Зустрічна тяга

Нещодавно мав відкриту розмову з керівницею Державної податкової служби Лесею Карнаух.

Ми вже 20 років проводимо масштабні івенти для нашої галузі й затягнути когось з податкової завжди було нереальною задачею. Як мені колись пояснив помічник одного керівника ДПС, «до шефа можуть бути питання, на які в нього немає відповідей». А з пані Лесею в компанії з двома сотнями власників і топів паливних бізнесів України і не тільки ми зустрічаємося вдруге за останні півроку.

Виступ – авжеж (навіть англійською), питання-відповіді із залом – без проблем.

Чому так все стало легко?

Бо паливний ринок сьогодні є зразковим з погляду детінізації. Бізнес добре відчуває особливий погляд податкової й хоче відповідати очікуванням. А податківці отримують фідбек від ринку у вигляді сплати податків, що зростають. Тому всім цікаво.

Статистика по ТОП-40 заправних мереж така:

• операційні податки з 2023 по 2025 рр. зросли майже вдвічі – з 8,7 до 15,4 млрд грн на рік;

• середній місячний оклад з 2024 по 2025 – з 16 254 до 21 282 грн;

• податок на прибуток – у чотири рази (з 342 до 1 306 млн грн, статистика без мереж ОККО, WOG та BVS, які завжди мали високу сплату цього податку).

Треба зазначити, що від представників цього бізнесу я давно не чув про якісь маски-шоу та інший тиск. Тепер усе працює інакше.

Нарешті включилася аналітична складова. Показники сплати податків порівнюються з колегами по галузі й у разі виявлення значних відхилень ставляться питання до керівництва компаній. Переважно до людей якщо не з першого, то з другого разу точно доходить. Звісно, досі є упороті, хто намагається розповідати, що у нього персонал працює на 0,25 ставки і живе на 8 000 грн місяць, але для таких є свої гайки з лівою різьбою.

По податку на прибуток – найпроблемнішому – допомогли депутати з Мінфіном (окрема роль – Ярослав Железняк і Данило Гетманцев). З кінця 2024 року діє авансова сплата обсягом 60 грн/міс. Небагато, проте платять всі. Є думка, що треба йти далі й більш вишукано, зокрема диференціювати ставку залежно від обсягів продажів заправної станції. Бо наразі справді є певна несправедливість, коли однаковий податок платять і сільські станції, і ті, що на трасі, і ті, що в мегаполісі.

Безумовно, до ідеалу ще далеко, й іноді ще має місце старе добре ручне розв’язання проблем. На грудневій конференції в Києві під час відкритого спілкування розповів пані Карнаух про проблему з її підлеглими, які явно зловживали своїми можливостями блокувати діяльність бізнесу.

«Я не встиг доїхати додому після конференції, як мені вже зателефонували з податкової, а проблему було розв’язано протягом кількох днів і питань більше не виникає взагалі», – розповів мені учасник нашого заходу. З’ясувалось, що у звітності постійно містилась помилка, яка й змушувала відправляти в ризики. Показали, навчили, питання знято (але ж в ідеалі це мають вирішувати лінійні податківці, а не через голову ДПС).

Отже, щось таки змінюється. Нещодавній перегляд держбюджету і дискусія щодо підвищення зарплат військовим ще раз винесла на поверхню тезу, про яку багато хто забуває: фінансування нашої оборони – задача винятково нашого бюджету. Партнери на це грошей не дають. А наш бюджет – це насамперед податки, які мають платити всі.