Зміни техрегламенту: до чого готуватися?

Нові зміни техрегламенту щодо бензинів і дизельного пального набудуть чинності вже за тиждень. Що реально зміниться і як до них готуватися?

Постановою КМУ № 967 від 22.09.2020 р. було ухвалено зміни до чинного техрегламенту щодо бензинів, дизельного, суднового та котельного палив (мазути), які набудуть чинності з 22.04.2021 р..

Це справді необхідність чи чергові косметичні правки, від яких нічого не залежить? Давайте з'ясуємо, що зміниться і якими стануть вимоги.

По-перше, зміни зазнала сфера, на яку дія техрегламенту не поширюється, – було відкориговано пункт 2: паливо, призначене для державного замовлення, яке перебуває на зберіганні в Держрезерві, потреб оборони та ліквідації надзвичайних ситуацій, але також з'явилося доповнення для цілей дослідження, тестування, «обробки перед спалюванням», «нафтопереробної обробки».

Ці формулювання можуть навести на роздуми щодо потреби таких змін і потенційних можливих зловживань ними для відповідності вимогам палива. Йдеться насамперед про списання палива, яке може піти не обов'язково на АЗС, а в реалізацію гуртову, аграріям і т.д., під норму «обробки перед спалюванням» або «нафтопереробної обробки». Однак з'явилося формулювання кількісного обліку таких палив і неможливості їх реалізації на АЗС, чого може бути недостатньо. Повинні бути чіткі кількісні норми такого використання палива від загального обсягу переробки, випробувань (наприклад, не більше 1-2%).

По-друге, зазнали змін формулювання термінів «автомобільний бензин», «дизельне паливо», «котельне паливо» з урахуванням останніх сучасних тенденцій за технологією переробки та відповідності нормативним документам.

Головною ж зміною в цьому ТР є більш жорстке нормування сірки в котельних паливах: 0,1% і 0,5% залежно від зони використання таких палив. Більш жорстка норма використовується в межах зони контролю викидів діоксиду сірки (SOx). Для мазуту залишилася норма 1%, при тому, що норму 0,5% раніше де-юре було впроваджено для низькосірчистого мазуту.

Окремо варто відзначити важливий факт зменшення кількості показників для котельних палив. Якщо зараз їх 8, то потім буде унормуватися тільки два: спалах і сірка. Ця зміна скоротить істотно витрати імпортерів і виробників на проведення випробувань, але відкриє нові ризики щодо якості, оскільки два показники - це тільки частина відповідності продуктів вимогам ДСТУ, ТУ У і т.д.. Неповноцінний контроль якості істотно підвищить частку некондиційного продукту на ринку в умовах мінімального нормування показників якості, адже є й інші важливі характеристики котельних палив (зольність, коксованість, теплота згоряння і т.д.), які обов'язково потрібно визначати по НД.

У нинішній версії ТР, яка регламентує зокрема й оформлення паспорта якості, є вимога наносити товарний знак підприємства-виробника, що давно перетворилося на величезну проблему. Згідно зі змінами, потрібно буде вказувати тільки назву виробника та його адресу, а не наносити товарний знак. Це повністю зніме питання про зловживання контролюючими органами ринкового нагляду.

Окремою нормою органам з оцінки відповідності (органам по сертифікації) передбачено оформляти двічі на рік звіт встановленої форми для Міненерго про результати своєї роботи. Але ж уся інформація зазвичай доступна при перевірках НААУ (Національне агентство з акредитації України), і представники Міненерго завжди можуть взяти участь у цих перевірках або наглядових аудитах, що, на мою думку, більш ефективно, ніж чергова «паперова робота».

Останньою істотною зміною я вважаю зменшення вимоги щодо граничної температури фільтрованості (плинність) дизельного пального з «-5» на «+5», що як би має зменшити собівартість літньої марки ДП, але з урахуванням останніх подій це навряд чи можливо.

Варто також відзначити появу термінів «розповсюджувач», «імпортер», чого не було в нинішній версії, але що дає більше можливостей для оцінки відповідності не тільки виробникам. Але дана зміна не повною мірою реалізує вимогу учасників з оцінки відповідності. Багато розділів залишилися без змін, де не відображено нових вимог для імпортерів або розповсюджувачів, адже перший варіант ТР було прописано для внутрішніх виробників.

Попри численні зміни в ТР, залишається досить питань: це перш за все гармонізація вимог EN 590 і EN 228, що вимагає низки повноцінних змін у нормуванні й градації показників якості (перехід від літніх, зимових марок ДП на марки по EN). Відмова від модулів оцінки відповідності й перехід на окремі процедури оцінки за аналогією ТР на LPG, створення повноцінної системи моніторингу якості пального з боку Міненерго з урахуванням інтересів учасників ринку і сучасних європейських тенденцій щодо якості та безпеки використання палив.