Довгоочікуване ухвалення Технічного регламенту (далі – ТР) на скраплений газ може істотно змінити ринок СВГ. Український ринок так звик жити за старими вимогами щодо якості, що не буде зайвим ще раз з'ясувати, що ж зміниться після набуття чинності новим документом у лютому 2021 року.
По-перше, ТР розділяє автомобільний газ і технічний (комунально-побутовий) за фізико-хімічними показниками. Цей поділ газів – основна мета впровадження ТР. Задля гармонізації європейських вимог щодо якості LPG було взято за основу європейський стандарт EN 589: 2008 + A1: 2012, який було схвалено «методом обкладинки» як ДСТУ EN 589: 2017.
Основні відмінності автогазу від комунально-побутового полягають у наступному:
Такі показники як залишок після випаровування, сірка і корозія на українських заправках часто не відповідають новим вимогам для автогазу. Чому?
Багато виробників в РФ, РБ при виробництві СВГ не завжди проводять його очищення від неграничних і дієнових вуглеводнів. Ці побічні продукти можуть накопичуватися в резервуарах, автомобільних балонах, на вузлах ДВЗ та інших елементах як маслянисті плями, нальоти, нагар чорного, коричневого кольору тощо. На підставі результатів проведених випробувань в авторитетних лабораторіях я можу оцінити частку ресурсу, який не відповідає вимогам для автогазу, обсягом від 40%.
В умовах залежності від імпортних постачань, коли кожна тонна на рахунку, цифра завелика. Це несе величезні ризики щодо перерозподілу постачань автогазу в Україну або використання наявних потужностей ГНС, ГПЗ, НПЗ для доведення цього газу до встановлених вимог.
По-друге, крім вимог до самого газу, виникає питання культури транспортування, зберігання й відпуску газу від заводу-виробника до споживача. Вона потребує особливо навченого персоналу, відповідної інфраструктури для зберігання і реалізації, виконання вимог з промбезпеки, охорони праці. Дуже часто відбувається багато порушень: змішування різних за якістю СВГ, налив скрапленого газу в резервуари або автоцистерни, в яких є «мертві залишки», брак вхідного контролю якості газу на ГНС, АЗС, АГЗС.
По-третє (з приємного), в новому ТР, у порівнянні з ТР для рідких палив, максимально спрощено процедури оцінювання відповідності продукту – відсутні модулі оцінювання відповідності, скасовано декларацію, спрощено додаткові вимоги до присадок. Окремо розширено можливості проведення оцінювання відповідності не тільки для виробників, але й імпортерів і трейдерів продукції. За результатами процедури оцінювання відповідності видається сертифікат або рішення призначеного органу.
По-четверте, кожна партія СВГ, незалежно від його призначення (автогаз або компобут), повинна супроводжуватися паспортом. Паспорт має видаватися тільки акредитованою випробувальною лабораторією, розташованою в Україні.
Паралельно з новими вимогами до якості скраплений газ також було віднесено до переліку продукції, яка підлягає державному ринкового нагляду. Це дає змогу (нині органу контролю – Держекоінспекції) проводити перевірки й контроль виконання вимог ТР з 04.02.2021 р. для всіх гравців ринку із застосуванням штрафних санкцій.
Наскільки ж реальний можливий повноцінний державний контроль якості автогазу?! Жодна державна структура нині не має повноцінної лабораторії для контролю якості автогазу, вже не кажучи про кваліфікований і компетентний персонал. Втім, органи ринкового нагляду можуть укладати договори з авторитетними сюрвейєрськими лабораторіями для організації процесу відбору і проведення випробувань зразків. Ці питання перебувають у полі відповідальності Міненергетики, Мінекономіки, Мінекології. Без залучення незалежних експертів і лабораторій, учасників ринку, а також перегляду чинних правил нагляду важко буде сподіватися на об'єктивний і незалежний контроль. Якщо ж систему контролю якості вдасться налагодити, то розклад, який існує на ринку ЗВГ, буде порушено. 40% газу опиниться за межами встановлених норм!
Зрозуміло, СПБТ можна довести до рівня автогазу. Найпростіший спосіб – блендінг чистих фракцій із запасом за деякими показниками зі стандартним СПБТ. Другий, складніший і дороговартісний, але ефективний і технологічний варіант – очищення від ненасичених або дієнових вуглеводнів, сірки і т.д. за допомогою сучасних комплексів на ГНС. Звичайно, для нових ГНС цей процес зробити набагато простіше, ніж для об'єктів, яким понад 20 років. Але нічого неможливого не буває!
За останній рік багато компаній інвестували в нові ГНС з найсучаснішим обладнанням для блендінга і очищення СВГ. Будуються нові лабораторні комплекси, монтується сучасне метрологічне обладнання (рівнеміри, масоміри, авто- і залізничні ваги і т.д.). Найбільші українські НПЗ, ГПЗ вже в 2018/2019 роках перейшли на виробництво автогазу за ДСТУ EN 589.
Однак вистачає й застарілих об'єктів, де не чули про лабораторії, сучасну інфраструктуру й засоби вимірювальної техніки. Про кваліфікацію персоналу подекуди й зовсім не йдеться... Саме ці об'єкти ризикують зійти з дистанції в світлі нових вимог. Навіть без держконтролю їм буде важко конкурувати за якістю вихідної продукції.
Часто доводиться чути думку «Так навіщо взагалі чіпати якість газу, все ж добре і так!». Якщо ви думаєте, що якість газу на пістолеті – це не актуальне питання, поспілкуйтеся з сервісними організаціями. Так, скажуть вони, якість газу в Україні підвищується, але залишається безліч проблем. Вихід з ладу ГБО, не кажучи вже про нанесення шкоди двигуну авто, фінансових витратах на дороговартісні ремонти – все це залишається в значному масштабі.
Тому я вважаю, що перехід на новий ТР для СВГ дуже потрібен. Якщо ми хочемо рухатися в бік безпечнішого й екологічного використання СВГ, цей перехід був потрібен ще вчора.
Коментарі
Увійдіть щоб мати можливість лишати коментарі
Увійти