Гюнтер Майєр: «Можна складати багато бізнес-планів, поки їх не знищить реальність»

Бюро економічної безпеки (БЕБ) заявило про арешт активів і корпоративних прав компанії «Амік Україна» – одного з найбільших учасників паливного ринку. Окрім звинувачень в ухиленні від сплати податків, бюро відкрито каже про зв'язок компанії з російським бізнесом, розмови про що не припиняються від самої угоди про продаж цих активів «лукойлом» австрійській інвестиційній компанії AMIC Energy.

Про серйозність ситуації говорить візит у Київ керуючого директора AMIC Energy Гюнтера Майєра. Вперше з 2015 року він вийшов на прес-конференцію, де знову заявив про безпідставність звинувачень у зв’язках із росією й податкових претензій з боку БЕБ.

Щодо токсичних зв’язків, то тут на боці «Аміку» спокійна робота на колишніх активах «лукойлу» в Латвії, Литві й Польщі, які нині близькі союзники України у війні проти росії і в антиросійській позиції яких немає сумнівів. Сюди ж можна додати суворі європейські комплайєнси, які додатково посилились через численні антиросійські санкції.

Може, українське БЕБ знає більше? Поки що, зі слів юристів «Аміку», у матеріалах справи є лише скріншоти статті за 2017 рік на одному з численних «жовтих» сайтів.

Гадаю, «примара» «лукойлу» завжди висітиме над бізнесом «Аміку». Зняти всі питання може лише професійне розслідування, але підходи й аргументи БЕБ такої надії поки що не дають. За фактом це бізнес австрійської компанії й українським слідчим доведеться з цим рахуватись, якщо Україна претендує на європейську перспективу.

Більш впевнену оцінку можна дати в частині «податкових» претензій, оскільки фактично кожен український бізнесмен має за плечима досвід перебування у статусі підозрюваного у створенні «злочинної організації з метою нанесення збитків державному бюджету України». Досить сказати, що обвинувачення «Аміку» у несплаті податків були зроблені без будь-якої податкової перевірки.

З Гюнтером Майєром і генеральним директором «Амік Україна» Аудріусом Стропусом ми зустрілись у київському офісі компанії одразу після їх прес-конференції. Під виття сирен повітряної тривоги поставив свої питання, а наскільки щирими були відповіді – кожен вирішить для себе.

Сергій Куюн: Добрий день, шановні панове. Вітаю вас в Україні. У нас тут зараз війна, а ви приїжджаєте з Європи. Тож передусім хотів спитати, як тут почуваєтесь, скільки часу вам знадобилось, аби зважитись на приїзд сюди?

Гюнтер Майєр: Мені подобається зараз перебувати в Києві, тому що для нас дуже важливо бути поруч із нашими працівниками.

В Україні ми маємо близько двох тисяч співробітників, також тут їхні сім’ї. З початку війни ми допомагали їм, чим могли. І вони також допомагали нам усіма своїми силами. Тому ми дуже пишаємося позицією наших співробітників, тими зусиллями, яких вони докладають, попри це неспровоковане вторгнення росії в Україну і цю жорстоку війну.

Щодо внутрішніх відчуттів від перебування в Києві, то поки вони такі самі, як і раніше. Хоча я добре розумію, що це не так, але ти ж не відчуваєш страху, допоки щось страшне не трапиться насправді, так? Також я щасливий, що Україна показує позитивний прогрес у цій війні, і ми всі сподіваємося, що ця війна незабаром завершиться перемогою українського народу.

Сергій Куюн: Де вам уже довелося побувати й чи вдалося побачити об'єкти компанії? Наскільки я знаю, біля Києва, та й загалом компанія зазнала чималих збитків через російську агресію.

Гюнтер Майєр: Так, ми відвідали наш нафтовий термінал у Бородянці, який частково зруйновано через авіаудар. Ми приїхали туди, щоб подивитися на пошкодження. Ми вже працюємо над відновленням – оцінюємо збитки, щоб знати, скільки коштуватиме його відновлення і що саме потрібно буде зробити. Щодо збитків, то наразі можу сказати, що пошкодження наших станцій і терміналу оцінюється приблизно в $20 млн. 

