Ембарго буде. Що далі

Найважливіша перемога на санкційному фронті за останні часи буде. Залишились небезпечні можливими компромісами, проте – формальності. ЄС ухвалить нафтове ембарго.

Та це рішення не буде достатнім для швидкого знекровлення економіки ворога. Нам ще є над чим працювати.

Країна-бензоколонка

$340 млрд – очікуваний цього року прибуток країни-бензоколонки від експорту нафти. Кожний другий долар експортної виручки прийде від нафти.

На ці гроші можна виплатити багато компенсацій вдовам. Надто якщо платити через одного. Тож удар по вуглеводнях кремля був із перших днів війни метою номер 1.

Фінальне рішення ЄС ще не відоме. Західні ЗМІ пишуть про декілька сценаріїв. Проте ми можемо точно говорите про те, що до кінця року нафта припинить свій класичний рух зі сходу на захід.

Ефекти

росія заробить більшу частину з очікуваних 340 млрд. На жаль, швидкого ефекту, про який ми мріяли в березні, не буде. Європа виявилась слабшою й просякнутою російськими групами впливу більше, ніж уявляли самі європейці.

Проте зупинка експорту в ЄС матиме пречудові наслідки в перспективі року.

Йдеться про:

• падіння видобутку.

Ембарго призведе до негайного скорочення видобутку вже 2022 року. Бо нафту просто нема куди зливати вже сьогодні. Вже сьогодні нафтопереробні заводи недокраїни зменшують обсяги переробки. Після рішення буде зупинено всі нові проєкти буріння. Скорочення видобутку відбудеться саме собою. І як тільки це відбудеться, галузь – а це головна галузь ворога – зробить упевнений крок на 10 років назад. Бо те, що зупинене, інтенсифікувати буде вкрай складно. А нове буріння потребуватиме від 3-5 років з моменту зняття санкцій.

• зупинку заводів.

Маючи надприбутки, російські нафтові компанії вкладали гроші в нафтопереробні заводи. Це відбувалось ще й тому, що найбільші нафтові компанії – державні, а відповідно, красти на капбудівництві – найкращий шлях. Проте заводи було накачано грошима: мільярдами й мільярдами доларів. Збувати нафтопродукти буде суперскладно. Альтернативних ринків майже нема. А заводи переважно розташовано у європейській частині росії. Везти дизпальне морем чи залізницею в Китай буде рішенням на кшталт «фіксувати збитки». Тож імпортуватимуть нафту-сирець. Мінус переробка – а це мінус сотні тисяч робочих місць, транспортних, логістичних, нафтохімічних та інших підприємств.  

• великий перерозподіл.

Олігархи зроблять усе, щоб рештки пирога залишилися в них. Власники нафтових компаній і державні менеджери сьорбнули настільки яскравого життя, що зав’язати пояси не вийде. Криза ринку гарантовано призведе до війни на виживання. У ній у великих приватних компаній нема шансів. Скоріше за все, вони матимуть наступний сценарій. Приватні компанії почнуть скиглити й вимагати пільг – це вже можна бачити на анонімних росканалах у телеграмі. У відповідь державні компанії почнуть вимагати привілейованого становища для себе. Найбільш ймовірною розв’язкою може бути подальша націоналізація нафтових активів під парасолькою путінського друга сєчіна.

• Нафтопроводи слідом за кораблем.

Розгалуженими нафтопроводами «транснєфті» експортується 200 млн тонн нафти. Головні нитки нафтопроводу «дружба» йдуть територіями України й білорусі в Європу. Ембарго зупинить їх повністю. Звісно, для Словаччини й Угорщини може бути зроблено винятки. Та що робити з цими винятками далі.

Кінець «Дружби» з Угорщиною

Угорщина наразі гальмує ембарго. Сусід чи то грає в поганий ріалполітік, чи то прямо підіграє ворогові. Ймовірно, рішення ЄС матиме якісь винятки для Угорщини, а також Словаччини, де нафтопереробний завод належить угорцям.

По-перше, на відміну від газу, нафтовий ринок влаштовано так, що нафту можна привезти в будь-яку точку світу. І навіть відмова від російської нафти не порушить цього факту. Джерел видобутку багато. Сам видобуток гнучкий. Питання в одному – в ціні. Іншими словами, угорці торгуються про те, буде бензин для них коштувати півтора євро чи два.

Факт другий – ціни на бензин можна зменшити за рахунок зменшення податків, які в цінах мають від 30% до 70% у різних країнах. Ось така дилема: вбивства в Україні чи дорожчий бензин.

Відповідь на це перебуває в Україні й називається «Дружбою». Голка нафтопроводу «транснєфті», яка йде Україною, якраз і забезпечує Угорщину, Словаччину, Австрію. Робота нафтопроводу, за що ще й Україна не отримує плати, навряд чи доцільна, і цю карту також потрібно викласти на стіл.

Що робити Україні після ембарго

Скорочення експорту російської нафти – це перемога. Однак ціна нафти в світі залишається високою, і після ембарго вона може ще зрости.

Чого варто Україні домагатися далі від партнерів:

• збільшення видобутку нафти.

Американські нафтові мейджори, на жаль, скорочують інвестиції в нове буріння. Причин декілька. Зелений курс, який обстоює, зокрема, демократична адміністрація в США. Окрім того, менше нафти в світі – вищі ціни. Це вигідно мейджорам. На це варто звертати увагу.

• стимулювання відкриття ринків для країн під санкціями: Венесуели, Ірану, Лівії.

Цей козир є в руках США. Він складний політично через розкол всередині американського істеблішменту, однак свою позицію Україна має озвучити.

• продовжувати тиск на компанії, які зберігають економічні відносини з російською нафтовою галуззю або продовжують працювати там.

Український проєкт StopBloodyEnergy, який ініціювали українські компанії «Нафтогаз», «Укренерго» і ДТЕК, дає чудові результати – компанії-партизани все ж тікають з росії. Однак цей прожектор на їх співучасть у злочинах має бути ще потужнішим. Соромити й переслідувати їх потрібно на акціях прямої дії під офісами цих компаній по всьому світу.

• газ.

Це наступний крок. Припинення експорту газу буде цвяхом у голову режиму путіна, який упевнено заб’є ЗСУ. Заморожувати цю тему не можна. Залежність Європи від російського газу – це не лише даність, це вирок усій європейській системі безпеки. Це велике і визначне підтвердження корумпованості її інституцій. І це потрібно називати своїми іменами. Тема ембарго газу має бути наступною, лобійованою не менш жорстко, ніж нафтове ембарго.