Сумні сигнали від Вітренка

Прочитав інтерв'ю з в.о. міністра енергетики Юрієм Вітренком!

Знову побачив справжнього Юрія Юрійовича, який замість цифр і фактів намагається ввіпхнути невпихуване і розповісти всім, що держрегулювання цін на газ – це нормально. Він рахує чужі гроші й навіть розмірковує про «комерційну розумність» підприємців, даючи зрозуміти, що вона так собі. На це боляче дивитися, адже він довго і наполегливо створював реноме риночника, ліберала і реформатора.

На самому початку своєї міністерської каденції він ще намагався щось казати про ринкове ціноутворення. Зокрема, він почав розмірковувати про те, якими були б ціни, якби поновилися російські постачання, особливо від незалежних виробників (за що був підданий критиці з боку всіх без винятку політичних таборів). Але справа не в цьому, а в тому, що саме по собі твердження в.о. міністра енергетики глибоко помилкове.

За його версією, ціни б упали до «хаба мінус», але це ілюзія. Як приклад візьмемо постачання російського дизпального, якого на ринку 35%. За фактом усі вони йдуть за формулою «хаб плюс» (транспорт у цьому разі відображено не повною мірою, але сенс у тому, що продукт торгується з премією, а не з дисконтом, як здається ЮЮ). І білоруси, і європейці (литовці й поляки) – всі вони продають потрібний нам продукт із премією. Чому? Всі оцінюють конкурентне середовище, ціни від інших постачальників, а в нашому випадку паритетом є морські постачання, які вважаються як котирування (хаб) плюс транспорт з перевалкою в портах (плюс). Якщо взяти ціни на російський і білоруський дизель, вони точнісінько відповідають «морському» паритету.

Так чому з газом буде інакше? Упевнений, якщо навіть хтось із незалежних видобувачів захоче продати дешевше за «Газпром», йому просто прикрутять вентиль або намажуть труси «Новачком».

Але питання навіть не в цьому. Риночник Вітренко неохоче згадує про свої нещодавні фантазії з котируваннями і тепер намагається пояснити ціну 6,99 грн за кубометр, виникнення якої залишається секретом. Як з'ясувалося, взяли мінімальну ціну грудня, яку оголосила така собі херсонська компанія «Газ Ап». Відразу питання: а наскільки «ліквідне» це «котирування»? Скільки у цієї компанії контрактів? Звідки газ? Який обсяг? За оперативними даними, в третьому кварталі 2020 року в неї було близько 350 клієнтів. Не маю нічого проти херсонських газотрейдерів, але, думаю, всім зрозуміло, що навряд чи це вдалий бенчмарк. На крайній випадок на цю роль підійшов би НАК з його 7,22 грн за куб, але, мабуть, чийсь популістський смак наполягав на круглих формах.

А далі ліберал Вітренко, замість використання зрозумілих ринкових формул і алгоритмів, вирішив поритися в кишенях куркулів-газотрейдерів. Мовляв, вони ж улітку купили багато газу задешево, по 3 грн за куб, переживуть.

Я підняв дані по імпорту газу: за три літніх місяці приватні компанії завезли в Україну 1,128 млрд кубів газу. Для розуміння, це реалізація облзбутів Фірташа за один опалювальний місяць. Зрозуміло, не факт, що весь цей газ був облзбутами й викуплений, бажаючих вистачає, та й споживання йде не тільки взимку.

До речі, як з'ясувалося, сама РГК імпортувала за рік 144 млн кубів, з яких 62 млн – у листопаді-грудні. Про які літні закачування газу каже Вітренко? Ну і справжній гол у свої ж ворота він забиває, коли починає фантазувати, що Фірташ може накручувати ціну в контрактах, щоб показати високу собівартість. Ще раз: обсяг закупівель газу РГК у європейських трейдерів мінімальний, накручувати, по суті, нічого і ніде. Саме тому для визначення собівартості закупівлі газу необхідно спиратися на єдиний індикатор – реальні ціни на імпортний газ.

Є у реформатора ЮЮ і рекомендації тим гуртовикам, хто на свій страх і ризик зробив в Україні запас газу з літа і весни. Він, судячи з інтонацій, вважає, що вони не збідніють, якщо продадуть газ по 6,99. Тим більше не факт, що пізніше вдасться продати по 6,99, говорить в.о. міністра енергетики. Можливо, пан Льовочкін, який, за інформацією учасників ринку, має відношення до найбільшого імпортера газу останніх двох років «Євроенерготрейда», і не збідніє, але пропоную розглянути інший варіант: він просто бере і відправляє газ назад у Європу, адже там не 6,99, а 8, 10 або 14, як було кілька днів у січні. Під час недавніх січневих морозів на прокачування в Польщу вже утворився «затор».

Також необхідно врахувати, що за фактом гуртовий постачальник не отримає в Україні на руки 6,99, адже від них треба відняти транспорт, фінансування, маржу облгазів і т.д.. Так що в кращому разі це буде 6, а може і менше. Тому відправлення назад в Європу стає ще більш привабливим.

Що ж робити тим, хто не НАК і не хитрий Фірташ? Ось на це питання навіть у Вітренка не знайшлося відповіді й цінних рекомендацій. Тому він вирішив пройти зовсім по краю – почав міркувати про «комерційну розумність» бізнесменів, які, слід розуміти, повинні були створити запас газу влітку, передбачаючи введення держрегулювання на ціни. Нерозумний у нас бізнес, не став ризикувати в стабільній та передбачуваній державі Україна з банківськими кредитами під 15-20% річних і не створив запасів. (Як показує список імпортерів, серед них буквально одиниці працюють на роздрібному ринку). Нагадаю, що влітку ще навіть не було зрозуміло, чи відкриють роздрібний ринок газу. Хто в таких умовах буде контрактувати обсяги?

Не забув Вітренко продублювати і слова прем'єра Шмигаля про «надприбутки», та при цьому не наводить жодних цифр. У НАКу підходи ЮЮ були іншими, хоча розуміння ринку також часто не вистачало, але зараз він уже особливо не обтяжує себе фактажем.

«Ми не бачимо, як обмеження граничної ціни може зробити нерентабельним або нереальним газовий бізнес, видобуток або якось негативно вплине на довгострокові плани розвитку галузі», – каже Вітренко. Тим часом проблему бачать усі без винятку: приватні трейдери, МВФ і навіть НАК.

Чудова вийшла й кінцівка інтерв'ю: з'ясувалося, що сам Вітренко не знає, у кого купує газ і за скільки. Та це не завадило йому розповісти про «необізнаність» українського споживача.