Одними з перших було пошкоджено станції-близнюки в Херсоні біля мосту (йдеться про Антонівський міст – прим. авт.).

Окрім того, якщо не помиляюся, маємо ще до півтора десятка пошкоджених станцій. Окремі з них розташовано на тимчасово окупованій загарбником території. Коли цю територію буде звільнено, ми також поїдемо туди, щоб оцінити завдані збитки й відремонтувати станції до прийнятного сучасного рівня.

Сергій Куюн: Скажіть, ми знаємо, що ваша компанія «Амік Енерджі» австрійська і що Австрія завжди була своєрідною бухтою для російського капіталу й у ній завжди було дуже сильним російське лобі, як сьогодні люди в Австрії сприймають війну, як вони до неї ставляться, та й ви особисто теж?

Гюнтер Майєр: Насправді я нічого не можу сказати про безпечну гавань для росіян чи російського капіталу, оскільки нічого про це не знаю. Можу тільки сказати, що Австрія – безпечна гавань для всіх. У нас зараз там справді велика кількість українців, які приїхали і живуть у безпеці й під захистом.

Ставлення австрійського народу і моє власне до війни однозначне: вторгнення в іншу країну просто не може мати місця у 21-му столітті. Я вважаю, що для всіх нас дуже важливо, щоб кордони були непорушними. Австрійський народ стурбований подіями в Україні. Їх це дуже засмучує. Хтось ще пам’ятає ті часи, коли Австрія брала участь у війнах. Часто як відповідальна сторона, починаючи війни. І я гадаю, австрійці не хотіли б пережити це ще раз. Чудово розумію, що й українці не хочуть проходити через це знову. Саме тому сподіваюся, що ситуація скоро поліпшиться.

Я впевнений, що Європа перебуває в міцній єдності з Україною, бачу, що надає значну підтримку, і вірю, що Європа сприймає Україну як країну, яка має постійно розвиватися далі.

Сергій Куюн: Аудріусе, ми почули позицію Австрії, хотілося б почути вашу. Я знаю, що ви часто буваєте у Литві й у Польщі. Ваше ставлення до того, що відбувається, й що робить компанія, щоб якось допомогти нашій країні?

Аудріус Стропус: Ну, я як литовець і як усі литовці, ми на 100% стоїмо на українському боці, й це навіть не обговорюється. Ми згадуємо 1988 рік, коли теж боролися за незалежність і розуміли, що в нас теж може бути війна, але все, на щастя, відбулося мирно.

Та ми як компанія були вражені, що люди так патріотично налаштовані. Розуміючи, чим їм загрожують події, які відбуваються в Україні, вони весь цей час продовжували працювати для нашої компанії. А ми, в свою чергу, їх 3-4 місяці підтримували фінансово. Навіть коли певні АЗС компанії не працювали, ми платили всім людям зарплату. І далі всім, хто пішов на фронт, у ЗСУ (у нас таких мобілізованих 71 працівник), платили й продовжуємо це робити.

Сергій Куюн: Добре, я хочу поговорити про історію угоди «Аміку» з придбання активів «лукойлу», тому що зараз це, напевно, ключове – афілійованість підприємства, тінь, її зв'язки з «лукойлом», із російським капіталом. І хотів ще раз для себе прояснити те, що насправді цікавить багатьох людей. «Амік Енерджі» молода компанія, яка бере і тут же купує величезний бізнес російської нафтової компанії на сотні мільйонів доларів.

Тому постає питання, які джерела коштів для цього були і який був розрахунок? Бо ж європейці зазвичай досить обережні, вони бояться будь-яких ризиків, а тут компанія купує величезний актив у країні, де, по суті, почалася війна. Тобто, що вами рухало, яким був план? Бо насправді уявити такий розвиток подій досить складно.

Гюнтер Майєр: Думаю, почну відповідати на ваше питання з історії «Аміку». Десь наприкінці 2012 року ми сиділи й думали над тим, що хочемо зробити щось разом. А вже 2013 року було засновано компанію «Амік», й вона почала свою діяльність як інвестиційна компанія, яка хотіла б здійснювати викуп із використанням позикових коштів у особливих ситуаціях.

