Випробування Ормузом. Як пройшли паливну кризу Україна і світ

Війна на Близькому Сході призвела до рекордного зростання цін на АЗС Європи й США і стала важким випробуванням для економіки планети. Перемир’я й розблокування Ормузької протоки започаткували не менш цікавий процес — зниження цін. Соцмережі переповнені обуренням, мовляв, у березні ціни летіли догори зі швидкістю світла, а падати не поспішають. Висновок зрозумілий і не новий: у всьому винен картель заправних станцій.

Ми вирішили подивитися, хто і як у світі зростав і як тепер падає.

Найбільшого удару від перекриття Ормузької протоки зазнало дизельне пальне. На країни Перської затоки припадає близько 15% світового експорту дизелю, а європейський ринок загалом зробив ставку на це джерело після відмови від російського пального 2023 року. Протягом березня котирування дизпального в Європі зросли удвічі — з 750 до понад $1 500/тонна.

Бензин дорожчав набагато повільніше, котирування додали «лише» 65%, до $1 198/тонна на піку. Чому так?

На відміну від дефіцитного ринку дизелю ринок бензину в Європі завжди був профіцитним. І саме таким, особливо в «мертвий» зимовий сезон, він зустрів іранську кризу. Але згодом це почало змінюватися.

Через брак дизпального європейські НПЗ максимізували відбір дизельного й реактивного пального за рахунок зменшення випуску бензину.

Варто сказати, що ринок авіагасу в ЄС потерпав найбільше, тому європейці й кинулися його рятувати. Провідну роль відіграли Штати, які, до речі, теж принесли в жертву бензин.

«Американські НПЗ стали основними бенефіціарами кризи, спричиненої війною в Ірані. США максимізують обсяги перероблення важкої сирої нафти з Канади й Венесуели, збільшуючи виробництво дизельного й реактивного пального для отримання вигоди від високих світових марж», — заявив аналітик OPIS Джейме Лінарес на нещодавній конференції Petroleum Ukraine. Warsaw 2026.

У підсумку Європа рятувала бензином ринок США, а Штати рятували європейський ринок своїм дизельним і авіапальним.

У результаті до травня традиційний надлишок бензину в Європі зник. Тож коли нафта попрямувала до позначок $80/бар. і нижче, бензин поспішав слідом не дуже.

Що було абсолютно однаковим для обох ключових марок моторного пального, так ще те, що шлях до пікових цін на заправках був більш стрімким, ніж зворотний процес. Котируванням нафти й нафтопродуктів знадобилося трохи більше як місяць, щоб досягнути максимумів, тоді як повільне зниження триває вже 11 тижнів, і наразі до докризового рівня повернулася лише нафта.

Ціни на нафтопродукти зупинилися на відстані у 15-20% від стартових. Наприклад, дизпальне стартувало навесні з $750/тонна, а наразі вже кілька тижнів тупцює в діапазоні $860-900/тонна. А ф’ючерси на найближчі місяці кажуть, що особливого руху донизу ніхто не очікує. Тому і маємо ситуацію, коли всюди пишуть про повернення цін на нафту на «довоєнний» рівень, а на колонках такого рівня не спостерігається. Адже ми не купуємо нафти, бо не маємо де її переробляти, а купуємо винятково пальне.

На це в них гроші є

Через чотири місяці з початку війни на Близькому Сході ціни на заправках у більшості країн ще не повернулися до рівня кінця зими. Отже, Україна не виняток.

Однак спочатку подивимось, як реагували на кризу роздрібні ціни у різних країнах. Спочатку про здорожчання. Насамперед можна спростувати тезу, що з’явилася навесні, про найбільші темпи України у світовому рейтингу (див. інфографіка 2).

Поки що до кінця не зрозуміло, чому, але в Україні, де через постійне полювання росіян немає запасів пального, проблемне дизпальне додало у ціні менше, ніж у заможних Польщі, Німеччині, й особливо Франції. А по бензину ми взагалі опинились останніми у не дуже широкій, але репрезентативній виборці (див. інфографіка 3).

Тепер про здешевшання. На перший погляд, ціни у нас знизилися найменше (якщо не зважати на Велику Британію й Штати щодо бензину). Але це тільки на перший.

Серед наведених країн лише у Німеччині вартість дизпального станом на 19 червня була на рівні й навіть нижче порівняно з цінами на 27 лютого (1,71 євро, або на 0,03 євро/л менше). Фактично до довоєнних цін повернувся й бензин Super E10 (1,792 євро, або на 0,02 євро/л нижче). Утім, процес був не зовсім природним: з 1 травня уряд знизив податок на 0,17 євро/л (8,7 грн/л). У цьому і полягає банальний «секрет».

Сусідня Франція пішла іншим шляхом. Навесні французький уряд обрав стратегію впровадження адресних субсидій і спрямування бюджетних коштів «незахищеним верствам населення». А так стрибок цін у Франції був найсуттєвішим, при тому, що країна має прямі постачання нафти й НПЗ.

