Ще один приємний бонус від атак на НПЗ

Українські атаки, за різними оцінками, вимкнули від 25 до 50% нафтопереробних потужностей рф. Днями російський уряд оголосив про заборону експорту дизпального, чим виконав програму максимум, адже раніше вже був заблокований експорт бензину й авіагасу.

Це вже викликало проблеми на АЗС, якими тепер переповнена уся стрічка соцмереж. Але є ще один дуже цікавий бонус, про який поки не дуже говорять.

Надворі поки що літо, та вже розпочався так званий «северний завоз» — постачання стратегічно важливих товарів у віддалені російські регіони, водне сполучення з якими переривається з настанням холодів. З огляду на тамтешній суворий клімат везуть туди переважно дизпальне з зимовими й арктичними характеристиками.

Ближче до листопада зимовий та арктичний дизель знадобиться вже більшості російських регіонів. Тож якщо роботу великих НПЗ не буде відновлено найближчим часом (а з огляду на системність атак Сил оборони України така ймовірність не нульова), росія ризикує отримати не тільки спекотне літо, але й зиму. Адже морозостійких палив може і забракнути.

Особливо цікаві перспективи отримання «арктичного» ДП. Для його виробництва потрібні установки депарафінізації та залучення у виробничий процес гасових фракцій (авіапалива). Такі установки має з десяток російських НПЗ, сім з яких зазнавали українських атак і зупиняли виробництво.

Але здебільшого «арктику» в рф отримують шляхом змішування з авіапальним. А з останнім уже проблеми, і набагато більші, ніж з дизелем. раша шукає авіагас на світовому ринку, де також обмежена пропозиція через перекриття Ормузької протоки.

Восени, коли заводи перелаштуються на випуск морозостійких марок дизпального, споживання гасових фракцій на НПЗ зросте приблизно на 10%. Зазвичай російські нафтові компанії починають створювати запаси авіапалива ще влітку для забезпечення сировиною виробництва зимового й арктичного дизелю в холодний сезон. Та чи є зараз у росіян можливість накопичувати авіапаливо — велике питання.

Найбільші виробники авіапалива — московський , волгоградський, омський, ніжегородський, рязанський заводи та НПЗ ТАНЕКО — наразі або зупинили виробництво, або працюють з неповним навантаженням. На ці підприємства припадає близько 50% виробництва авіапалива, це 5-5,5 млн т на рік.

Тому якщо «підсмажувати» російське нафтоперероблення на тому ж вогні ще бодай кілька місяців, зимовий сезон у них буде дуже захоплюючим. Із зупинкою військової техніки на фронті й цивільної — в тилу. Ще одним наслідком «гасового голоду» стане суттєве скорочення авіаперельотів, що для росії з її великими відстанями означає втрату логістичних зв’язків між регіонами.