Це означало, що слід знайти цілі, які можна придбати дешево, тому що вони опинились у складних ситуаціях. Тоді можна фактично використати свій досвід, якщо він у вас є в цьому бізнесі, для реструктуризації компанії. Ми мали такий досвід, команда «Aміку» складається з експертів в енергетичному, фінансовому і юридичному секторах. Отже, це пункт номер один. Створюючи «Aмік», ми почали оцінювати можливості протягом 2012-2013 років і зосередилися на енергетиці й секторі енергетичної інфраструктури.

Я розпочав цю діяльність із Вольфгангом Рутнесторфером, колишнім генеральним директором OMV, ще 2011 року. І ми в основному дивилися на різні цілі. Коли «Aмік» тільки було створено, ми розглядали електростанції в Румунії, Болгарії, інші проєкти в Польщі й хотіли знайти щось, що було б для нас зрозумілим і куди насправді можна було б інвестувати таким чином, щоб мати великий вплив.

Через прикрі обставини – а як ви знаєте, 2014 року росія вперше напала на Україну, тобто вашу країну, анексувавши Крим і східні регіони, – й саме завдяки цьому з’явилася така змога. З’явилася ще й тому, що ми контактували з різними енергетичними компаніями. І «лукойл» був однією з компаній, менеджмент якої ми вже знали певний час. Так зазвичай відбувається в бізнесі, що ви знаєте менеджмент великих енергетичних компаній з усього світу. Про те, що «лукойл» хоче продати свою мережу в Україні, ми вперше почули навесні 2014 року.

Важливо сказати, що вони не тільки продавали активи в Україні, вони також продавали активи в Болгарії – MOL Group купили деякі з цих активів, також вони продавали активи в Словаччині й Чехії. Й активи в Естонії, які купили Olerex, чи власне Aqua Marina. І так з’явилася можливість придбати «Aмік Україна».

Особисто я дуже скептично ставився до цієї ідеї, тому що ми зіткнулися з ситуацією, коли компанія, яку ми могли придбати, була майже мертвою. Сама компанія, яка була російською, зіткнулася 2014 року в Україні з серйозними проблемами через репутаційну шкоду. Це був так званий white box, оскільки, як ми знаємо, у них уже не було ніякого бренду, продажі падали. Тож як наслідок у них вичерпувалась ліквідність без пального.

Подивившись на все це, ми сказали, що воно може спрацювати лише у разі, якщо ми знайдемо структуру транзакції, яка обмежить наші ризики.

Засновники «Aміку» насправді заможні люди, ми десятиліттями накопичували капітал, тяжко працюючи в різних бізнесах. Тож можна сказати, що статки засновників на той час оцінювалися приблизно від $5-ти до $20 млн окремо у кожного.

І ми вирішили, гаразд, у нас є якісь можливості для придбання. Та водночас повинна бути структура транзакції, яка є хорошим поєднанням ризику й прибутку. Ось чому, зрештою, і запропонували продавцеві спочатку сплатити невелику початкову ціну, а потім до цього додати структуру майбутнього прибутку за певний період.

Структура майбутнього прибутку – це просто відстрочка виплати вартості покупки залежно від показників ефективності компанії, яка потім розвивається. І я не можу розголошувати ціни угоди, тому що ми зобов’язані дотримуватись конфіденційності за договором купівлі-продажу.

Розвиток компанії за вісім років не йшов постійно вгору, на початку у нас були великі проблеми. Треба було відновити постачання пального, заново запустити капітал у приплив оборотних коштів. А також гострою була потреба створення бренду компанії. Тож ми поспіхом, прямо в Україні, продумували дизайн і почали керувати компанією.

Спочатку успішно реструктуризували витрати. Тоді ми також скоротили чисельність персоналу і стабілізували бізнес і операції, спираючись на власний досвід. Але компанія розвивалася стрибкоподібно, від падіння до зростання – й навпаки, були кращі місяці, були гірші. У 2017-2019 роках розвиток був кращим. 2020-го року, коли почався ковід, ситуація погіршилася, потім знову стало краще. А цього року почалася жорстока війна, яка теж внесла свої корективи.