Хоч і незначною, але була й реакція Великої Британії на зростання цін. На початковому етапі уряд вирішив не скасовувати чинної пільги по акцизу (5 пенсів, або 3 грн/л, діє до 31 серпня 2026 року). Лише з 15 червня британський уряд додатково тимчасово знизив пільгову ставку паливного збору на 3,7 пенса за літр (2,2 грн/л) для дизпального, щоб зменшити фінансовий тиск на фермерів, будівельний сектор і комерційні логістичні компанії.

Найбільше перехвилювалися польські урядовці, які навіть на кілька днів закрили експорт нафтопродуктів, включно з Україною, через що у нас виникла серйозна стурбованість. Щоправда, привід злякатися у поляків справді був, адже ціни в Польщі зростали передовими темпами. Відповідь була радикальною: акциз зменшено до мінімально можливого в ЄС — 1 239 злотих за 1 000 л бензину й 880 злотих на дизпальне. Крім того, ПДВ на нафтопродукти було зменшено з 23 до 8%. У перерахунку дисконт на ДП на момент впровадження пільг становив 16,2 грн/л, на бензині — 13,4 грн/л. Польські податки на пальне сьогодні нижчі, ніж в Україні, відповідно, нижчі й ціни на колонках.

Румунія оголосила надзвичайний стан в енергетиці, впровадила зниження акцизу на дизпальне на 0,3 лея за літр (3 грн/л), а також дозволила зменшити частку біоетанолу в бензині з 8 до 2%.

Хоч як дивно, але українська динаміка найбільше нагадувала не європейську, а американську. Як і ми, централізовано Штати не запроваджували жодних пільг. Точніше, не встигли. У травні Дональд Трамп офіційно підтримав пропозицію тимчасово скасувати федеральний акциз на моторне паливо. Цей крок мав дозволити автоматично знизити вартість галона бензину на заправках на 18,4 цента (2,2 грн/л), а дизелю — на 24,4 цента (2,9 грн/л). Більш рішучими були окремі штати. Губернатори Джорджії та Індіани зупинили збір акцизів, а в Кентуккі та Юті пішли шляхом зменшення податкових ставок. Характерно, що у нафтовій наддержаві ціни на бензин зросли навіть вище, ніж у країнах Старого Світу. Водночас ціни на дизпальне, за яким Штати є нетто-експортером, збільшилися в середньому на 48 центів за літр (22 грн/л), що менше, ніж у європейських країнах.

Як усі або навіть краще

Україна виявилась чи не єдиною країною, яка не впровадила податкових пільг під час цінової кризи. Причина зрозуміла — у країни елементарно немає грошей. Натомість уряд на період з 20 березня по 31 травня запровадив програму «Кешбек на пальне», яка передбачала часткову компенсацію «паливних» витрат. Вона була побудована у такий спосіб, що давала можливість заощаджувати від 2 до 11 грн на кожному літрі пального, що, як бачимо, досить непогано порівняно з іншими країнами. З однією ремаркою: максимальний дисконт становив 1 000 грн на одну людину на місяць.

Головним висновком з весняної кризи є те, що український паливний ринок не був унікальним ані на етапі зростання, ані на етапі зниження. Ціни на українських АЗС мали схожу динаміку з європейськими країнами. На піку українські ціни на заправках зросли на 29,7 грн/л (до 91,3 грн/л) і 14,1 грн/л (75,9 грн/л) на дизпальне і бензин відповідно. Наразі ціни на дизпальне вже втратили від пікових значень 14 грн/л. Тобто ціни на дизель падають такими ж темпами, як у Франції, Великій Британії й США. І проглядається потенціал для подальшого зниження на 4-5 грн/л протягом одного-двох тижнів.

Набагато повільніше дешевшає бензин, але і в інших країнах цей процес не швидкий. Станом на 19 червня пальне на українських АЗС дорожче від значень 27 лютого на 12,9 грн/л. У Сполучених Штатах цей показних у перерахунку становить 14,9 грн/л від рівнів кінця зими, а у Великій Британії — 14,2 грн/л, як свідчать дані EIA та британського сервісу Petrolprices.

Особливості нашої ситуації полягають у тому, що, по-перше, зниження цін гальмує ослаблення курсу національної валюти до долара. За останні чотири місяці долар здорожчав з 43,2 до майже 45 грн, що додає до собівартості як мінімум гривню на літрі.

Гальмує ціни й поточна ситуація на ринку бензину. З 1 липня Україна переходить на стандарт бензину E10. Але наразі не всі постачальники готові до такого переходу, тому на ринку відчувається нестача пропозицій, що тримає гуртові, а відповідно, і роздрібні ціни в тонусі.

Щодо причин такої стійкості українського паливного ринку в умовах безпрецедентної турбулентності, то тут треба виокремити два ключові фактори. Перший — розгалужена система постачання. Другий — величезна конкуренція як на гуртовому, так і на роздрібному ринках.