Підемо на південь: чи зможе море замістити постачання LPG з заходу?

У другій половині 2024 року потоки імпортного скрапленого газу помітно нахилились у бік півдня і за результатами січня 2025 р. частка LPG, що прийшов із теплих країв, становила 69%.

«Західні» постачальники намагаються боротися, але позиція Польщі й Литви виглядає не найкращим чином. Неспокійні фермери, дорожнеча однієї частини ресурсу і не зникаючий запах руського духу іншої, дорога логістика, далекі виїзди через кордон тощо.

На півдні ціни, й загалом умови, цікавіші, та чи здатен цей напрямок задовольнити український ринок LPG самотужки?

Польща, Литва й Латвія тривалий час були головними постачальниками скрапленого газу на український ринок, досягаючи в окремі періоди 90%-ї частки в імпорті. Пропозиції польських і балтійських продавців, які мали потужний козир у вигляді дешевого російського газу, у 2022-2023 роках були вигіднішими навіть для східних регіонів України, тоді як морський газ здебільшого покривав південні регіони й іноді «дострілював» до центру. Були й веселі деньки, коли ставали вигідними постачання газу з Бреста у румунський «Галац» – найбільший газовий порт на Дунаї.

Перші кроки з вирівнювання ринкових позицій західних і південних постачальників здійснила… Енергетична митниця. Вимога сертифікатів, а потім і підтвердження всього транспортного ланцюга прибрали з ринку більшу частину махінаторів. Підсихання потоку російського LPG в Європу з літа до кінця 2024 року майже зрівняло ціни на російський і неросійський газ у Польщі, а з набранням чинності ембарго західний ресурс лишився придатним здебільшого для українських прикордонних регіонів.

У IV кварталі 2024 року «південна» частка вже досягла майже 60%. За умов збереження поточної різниці між цінами на західний і південний газ, яка зараз становить $40-60/т, перетік попиту на південь, найімовірніше, зберігатиметься.

Сусіди готові

Чого-чого, а скрапленого газу у Середземному й, відповідно, Чорному морях достатньо. Окрім Алжиру, найбільшого виробника в регіоні, є Лівія і Єгипет. А ще поруч Туреччина, яка акумулює LPG зі всього світу і в масштабах якої попит з боку України вкладається у статистичну похибку.

Дорогою з моря до України головною зупинкою ресурсу лишаються румунські термінали. Торік основний потік забезпечили Unicom Oil Terminal і Citi Gas, що у Галаці. Вони перевалили відповідно 100 і 70 тис. т LPG. Примітно, що у складі Unicom Oil Terminal взагалі немає резервуарів для зберігання газу.

«На терміналі в нас є танки тільки для дизелю. Перевалку газу ми здійснюємо безпосередньо з судна на баржу або авто чи вагони», — розповів директор термінала Роман Лунгу. За його оцінками, в такому режимі термінал здатен обробляти 10-15 тис. т газу щомісячно.

Сміливіше свої логістичні можливості оцінює Bulmarket, резидент термінала City Gas. Зі слів представника Bulmarket, в ідеальних умовах на терміналі можна перевалити до 30 тис. т газу на місяць. Місткість резервуарів City Gas становить лише 1 000 м3, але Bulmarket активно використовує залізничні цистерни для зберігання ресурсу, що регулярно надходить Дунаєм.

Схожі цифри з перевалки наводить Родіон Данілов, комерційний директор компанії Taki&Da, оператора Callatis Gas, термінала у Мангалії. У складі комплексу функціонує кілька резервуарів обсягом 3 600 м3.

«У режимі перевалки за наявності транспорту ми можемо зробити 30-40 тис. т на місяць, але в нас інша модель роботи», — каже він.

Фактично у середньому компанія продає з цього термінала 10-12 тис. т газу щомісячно українським і румунським клієнтам. Зокрема в Україну торік з Мангалії було відправлено 33 тис. т в автоцистернах. Наприкінці 2024 року Callatis Gas відновив залізничну інфраструктуру, тож тепер компанія може наливати газ не тільки в автоцистерни, а також й у вагони.

Найбільший румунський термінал, Octogon Gas&Logistics Terminal, розташовано у Мідії. Він може одночасно зберігати 4 000 м3. Згідно з даними оператора термінала компанії Interport Gaz, за підсумками 2024 року обсяги продажів газу становили близько 90 тис. т, з яких 36 тис. т було відвантажено в Україну. Втім, у режимі перевалки за оцінками трейдерів, термінал здатен обробляти близько 30-40 тис. т газу на місяць.

Наприкінці 2024 року клієнтом Octogon стала група Unimot, яка має велику базу клієнтів в Україні. У польській компанії кажуть, що за економічної доцільності Україна стане одним із напрямків постачання газу з термінала.

