Біо, у нас проблеми!

На темі альтернативних палив було зламано чимало списів. Загалом усе починалося непогано: спирту багато, була пільга по акцизу, ціна на стелі низька – купуй і тішся. Навіть сьогодні це пальне значно дешевше від традиційного – на 2-4 грн/л. Але продукт пропонують не так багато мереж і, як показало останнє дослідження Інституту споживчих експертиз (ІСЕ), перспективи його використання вельми туманні. Чому? Моя думка: ринок виявився не готовим до роботи з таким примхливим продуктом, як спиртовмісні бензини – палива моторні альтернативні.

Потрібно розділяти кустарне виробництво і повноцінний технологічний виробничий цикл, що вимагає високої технологічної культури і просування. Це не просто змішування, ми говоримо про вхідний контроль сировини, правильне введення присадок, врешті-решт, про чистоту резервуарів і т.д.. Той же ДСТУ 8696 «Паливо альтернативне для бензинових двигунів. Технічні умови» в пункті 4.4.1 (присадки і добавки) передбачає обов'язкове додавання інгібітора корозії, не кажучи про інші функціональні присадки, які при виробництві альтернативних палив рекомендується додавати як у сировину, так і в кінцевий продукт. Інакше пальне може швидко втратити свої властивості. Власне, це ми й побачили за результатами досліджень ІСЕ.

Згідно з дослідженням, єдиним зразком, який відповідає характеристикам альтернативного пального, був продукт з «БРСМ Нафта» – одного з лідерів «альтернативного» руху. Тим часом я звернув увагу на обговорення цього дослідження в соцмережах, де було піднято досить прості питання, проте вони не отримали професійних відповідей. Колеги з enkorr попросили прокоментувати паспорт якості продукту «А-95Е-50 Преміум плюс» – фірмового продукту «БРСМ», який пройшов випробування. Змушений констатувати, що навіть до передовиків «альтернативного» виробництва залишається багато питань. У компанії не приділено достатньої уваги питанням якості. Отже, паспорт.

Перше. У паспорті якості показник тиску насичених парів дорівнює 43 кПа, тоді як у ДСТУ його мінімальне значення регламентовано на рівні 45 кПа. І це для літа, а в цьому березні, як на мене, навіть не повноцінна весна. На що впливають такі відхилення? На пускові властивості палива: через низький тиск парів вуглеводнів/спирту двигун може просто не завестися.

Друге: в паспорті фактичний бензол вказано 1,5%, норма в паспорті - взагалі 2,5%, при тому, що реально вона не повинна перевищувати 1-1,5%. За фактом же в дослідженні ІСЕ бачимо, що бензол перебуває на дуже пристойному рівні 0,23%. Тоді виникає питання: як влаштовано процес виробництва і контролю якості такого пального, якщо найважливіші параметри можуть «гуляти» в такому діапазоні? Чи булл їх визначено реально?

Третє. Пункт 14, або загальний вміст кисневмісних компонентів, включаючи біоетанол, не менше 30%. Іншими словами, вміст біоетанолу може бути і 50%, і 60%, і 95%. Це як би відповідає стандарту ТУ У, де норму прописано «не менше 30». Виходить, паспорт «БРСМ» згодиться і на Е85, ось тільки звичайний автомобіль на такому паливі навряд чи поїде, потрібна адаптація. Цея до чого: необхідно чітке і всім зрозуміле позначення змісту біокомпоненту. А що маємо в нашому випадку? За фактом у паливі «БРСМ» 30,7% спирту, ДСТУ 8696 обмежує цей показник 50%, а на інформаційних табло комплексів «БРСМ» взагалі не вказано, скільки там біо. Просто «Е». Цього не достатньо.

Та й це ще не все. У випадку, який розглядається, паспорт і саме маркування продукту не відповідає його фактичними показниками. За фактом 30,7% біокомпоненту має маркуватися як Е40, тоді як у паспорті «БРСМ» значиться Е50. Щоб досліджуваний продукт був Е50, концентрація біоетанолу в ньому повинна бути від 40% до 50%. Відповідно згідно з ДСТУ 8696 палива моторні альтернативні повинні маркуватися як Е20 – такі повинні містити біоетанолу від 10 до 20%, Е30 і так далі.

Четверте (моє улюблене). Незрозумілі повноваження лабораторії, яка видала цей паспорт. Так, для видачі паспортів тільки на альтернативу (традиційні палива не беремо) вона не повинна бути акредитованою, але повинна відповідати вимогам Закону «Про метрологію та метрологічну діяльність». У паспорті про компетенцію лабораторії нічого не сказано, хоч я не виключаю, що ці документи є.

П'яте. Відсутність згадок про присадки у пальному, які покращують його корозійні й окислювальні властивості. Особливо важливим є питання корозії, воно навіть регламентується п. 4.4.1 ДСТУ 8696. У паспорті про це нічого не знаходжу...

Я далекий від думки, що «БРСМ» спеціально дезінформує своїх клієнтів. Моя версія: «альтернативу» компанія робить за старими ТУ 2010-2011 років і згідно з технологічними інструкціями (регламентами), хоч у 2016 році було прийнято нові ДСТУ, за ці роки змінилися законодавчі й нормативні документи цієї сфери. За останні три роки скасовано безліч ДСТУ, тому свої внутрішні документи було необхідно адаптувати. У підсумку «маємо те, що маємо».

Я ніколи не був проти альтернативи, скажу більше, понад 10 років тому брав безпосередню участь у просуванні цих продуктів на ринку України та всіляко підтримував «спиртовиків». На жаль, таке ставлення до технологічної документації, системи контролю якості, форми документів є типовим в Україні, і це мене щиро дивує. Колеги, дослухайтеся до поставлених питань і зверніть увагу на ці недоліки, це допоможе як у спілкуванні з клієнтами, так і перевіряючими органами.

Чимало питань міг би зняти Технічний регламент, який закріпить законодавчо мінімальні вимоги для альтернативних палив і систему контролю якості, яка нині перебуває на «добровільному» контролі. Далі необхідно розроблення і впровадження відповідних інструкцій, НД, піднормативних актів. Але лідери цієї сфери не мають права дискредитувати цей продукт, а – навпаки – повинні бути зразком для поліпшення довіри клієнтів з подальшим збільшенням частки продукту на ринку України.