Сергій Куюн: Дивіться, перед будь-якою угодою є оцінка перспектив, якийсь бізнес-план. Минуло 8 років з цієї угоди, які результати цієї інвестиції? Якщо можна по майданчиках, де ви сьогодні представлені. Чи виправдала себе ця інвестиція? Чи можна сьогодні казати, що якийсь майданчик не спрацював, якийсь спрацював?

Гюнтер Майєр: Перше, ми точно не шкодуємо, що придбали «Aмік Україна», хоч бізнес-план не був ідеальним, тому що справи компанії йшли то вгору, то вниз.

Я вірю, що можна складати багато бізнес-планів, поки їх не знищить реальність, чи не так? Тому можна складати бізнес-план щороку. Ми теж щороку мали планування, іноді справлялись трохи краще, іноді гірше. Часто буває так, що це не ваша особиста відповідальність, коли справи раптом погіршуються. Тобто, це можуть бути форс-мажорні обставини: спочатку ковід, потім війна…

Але завжди були й інші проблеми, коли змінюється ситуація на ринку, коли ви, наприклад, зіткнулися з сірим ринком, із гравцями, які можуть демпінгувати. Та я не повинен вам цього казати, Сергію, бо ви як експерт у сфері нафтового ринку це знаєте краще за мене.

Сергій Куюн: А можна сказати, що якийсь бізнес успішніший? Як спрацював польський майданчик, як працює прибалтійський? Може, відносно України чи як ви оцінюєте цей результат загалом?

Гюнтер Майєр: Зрозуміло, що в Польщі справи йдуть краще. Як на мене, з погляду бізнесу в окремі роки ці країни порівняти можна. Та не варто забувати, що в Україні у нас станцій удвічі більше, ніж у Польщі. І це добре, що ми маємо великий потенціал, аби вивести Україну на рівень Польщі, що ми постійно й намагаємося робити, надаючи додаткові пропозиції, а також просто отримуючи користь від економічного розвитку країни.

І, здається, я пам’ятаю, що це було в 2018 і 2019 роках, коли ми побачили, що українська економіка розвивається дуже стрімко, так? Це також було видно з наших продажів, хоч це й не можна порівняти, скажімо, з такими країнами, як Польща чи інші. Але проблема полягає в тому, що коли ви починаєте на дуже низькому рівні, спочатку легко стрімко розвиватись, а коли наближаєтеся до нормальної бізнес-ситуації, співставної з наявною в інших країнах, стає дещо складніше.

Сергій Куюн: Якщо казати про підозри в причетності до російського бізнесу, то з огляду на те, що ви також маєте майданчики в Прибалтиці, Польщі, у вас там немає таких проблем? Чи , можливо, вони були? Я чув, що компанія з ними стикалася якийсь час. Як там розвивалися події, чи є сьогодні до вас якісь питання/претензії щодо зв'язку з російським бізнесом?

Гюнтер Майєр: Якщо йдеться про Польщу, Латвію чи Литву, то там у нас таких проблем не було. Та спочатку розповім, що ми маємо в Україні, а потім повернемося до інших країн.

Насправді в Україні за останні вісім років – тобто відколи ми тут працюємо – не було жодних проблем із владою. Було навіть зовсім навпаки. Скажімо, якщо йдеться про сплату податків, то як ви, напевно, чули, ми увійшли в п’ятірку найкращих платників податків в Україні. І я б сказав, що торік українська влада високо оцінила нашу роботу, передусім за впровадження європейських стандартів обслуговування, а також за нашу підтримку безпеки постачання пального, особливо після початку війни в лютому. Тож з операційної сторони проблем не було.

Проте в той же час в Україні регулярно виходили сфабриковані фейкові статті на якихось сумнівних веб-сайтах. І там є смішні приклади звинувачень у зв’язках із росією, я вам потім наведу один приклад. Але перш ніж розказувати, хотів би нагадати травневу прес-конференцію 2015 року, на якій ви теж були присутнім, де ми розказали про компанію «Амік», наші цілі й плани на майбутнє. І того ж 2015 року, але у червні, за участі посла Австрії відбулась ще одна важлива для нас подія – ми відкрили першу ребрендовану станцію «Aмік».

