Взяти й відмовитись: чому Європі так складно дається рішення енергетичного ембарго росії

ЄС розуміє важливість енергетичного ембарго росії, але рішення «взяти й відмовитись від російського газу й вугілля» дається складно. Чи не на словах?

Європа оголосила свою позицію щодо ембарго на вуглеводні з росії – одного з головних санкційних запитів України проти агресора. Сказати, що масштаб санкцій надзвичайно далекий від бажаного, – нічого не сказати.

Нещодавно на очі потрапила стаття, де авторитетні спеціалісти розмірковують про зниження залежності від європейських енергоресурсів. Її автори – Ден Йоргенсен, міністр клімату, енергетики та ЖКГ Данії, й Фатих Біроль, виконавчий директор Міжнародної енергетичної агенції (МЕА), авторитетного органу, що об’єднує споживачів енергії ворлдвайд.

Це дуже симптоматичний матеріал, який краще розкриває погляди і думки європейців щодо цього питання.

Автори визнають небезпечну залежність від російських ресурсів, які рф використовує як політичну й економічну зброю. Це позитивний момент.

Та що пропонують поважні джентльмени? Найбільш адекватним кроком була б відмова від імпорту з росії. Але ні. Треба просто менше споживати, кажуть стурбовані чиновники, і тоді залежність зникне.

Ось кілька цитат.

«Якщо наші домівки пропускають менше тепла, наші автомобілі споживають менше бензину, а наші пральні машини – менше електрики, це знижує рахунки за електроенергію, перебої з постачанням, імпорт викопного палива й викиди парникових газів».

«В умовах цієї кризи вимкнення термостату у вашому домі може бути потужним інструментом економії енергії… це також є частиною плану МЕА зі зниження залежності від російського газу».

Імпульс-відповідь на запит щодо ембарго російського енергоносія – це не на часі, читається поміж рядків цієї статті, – будемо поки що працювати термостатом. Така позиція не офіційно європейська, але дуже показова. Не дуже помилюся, якщо скажу, що чимало функціонерів у ЄС думають аналогічно.

Чому це легковажне розуміння настільки важливе для України, яка дуже зацікавлена в енергетичній блокаді росії?

Багато хто в Європі вважає, що рф – не настільки погане джерело газу, як про нього кажуть.

Роками з вуст російських пропагандистських ЗМІ і впливових персоналій російського газового монополіста «газпрому» Європі насаджувалася думка, що природний газ із рф – надійний і найдешевший ресурс. Витрусити цю думку з голів європейців буде нелегко.

Коли наприкінці 2021 року росія за лічені тижні розігнала ціну на газ на європейських хабах до $2 000 за тисячу кубів, у Європі згадали про вугілля й атомну енергетику, якої так хотів позбутися континент. І навіть після цього прозріння прийшло не до всіх.

Та навіть ті, хто усвідомлює етичні й безпекові аспекти купівлі енергоносіїв у росії, добре розуміють, що раптова відмова від співпраці з рф для більшості країн майже неможлива: росіяни провели велику роботу для її створення – просувалися газові «північні потоки» й безальтернативні довгі контракти на постачання через них газу.

З огляду на терміни, на які Європа намітила майбутнє без CO2, ці газогони не мали перспективи окупитися. Але зараз остаточно зрозуміло, що політики у проєктах було куди більше, ніж економіки.

Якось один із професійних лобістів в енергетичній сфері ЄС розповідав мені про свою роботу. Факт того, що багато чиновників у Європарламенті й урядах окремих країн сидять на зарплаті «газпрому», в його розповіді лунав як загальновідома річ. 

Агресивна побудова шкідливої залежності росіянами – це практика, що вже не підлягає сумніву. Десь це можна зробити, просто домовившись, а десь треба інвестувати живі гроші. І не тільки в пропаганду.

Крім «потоків», варто згадати трубопровід з красномовною назвою «дружба». Вчасно збудована інфраструктура й гарні ціни на нафту стали наркотиком, злізти з якого дуже важко. А згадайте кейс про те, як проросійська Угорщина саботувала альтернативне постачання нафти в Європу.

І це тільки ті приклади, які лежать на поверхні.

Що корисного можна взяти з матеріалу авторитетних спеціалістів?

Це своєрідний індикатор глибини упереджень багатьох європейців. Його треба чітко усвідомлювати нам і нашим партнерам під час формування й корекції інформполітики щодо придушення постачань енергії з рф.

Взяти й обрубати постачання російських ресурсів у Європу тут і зараз не вийде.

З технічних, економічних і політичних (а по суті популістичних) причин, у кожній країні їх пропорція своя.

Непоганою ідеєю є запровадження квот і мит, яку вже обговорюють: російський ресурс має стати не тільки токсичним, а ще й дорогим.

Через певне розтягнення процесу в часі ціновий сплеск може і не відбутися, адже конкуренція серед альтернативних постачальників нафти й газу сувора, вона зробить свою справу.

Миттєвого рішення у цій ситуації немає, але правильні підходи до західних партнерів, від яких ми вимагаємо дій, можуть максимально пришвидшити ефект.

Джерело: «Ліга.Бізнес»