Про запаси

Бачу, несеться телеграмами мій «панічний» заклик створювати запаси пального через удари росіян по паливній інфраструктурі. Вважаю за потрібне дещо додати, бо «телега» це хайповий формат, а в цьому випадку контекст важливий.

Отже, зараз усі питають, чи буде дефіцит через удари по АЗС?

Відповідь, ні. У прифронтових регіонах атаковано понад 300 АЗС і наразі немає жодного місця, де б люди залишилися без пального. Так, десь доводиться їхати далі, брати каністри, але немає такого, щоб хтось зупинився.

Чи можуть бути перебої з пальним? Не виключаю. Не через удари по АЗС, а через системну роботу ворога по паливній інфраструктурі.

Це не щось нове, галузь луплять без упину з 24.2022. Спочатку перекрили майже 100% «довоєнних» постачань, ми побудували нову систему через південний і західний кордони. Так, вона диверсифікована, гнучка, пройшла чимало випробувань. Веземо розгалуженими маршрутами всіма видами транспорту. Це ідеальна система для країни, що воює. Але це не означає, що вона непохитна і куленепробивна.

Ворог шукає слабкі місця й знаходить їх. Уже давно не секрет, що морський шлях став дуже проблемним, а місцями вже просто недоступним. Це лише один приклад. Проте атаки тривають і надалі.

Я не виключаю, що деякі з напрямків можуть бути нейтралізовані. Поновити їх можуть швидко, а може й ні, тоді доведеться шукати нові. І от цей проміжок часу ми маємо пройти на запасах, щоб не створювати паніку і ажіотаж, що у нас, погодьтеся, трапляється.

В Європі є система стратегічних запасів нафти і нафтопродуктів на 90 днів споживання. У нас є закон, який мав би за декілька років створити такі запаси і в Україні. От лише один нюанс: нам ніде зберігати пальне, бо немає в країні нафтобаз, які хоча б раз не були атаковані (деяким і одного разу вистачило, щоб згоріти або щоб відмовитися від їх використання).

Цей уряд не просто підняв питання запасів пального, він почав робити реальні кроки на шляху їх створення. Вчора було ухвалено пакет постанов, які, по-перше, передбачають страхування «паливних» ризиків, по-друге, надають пільги за кредитами, спрямованими на створення, увага, підземних резервуарів. Суми достатні, до 1 млрд грн «в руки» під цільове використання і обмежений термін реалізації проєкта (обговорювали рік).

Проте є нюанси. Перше: узгодження проєкта нового резервуару – 1-1,5 року. Будівництво – ще мінімум пів року. Тобто, захищені сховища можуть з’явитися за 2-2,5 року у кращому разі. Якщо лібералізують бюрократію, буде вдвічі швидше.

Крім того, сама держава працює над створенням підземного парку зберігання нафтопродуктів (нещодавно я писав про відповідну постанову).

Але до зими не буде нічого, це факт (і це я не кажу про такі аспекти, як нереальні суми, необхідні на закупівлю пального у запас).

Отже, централізованого запасу не буде. Що робити? Сушити весла? Авжеж! Треба, щоб запас по максимуму зробили споживачі. Знову-таки, в кого є така можливість. Прості водії, муніципалітети, територіальні громади, державні й комерційні компанії. До речі, уряд вже декілька тижнів тому видав публічне розпорядження про створення запасів пального по своїй вертикалі.

Ще раз, наразі все нормально, пального більше, ніж треба. І я не вірю в тотальний дефіцит на зразок 2022 року. Ми підготовлені набагато краще. Але певні локальні перебої можуть бути, і от саме їх ми маємо пересидіти на своїх запасах, щоб не створювати паніку і не висушувати АЗС. Саме паніка нас зупинила тієї весни 22-го.

І головне. Ці гроші не пропадуть. Те пальне завжди можна буде використати. Але хай воно краще буде, ніж ні.

Власне, така моя особиста думка і рекомендація. Я особисто зробив запас на два баки генератора і автомобіля. Хай кожен вирішує для себе сам.

Історія цієї війни вчить нас, як нікого іншого, сподіватися на краще, а розраховувати на гірше.

Політики не люблять повідомляти погані новини, кажуть, що бережуть нашу психіку. Проте ціну цього спокою ми вже знаємо, дорого нам це коштувало навесні 22-го. Та й не тільки.