Відтоді у нас не було жодних проблем, за винятком появи згаданих текстів. І хоча всі мене знають, ніхто ніколи не ставив мені щодо цього жодних питань, але статті просто з’являлися, що для мене є очевидною ознакою їх замовного характеру.

Інша справа – Польща, Литва й Латвія. Я думаю, що коли щось з’являлося в ЗМІ, це зазвичай пов’язувалося з Україною, оскільки зрозуміло, що там також є конкуренти, а конкурент завжди отримує вигоду від створення чуток про іншого конкурента. Тож у Польщі, Литві й Латвії ми час від часу також стикаємося з негативними публікаціями, але цілком очевидно, звідки це береться, і я не хочу розвивати цю тему далі.

Сергій Куюн: Хотів би переключитися на безпосередньо основний привід новин – на заяву БЕБ з претензіями до компанії. Читаючи ці звинувачення, чомусь згадав таку ж ситуацію, яка сталася з нами минулого літа, коли проти нас було сфальсифіковано справу теж про ухилення від сплати податків. І ось знаєте, читаючи тоді матеріали слідчих, я багато нового про себе дізнався. Скажіть, що найдивовижнішого для вас було в цих заявах, у цих матеріалах?

Аудріус Стропус: Знаєте, коли ми працювали всі ці 8 років, виникали якісь питання, але всі вони вирішувалися спокійно, без напруги. Прийшла війна – й ми змінили фокус на зміну логістичної інфраструктури, шукали пальне, далі працювали й не бачили жодних проблем взагалі. І ось коли одного дня в компанію приходять з обшуком, для мене взагалі це було якось дивно. І наприкінці дня, коли проводився цей обшук, під час якого намагалися знайти якісь несплачені податки, коли ми не мали жодних претензій, нам дають рішення суду, що корпоративні права заарештовано. Але в чому причина цього арешту, на чому це базується? Ось це дуже дивно.

Далі ми почали вивчати цю справу, побачили, що її сфабриковано: справа з якимись податками, якимись дивідендами… І одразу після цього приходить інша справа суду. Знову арешт, але вже наших 308 об'єктів. Окрім цього, заарештовується торговий знак торгівлі непаливними товарами. Ось така послідовність у цих діях, враховуючи, що ми відкриті для обговорення, відкриті для вивчення будь-якого питання. Всі документи в нас відкриті. Ми можемо будь-яке незрозуміле питання обговорити відверто без жодної напруги. Ось саме така швидкість і гострота прийнятих рішень і була для мене найбільшою несподіванкою.

Сергій Куюн: Я бачу кілька блоків звинувачень, зокрема про те, що нібито виводилися дивіденди іншим компаніям. На мій погляд, це дуже легко можна все перевірити. Що там насправді, як ви це можете прокоментувати?

Аудріус Стропус: Я вам можу гарантувати, що жодного долара не було сплачено ні на які дивіденди. Все, що ми заробили, всі гроші перебувають на наших рахунках тут, у гривні. І весь час ми інвестували в наші заправки і в економіку України. За 8 років, що «Амік Україна» тут працює, ми інвестували близько 30 млн євро. Й сьогодні ці гроші, які ми інвестували, а також інші гроші є на українських рахунках.

Сергій Куюн: Тобто, взагалі жодних дивідендів не платили?

Аудріус Стропус: Жодних дивідендів, жодної гривні нікому не переведено.

Сергій Куюн: І Гюнтеру нічого не заплатили за стільки років?

Аудріус Стропус: За стільки років нікому не заплатили.

Сергій Куюн: Торік ми робили дослідження податкового навантаження на кожну заправну станцію, на літр пального у різних мережах. І я пам'ятаю, що у вас був непоганий результат, один із найкращих, але все-таки він відрізнявся від лідерів. Як я пам'ятаю, це за рахунок того, що у вас не було податку на прибуток. Тобто ви його не платили, з чим це пов'язано: у компанії не було прибутку?

Аудріус Стропус: Ні, якщо взяти рік окремо, звичайно, ми вже заробляємо гроші, але за українським законом якщо є попередні збитки, то вони підсумовуються, і поки ми не вийдемо на загальний плюс, то, за законом України, не зобов'язані й не повинні платити податку на прибуток. Був би інший закон, ми дотримувалися б цього закону і платили б податок на прибуток.

