Спостерігаю за роботою столичних заправних станцій. Доповідаю.
Черг за автогазом немає зовсім. Єдиний виняток – станції, де газ продається за 37 грн/л (здебільшого за 42-45 грн/л).
Кілька АЗС із дизпальним були зовсім без черг або там стояло 5-10 машин, що взагалі важно вважати чергою (на тлі травневих подій).
За бензином – 20-30 машин. Днями масову інтервенцію зробила мережа KLO – бензин був майже на всіх працюючих станціях. Періодично роблять «вилазки» AMIC і UPG. «Маршал» виставив на вихідних А-95 за 62 грн, черг не було, але за два дні стела знову згасла. Те ж саме відбулося й зі «спиртовим» бензином на «БРСМ». У «Привату» (ANP) в столиці небагато станцій, та він – один із найстабільніших продавців бензину. Цікаво, що основні обсяги мережа продає через свій додаток, про що говорять черги на станціях, навіть якщо там горять нулі. Ця зростаюча активізація призвела до зниження тиску на WOG і ОККО, які виставляють продукт у вільний продаж щодня.
Ця картина повністю відображає ситуацію із постачанням. Щодо газу імпорт уже перевищив очікування, щодо дизпального ринок потихеньку виходить на прогнозні показники, щодо бензину все ще не дотягує 20-25%.
У червні кількість постачальників дизпального зросла у півтора раза й сягнула майже 100, вдвічі менше (але на третину більше, ніж у травні) – імпортерів автогазу (45), по бензинах – 27 (21).
Отакий картель на паливному ринку – понад півтори сотні компаній! По бензину і ДТ кількість імпортерів зросла удвічі порівняно з довоєнною! Кожна з них сьогодні тримає оборону на своєму паливному фронті.
Я не казатиму, що проблеми скінчилися, до цього ще дуже далеко. Постачання зростає, але й споживання не стоїть на місці. Повертаються люди, активізується бізнес. А в серпні-вересні на нас чекає сезонний пік споживання.
Але ринок робить свою справу. В Європі українці вигребли всі вільні бензовози, розміщено замовлення на виробництвах. Щодня в країну заходить понад 230 машин із пальним. Важко, але зростає постачання залізницею, тут зберігається найпотужніший потенціал для збільшення імпорту. Є й деякі інші цікаві зсуви.
Головні проблеми – в Європі. Тамтешні банки не тільки не фінансують прямих угод із постачання пального в Україну, а й фактично не хочуть розглядати контрактів у всіх потенційних регіонах, які може бути задіяно в такому постачанні. Тобто якщо навіть неукраїнський резидент хоче привезти пальне в Румунію для іншого нерезидента, це вже відмова. Бо звідти багато пального йде саме в Україну.
Відчуваючи попит, не можуть скласти собі ціни постачальники, судновласники, перевізники. На ринку з’явилася маса аферистів.
Водночас великі постачальники дуже обережно ставляться до України. Подейкують, що такі рекомендації їм надають безпосередньо чиновники, мовляв, не поспішайте. Наприклад, у Болгарії трейдери узгоджують обсяги постачання в Україну з урядом. Невдоволені й молдавани, бо українці загнали гуртові ціни у регіоні. Через це в країні зупинилося чимало АЗС, які не можуть потрапити під державне регулювання. У Польщі протести водіїв. Угорщина… тут усе зрозуміло.
Тому особливого профіциту чекати поки не варто. Кожну машину наші трейдери буквально вигризають. Наразі головна мета – забезпечити поточний зростаючий попит і створити резерв під серпень-вересень. Та й загалом він має бути у воюючої країни.
Коментарии
Войдите чтобы иметь возможность оставлять коментарии
Войти