Пора під землю

Одразу після пасхальної паузи поновилися активні атаки. Під прицілом, серед іншого, і паливна інфраструктура, яку у державних повідомленнях продовжують умовно називати критичною інфраструктурою. На тижні горіли нафтобази в Кривому Розі, Дніпрі, Одеській області. Йдеться про втрати тисяч тонн пального на мільйони доларів.

Між тим поточна паливна криза в черговий раз показала, наскільки потрібні запаси. Але як їх робити, якщо летить? За наявною в мене інформацією, розмова на тему запасів відбувалась під час екстрених зустрічей президента та урядовців з учасниками паливного ринку. Там, до речі, обговорювалась ідея створення за рахунок акцизу страхового фонду, з якого могли б виплачуватись компенсації за зруйновані нафтобази.

Якщо ж глобально, то вже понад рік як діє закон про мінімальні запаси нафти і нафтопродуктів, який зобов’язує імпортерів і виробників створювати запаси відповідно до обсягів постачання. Збільшення квоти розраховано на 8 років і на сьогодні складає 6%. Достатньо сказати, що в Україні навіть немає такого обсягу «живих» резервуарів.

Але на рівні підзаконних актів є ряд невирішених питань, і тому закон не працює. І в поточних умовах такий державний саботаж, мабуть, виправданий.

Проте запас потрібен. Тим більше, що війна колись скінчиться, а дурний сусід нікуди не подінеться. Що робити?

Треба йти під землю — створювати підземні сховища. Ще з часів СРСР та радянської армії є декілька таких сховищ, але вони здебільшого непридатні для використання. Треба відновлювати і будувати нові. Якщо не на весь необхідний обсяг запасів (а це за європейського нормативу 90 днів споживання), то хоча б на частину.

Як змусити будувати підземку, якщо сьогодні навіть атаковані наземні резервуари ніхто не хоче відновлювати? Вочевидь, треба вносити в закон вимогу хоча б частково зберігати запаси під землею. 20, 30, 50% — це вже питання для обговорення.

І головне, що розпочати цю роботу трейдери зможуть одразу після появи такої норми навіть на горизонті. В іншому випадку запасів нам не бачити ще дуже довго. Бо після закінчення війни всі заявлять, що інфраструктури немає і знову треба відтермінування. Треба починати вже сьогодні.