Сергій Куюн: Звідки й коли у вас сформувався такий збиток?

Аудріус Стропус: Цей збиток сформувався років з 10-12 тому, коли ми отримали валютні кредити, й через те, що курс змінювався, у нас постійно з'являвся гривневий збиток. Саме він, за українським законом, не дозволяє нам сплачувати податок на прибуток.

Сергій Куюн: Але в офіційних заявах БЕБ, знову-таки, проглядаються російські зв'язки, російський капітал. Як це відображено у документах, які вам пред'явили? Чи є якийсь фактаж, на основі чого задано такий тон цій заяві?

Аудріус Стропус: Наскільки нам відомо з інформації від юристів, які нас представляють і ознайомилися зі справою, щодо цих наших зв'язків із російським капіталом взято за основу статтю 2017 року (стаття з українського інтернет-сайту – прим. автора). І ось на основі цієї статті розписано зв'язки між нашою і російськими компаніями. При цьому жодних конкретних фактів про те, що ми маємо зв'язки з якимись російськими компаніями, немає.

Сергій Куюн: Там у їхній заяві конкретно йдеться, що було виплачено дивіденди компаніям, які мають російських власників. Це серйозне звинувачення. Про що там ідеться? До речі, там згадується про якісь дві компанії – що це за компанії? Бо ж наскільки мені відомо, у вас наче завжди була одна юридична особа.

Аудріус Стропус: Там описано, що ми платили дивіденди нафтовій компанії «лукойл», але ми ніякого зв'язку з нею не маємо. Вона, ця компанія, працювала тут легально. Хіба що ми у неї купували автомобільне масло й продавали через наші заправки, тому що споживач звик до цієї продукції. Все. Коли почалася війна, наші стосунки з ними закінчилися. Та за той час, що існує «Амік Україна» і «Амік Енерджі», не заплатили нікому жодних дивідендів.

Сергій Куюн: Тобто це просто був ваш контрагент? Ви з ними не пов'язані корпоративно?

Аудріус Стропус: Ми купували для того, щоб виконати запит покупця, який до нас на заправку приїжджає і просить те масло, яке він звик купувати вже років із 15. Можу навіть більше сказати, що офіційно тут, в Україні, були російські компанії, які до війни привозили пальне легально, але ми з ними не працювали. Основним нашим постачальником пального були «Орлен», Кременчуцький і Мозирський заводи, це 90% всього обсягу.

Коли почалася повномасштабна війна, Кременчук і Мозир уже не працювали, а литовський завод працює, але закриті залізничні перевезення через Білорусь. Ми автотранспортом купуємо в Литві й привозимо сюди. Ну й надалі, крім цього, маємо контакти зі «СловНафтою», в Польщі й інші.

Сергій Куюн: Що ви збираєтесь робити? Куди плануєте звертатись? Може, вже з кимось були контакти, як ви доносите свою позицію, яка стратегія?

Гюнтер Майєр: Коли ми дізналися про арешт наших активів, це нас дуже здивувало, тому що в останні місяці війни ми дуже активно підтримували Україну. Нас також запрошували на всі важливі зустрічі щодо постачань пального, зокрема й у Польщу (йдеться про зустріч українських постачальників пального з урядовцями й нафтовими компаніями Польщі на початку травня цього року – прим. авт.).

Ми тоді були здивовані цими хибними звинуваченнями і цим незаконним арештом нашого майна, тому звертаємося до апеляційних судів. Ми також подали звернення до генпрокурора, до посольства Австрії, до австрійських міністерств. Австрійський міністр, у свою чергу, подавав звернення до віце-прем'єр-міністра–міністра економіки України Юлії Свириденко. Було надіслано звернення до UkraineInvest, Європейської бізнес-асоціації і до бізнес-омбудсмена. Й будемо продовжувати надавати цю інформацію в усі структури й оскаржувати цей тимчасовий арешт нашого майна.

А в разі потреби ми також захищатимемо наші права не тільки на національному, а й на міжнародному рівні, будемо подавати позови в Міжнародний інвестиційний арбітраж Європейського суду із прав людини.

Повну версію інтерв'ю дивіться на Youtube-каналі enkorr.