Потужності з перевалки закордонних чорноморських і дунайських терміналів

Окрім румунських терміналів, наростальну роль у забезпеченні газом на південному напрямку відіграє Туреччина. Впродовж 2024 року постачання звідти зросли з 20 тис. т до 76 тис. т. Весь обсяг в Україну було доправлено з терміналів в Яримджі, які належать компаніям Milangaz і Aygaz. Це великі імпортні термінали, наприклад, Aygaz може зберігати до 30 000 м3 газу. Представник Aygaz не навів конкретних цифр щодо потенціалу збільшення постачань в Україну, обмежившись коментарем, що компанія має достатні можливості для забезпечення своїх клієнтів.

Власні сили

І хоча перевалка газу на власному березі Дунаю лишається ризикованою, цей вид доставляння газу в Україну на сьогодні лишається основним. Утім, якщо йдеться про забезпечення газом усієї країни, то цей вид доставляння можна розглядати лише як тимчасовий. Для суттєвого розвитку дунайського каналу постачань необхідні інфраструктурні новобудови. В умовах, коли рої дронів регулярно кружляють над Дунаєм, охочі вкладати кошти у технологічні перевалки зі зберіганням навряд знайдуться.

Однак вузькі місця стосуються не тільки води. Для збільшення обсягів на Дунаї автомобільна логістика має працювати як швейцарський годинник.

«Щоб пролити такий великий обсяг [50-60 тис. т на місяць – ek], має бути сприятлива погода й достатня кількість машин для завантаження», — вважає трейдер, який активно працює на півдні.

«Зараз теоретично можливо постачати десь 45 тис. т на місяць, але повинно бути налагоджено логістику», — погоджуються колеги з Одеської області.

Болючим питанням для трейдерів залишається автодорога E87 «Галац-Рені-Ізмаїл», якою їде чимало вантажів в обидва боки. Дорога, що простирається вздовж Дунаю, має лише по одній смузі в кожному напрямку, тож іноді критично бракує пропускної здатності.

У жовтні 2023 року Мінвідновлення навіть розпочало перемовини з Молдовою й Румунією щодо реконструкції дороги від Рені до Галацу і розширення її з 2 до 4 смуг. Але поки що встигли відремонтувати тільки адмінбудівлю КПП «Рені».

«Цю дорогу ніхто не буде розширювати. Який сенс? Закінчиться війна, й усе це стане непотрібним, бо запрацює Одеса», — висловив свою думку один з південних трейдерів.

Звісно, відкриття «великої води» суттєво знизить ефективний радіус постачань LPG з дунайських терміналів.

Та матеріальні обсяги й робота з великими постачальниками все одно вимагатимуть послуг великих закордонних терміналів, адже ні на Дунаї, ні в Одесі газовий танкер більше ніж 6 000 т все одно не прийняти, а хороша економіка транспортування починається з дещо більших дедвейтів.

І якщо VLGC українським компаніям поки що не по масштабу, то флот невеликих танкерів український трейдинг активно нарощує. 2023 року «БРСМ-Нафта» викупила у Centurion Group два танкери-газовози – Star Prime і Boreas LPG, а також надибала самохідну баржу.

Сам же Centurion не надто довго сумував і навесні 2024 року придбав баржу Gas 79, а під кінець року – судно Enigma.

Про наміри придбати власний флот повідомляли й у групі Gasoline («Данкор Трейд», TakiDa Terminal, Gas Point), яка має амбітні плани зі збільшення продажів в Україну 2025 року до 150 тис. т.

Заради справедливості варто зазначити, що газ із півдня потрапляє на український ринок не тільки водою. 2024 року українці імпортували 22 тис. т залізницею з Румунії й Болгарії. Постачання автомобільних партій із цих країн становили 131 тис. т, з яких приблизно п’ята частина потрапляла на ринок не південним маршрутом, а через Буковину й Закарпаття. Тож румунський газ тіснить західних конкурентів не тільки на півдні й у центрі, а й у західних регіонах.

*   *   *

За останні три роки українським компаніям довелося вже кілька разів перебудовувати логістику. Те, що ринок врешті перелаштовується на закупівлі морського газу з півдня, цілком логічно, оскільки вода завжди найдешевша. Постачання LPG південними маршрутами мають свої особливості — черги на проходження Босфору, погодні умови в Чорному морі й на Дунаї, дорожні затори на одеських дорогах.

Але переваги беруть гору над недоліками, тому імпорт з півдня продовжує зростати. Наведена у цій статті оцінка логістичних можливостей компаній по різні береги Дунаю свідчить про те, що південний напрямок цілком здатен забезпечити близько 80% українського імпорту LPG у високий сезон споживання.

«Ми можемо везти більше, ніж торік. Головне – щоб був попит на ці обсяги», — зазначив один з південних трейдерів.