РФ перебудовує морські постачання нафти під зростання попиту Китаю

росія змінює свій ланцюг постачання нафти, щоб упоратися зі зростанням кількості барелів, що прямують до Китаю, переміщуючи деякі постачання з менших на більші танкери, й скоротити транспортні витрати.

Як повідомляє Bloomberg, протягом більшої частини останніх кількох років Індія приймала більшість морських вантажів з москви, але з того часу вона відступила, звільнивши місце для Китаю й спонукаючи росію перевантажувати нафту на дуже великі танкери для перевезення сирої нафти, які можуть перевозити до 2 млн барелів.

З грудня близько 6,3-6,9 млн барелів Urals, флагманського сорту країни, було перевезено на менших танкерах через європейські води й Суецький канал до Червоного моря, а потім перевантажено на чотири дуже великі танкери (VLCC) для перевезення сирої нафти, показують дані платформ відстеження руху суден Vortexa Ltd. й Kpler.

Перевантаження з судна на судно й використання танкерів VLCC вказують на зміну профілів покупців. Пекін купує більше, тоді як індійські нафтопереробні заводи (НПЗ) скорочують обсяги постачань, за даними Vortexa.

«Це сигналізує про зростаючу залежність від Китаю як основного ринку збуту російської нафти Urals», — сказала аналітик Анна Жмінько.

З моменту повномасштабного вторгнення росії в Україну чотири роки тому й хвилі санкцій москва довела свою майстерність у переспрямуванні експорту сирої нафти, щоб підтримувати торгівлю, навіть якщо це пов’язано з додатковими витратами й обхідними шляхами. Нещодавній тиск з боку США на постачання сирої нафти Urals до Індії змусив Китай надолужити згаяне.

Зміна очевидна в обсягах. Дані відстеження руху суден показують, що постачання російської сирої нафти до китайських портів зросли до 2,09 млн барелів на день (б/д) за перші 18 днів лютого. Зростання – з 1,72 млн б/д за весь січень і 1,39 млн у грудні – більш ніж компенсувало падіння в Індії.

Використання VLCC має комерційний сенс, враховуючи набагато більшу відстань від росії до Китаю. Більші судна також можуть служити більш економічним плавучим сховищем, якщо покупця на вантаж не знайдеться.

Поява Червоного моря для перевезення російської нафти відбувається після ретельнішої уваги до більш традиційних місць, зокрема на північ від Суецького каналу або іноді біля берегів Греції чи Мальти. На Близькому Сході присутність ВМС США, схоже, зробила менш привабливим перевезення нафти поблизу Оману.

Sahara — супертанкер, побудований 2007 року, який перебуває під санкціями США, — був серед танкерів VLCC, які нещодавно здійснили перевантаження біля Синайського півострова, прийнявши нафту, доставлену танкерами Suezmax та Aframax. Потім він розвантажив вантаж обсягом 1,7 млн барелів біля находки на Далекому Сході росії на інші танкери, які, своєю чергою, перевезли нафту до Китаю.

Загалом доставлення нафти з чорноморського порту «новоросійськ» до Китаю зайняло близько трьох місяців, порівняно з типовими п'ятьма-шістьма тижнями при постачаннях до узбережжя Індії.