Два Комарі

Подивився у вихідні розслідування «Радіо Свобода» про голову Енергетичної митниці Анатолія Комара.

Знаєте, що особисто мене найбільше здивувало? Це те, що Комар очолює відомство, до якого в імпортерів пального – найпотужнішої статті нашого імпорту разом зі зброєю – немає жодних претензій і зауважень. З 2022 року, як він працює на цій посаді, я ніколи не чув про якісь хабарі, вимагання тощо.

А ринку є з чим порівнювати, адже попередник влаштовував публічні «порки» імпортерам, зупиняючи танкери з тисячами тонн пального на рейді і ледве не публічно вимагаючи підношень.

Багато хто збудився від цієї історії в контексті саботажу Кабміну з оголошення конкурсу на голову митниці. І це реально проблема! Бо коли я читаю Євген Плінський про контрабанду цигарок у газовозах; каруселі бусиків у вибіркові зміни на львівській митниці й коли бачу розліт цін на айфони і комп’ютери в десятки відсотків, волосся стає дибки.

Але треба розуміти, що Енергетичка хоч і є частиною митниці, але це автономний орган і тут такого бардаку немає. У цій митниці обмежена номенклатура товарів, і відповідно легше контролювати його роботу. Є чіткі протоколи й правила, використання всім зрозумілих індикаторів (зокрема котирувань міжнародних цінових агенцій), тому простору для мутного маневру фактично не лишається. І питання навіть не в тому, що я можу чогось не бачити, на нашому ринку всі бачать всіх. І щось приховати неможливо.

Ба більше, за каденції Анатолія Комара публічний діалог з бізнесом та експертним середовищем став рутиною. Енергетичка чує ринок, оперативно впроваджує розумні ініціативи, той же Анатолій Комар не пропускає жодної галузевої конференції. Тобто від ринку енергомитники не просто не ховаються, навпаки, є постійна робота й обговорення. Тому, мабуть, і нарікань немає. Тих же податківців я півроку вже не бачив на профільних заходах.

Впевнений, якби наші держоргани працювали як Енергомитниця, нам жилося б набагато краще.

Щодо самого розслідування, то з професійного зверну увагу на наступне. Одним із провідних епізодів є потенційний конфлікт інтересів через знайомство Комара з його «клієнтами» – полтавською «ВМ Груп». Останні імпортували октанопідвищуючі розчинники начебто російського виробництва, і нібито Комар міг їм сприяти.

«Штанга» в тому, що такі розчинники не входять у периметр відповідальності Енергетички, вони розмитнюються звичайною митницею. Тобто не мав Комар відношення до цих операцій.

(У сюжеті головним свідченням проти тієї полтавської лавки є те, що вона – фігурант кримінальних справ БЕБ і СБУ, зокрема за фінансування тероризму. Одній справі вже понад 2 роки. На жаль, підозри у наш час штампують у промислових масштабах, і ця пляма лишається на бізнесі назавжди. От би докази й вироки були в таких же кількостях…).

Безумовно, можна і треба ставити питання до витрат чиновників, але, на мій погляд, у цій історії головне, що немає питань до професійної діяльності людини на державній службі. У відомстві, яке тільки з пального збере цього року понад 200 млрд грн податків. Не знаю, як співіснують ці два Комарі, але вже як є.