Почалося: чому оживились нафтогазові «інвестори»

​Ринок обговорює вельми несподівану заяву голови польського концерну Orlen Іренеуша Фафари про перемовини щодо можливого входження у капітал найбільшої нафтовидобувної компанії України «Укрнафта».

Для спостерігачів це стало несподіваним насамперед тому, що зазвичай такого роду теми на таких етапах ніхто не озвучує, а тим більше напівдержавний Orlen , який зазвичай німий як риба, а якщо щось каже, то лише за фактом.

Крім того, очевидно, що перспектива таких проєктів дуже й дуже далека. Скажіть, ну які інвестиції, якщо закордонні компанії бояться відряджати своїх співробітників в Україну навіть на кілька днів?

Куди заходити? У компанію, яку буквально щодня бомбардують російські ракети і дрони протягом останніх двох місяців? Гадаю, акціонери «Орлену» (а це і польській уряд) цього не зрозуміють і не допустять.

За моїми даними, «Укрнафта» минулого року пропонувала партнерство – на умовах франчайзингу перебрендувати в Orlen мережу Shell, співвласницею якої стала. Але навіть на такий «лайтовий» проєкт поляки не пристали. Можливо, дещо змінилось, нова управлінська команда «Орлену» стала почуватися впевненіше і готова обговорювати роботу в Україні. Але це все точно не сьогодні й навіть не завтра.

Чому тоді ми чуємо такі заяви?

Для початку, не виключаю, що «Орлену» стало відомо про інтерес до нафтогазових активів України з боку конкурентів і він вирішив передати сигнал, що теж у грі. Зокрема, кажуть джерела, активізувались перемовини із Азербайджаном, останнім часом у профільних відомствах періодично бачать представників Socar.

А наприкінці квітня Володимир Зеленський відвідав Баку, був у складі делегації і голова НАК «Нафтогаз України» Сергій Корецький. За результатами відвідин була згадка про співпрацю в енергетичній сфері. Знову-таки, кажуть джерела, азербайджанці хочуть сильно і багато, але не зараз, а після закінчення війни.

Не викликає сумнівів, що бачать потенційні партнери і зміни в управлінні галуззю. Зокрема Orlen є найбільш близьким і потужним постачальником нафтопродуктів в Україну, й «Укрнафті» зокрема. Якщо до 2022 року це був 1 млн тонн на рік і винятково з литовського НПЗ в Мажейкяї, то 2025-го це 2,4 млн тонн і вже переважно з польських НПЗ.

Причому йдеться не просто про обсяг, є окремі позиції, які на відкритому ринку складно купити, і тут важливі відносини з виробником. До таких зокрема належить арктична марка дизпального, яка через особливості технології виробляється в обмежених обсягах. Протягом зимових місяців «Орлен» відправив «Укрнафті» понад 100 тис. тонн, це половина загального імпорту «арктики» цієї важкої зими.

З НАК «Нафтогаз України», яка є акціонером і фактичним куратором «Укрнафти», Orlen реалізує великий проєкт з постачання скрапленого природного газу через порти Польщі й Литви, розширюючи потужності «газових» коридорів.

Безумовно, що в процесі цієї роботи поляки бачать і роботу менеджменту, й ставлення уряду.

Що ж до ефекту від можливого об’єднання зусиль, то інтерес України насамперед в отриманні фінансування, яке може забезпечити Orlen (прибуток за перший квартал 2026 року – $3,95 млрд).

Гроші найбільше потрібні для видобутку. Наразі «Укрнафта» долає наслідки варварської експлуатації групою «Приват» національного надбання. Протягом 20 років компанію буквально вичавлювали, не інвестуючи ані копійки. Тому нині елементарна заміна насосів на родовищі дає миттєвий результат.

Не менш важливо й те, що наразі компанію вперше за понад 20 років очолює професійний нафтовик – Богдан Кукура.

Активну роль відіграє і НАК: торік розпочався процес пошуку синергії між «Укрнафтою» й «Укргазвидобуванням» – найбільшою газовою компанією країни. Як приклад, в останньої є профіцит деякого обладнання, тоді як у «Укрнафти» немає практично нічого. Сьогодні державні компанії все координують свою діяльність, раціонально розподіляють сили на кожній ділянці й напрямі взаємодії. Раніше це складно було уявити.

Саме «апстріму» найбільш потрібне фінансування, можна все робити більше і швидше, бо вкладення повертаються швидко. Сьогодні ж через постійні обстріли й руйнування видобувних потужностей, пільгові ціни на енергоносії грошей у державних компаній елементарно не вистачає.

Сильна команда і в «даунстрімі» «Укрнафти», який відіграє все важливішу роль у фінансовій підтримці компанії через названі вище причини. Автозаправні станції UKRNAFTA стають усе популярнішими і, схоже, по-справжньому народними.

Поки важко прогнозувати, як і коли підуть в Україну Orlen, Socar і решта. Абсолютно точно можна констатувати лише успіх проєкту націоналізації «Укрнафти», яка потребувала абсолютно нестандартного політичного рішення, яке потім підхопив менеджмент. Тут тобі і прямий прибуток для держави у вигляді елементарних прибутків і податків, а тепер і інвестиційна привабливість економіки. І це лише один приклад, а скільки ще в Україні таких прихованих можливостей?

Джерело: «Бізнес.Цензор».