти, де буксир вештався стільки часу.

Водночас, за наявною картою пересування Piero A, у Босфорі танкер майже не стояв, а ось у турецькому порту Ambarli простояв більше 3-х днів. Дехто на ринку вважає, що саме там він і завантажився.

«Ця лушпайка зникала з радарів на місяць. Дорогою до України зайшла у два турецькі порти, а це коштує грошей! Питання, навіщо заходити і як після цього у людей складається економіка?» – не розуміє комбінації інший імпортер, ставлячи ще одне питання: якщо все так виходить з економікою, чому звідти ще масово не поїхав продукт? Він стверджує, що Piero A відключило АІС й 30 травня, коли зайшло в Дунай.

Нескладно здогадатись, яких висновків доходять трейдери – це явно російське пальне. Підсилює впевненість і ціна. За наявними даними, митна вартість «єгипетського» дизелю становила $682/т, або станом на 5 червня трохи більш як 40,5 грн/л з податками.

Але, зі слів трейдерів, судно «Т.Д.Т» вийшло на ринок з пропозицією 39,70 грн/л, тим самим добровільно прирікаючи себе на збитки 80 коп./л, або близько  $25/т.

Тим часом на митниці не побачили проблем.

«Усі необхідні документи на вантаж були у наявності, танкер пройшов лабораторну перевірку», – каже анонімне джерело в Енергомитниці, стверджуючи, що буксир простояв на розмитненні 5 днів.

*   *   *

Схоже, до таких «східних» казок усі починають звикати. Явно немає вже й того запалу в митниці й СБУ, які у 2023-2024 роках надійно прикрили постачання зі стрьомних портів. Якщо перша партія пального з турецької «Мармари» простояла на розмитнені 12 днів, то зараз уже всім вистачає 5 діб.

Тим часом Туреччина б’є власні рекорди з імпорту російського дизпального: у І кварталі країна відвантажила 2,73 млн т російського палива (+5% до аналогічного періоду минулого року), що становить 89% у загальному імпорті.

Навіть якщо в Україну везуть пальне справжнього турецького виробництва, це ллє воду на турецький трейдинг російським пальним. Схоже, прийшов час відповідним держструктурам протерти окуляри.