Торгівля російською сирою нафтою йде глибоко в тінь — Energy Intelligence

росія продовжує експортувати майже стільки ж морської нафти з миті запровадження ембарго ЄС на початку грудня, але в структурі цієї торгівлі відбуваються значні зміни, повідомляє Energy Intelligence.

Морський експорт росії становив у середньому 3,1 млн барелів на день (б/д) із грудня до середини січня, що на 150 тис. б/д, або приблизно на 5% нижче від середнього показника за січень-листопад минулого року — навіть після втрати більшої частини Європи як ринку через грудневе ембарго ЄС на імпорт.

Однак експортом усе частіше займається нова група незрозумілих трейдерів, які використовують незахідні танкери. Деталі торгівлі також стали невідомими, оскільки і судноплавство, й торгівля йдуть у тінь.

Деталі російської торгівлі стає все важче контролювати, оскільки прозорість навколо постачань продовжує погіршуватися.

Більшість суден, що перевозять російську сиру нафту, належать або росії — контрольованому державою перевізнику «совкомфлот» і його дубайській дочірній компанії Sun Ship Management, — або до «тіньового флоту» з десятків часто застарілих танкерів, які, як вважають, контролюються через інтереси, підтримувані росією.

До цієї суміші додалися деякі турецькі й індійські танкери. Китайський гігантський державний вантажовідправник Cosco припинив надавати танкери, коли набуло чинності обмеження ціни.

Багато суден, що перевозять російську сиру нафту, зафрахтовані невідомими торговими фірмами, які часто розташовані в Дубаї й раніше не були присутні в росії.

Деякі з цих компаній, такі як Tejarinaft, Sunrise, Bellatrix і Samaria, протягом кількох місяців займалися транспортуванням російської сирої нафти, як правило, від імені контрольованого державою гіганта «роснєфть».

Але в останні тижні нові гравці, такі як Elbrus General Trading, Petroruss і Arida, з’явилися як гриби після дощу і купують нафту в інших російських виробників.

«Ви побачите, що таких компаній буде більше, це дивно», — каже джерело, яке уважно стежить за російськими постачаннями.

Згідно з аналізом даних Energy Intelligence, на такі фірми може припадати до 2 млн барелів на день (б/д) російського морського експорту.

Про комерційні умови цих угод відомо небагато. Торгові джерела кажуть, що угоди, ймовірно, здійснюються здебільшого за відкритим кредитом, а не за звичайним методом відкриття акредитива (LC) у міжнародному банку.

«Щоб комерційний банк надав акредитив на російський нафтовий вантаж, йому потрібно було б побачити документацію про застосування обмеження ціни», — каже інший трейдер.

Ці нові торговельні фірми, що знаходяться поза радарами, замінили традиційних гравців, таких як Vitol, Gunvor і Trafigura, які припинили купувати російську нафту кілька місяців тому.

Незабаром вони також можуть перестати купувати російську продукцію, оскільки з 5 лютого набуває чинності ембарго ЄС на імпорт нафтопродуктів.

Існує мало доказів того, що обмеження ціни G7 застосовувалося до будь-яких постачань сирої нафти, оскільки більшість торгівлі відбувається поза механізмом і з використанням незахідних суден.

Але із запровадженням ембарго й супутнього ліміту ціни росія була змушена продавати нафту сорту Urals із великими знижками до Brent, до $40 за барель порівняно з $20 раніше, щоб залучити нових покупців.

Оскільки Brent нещодавно торгується в середині $80 за барель, це означає, що Urals все ще торгується комфортно нижче від рівня $60, верхньої межі ціни G7.