Я друґой такой страни нє знаю…

Компанія «Агро Газ Трейдинг» (АГТ) візьме участь у конкурсі на продаж Одеського припортового заводу за 4,48 млрд грн!!!

Власне, здогадатися про це можна було ще тиждень тому, коли після кількарічної паузи вийшло солоденьке інтерв’ю засновників АГТ про їхню тяжку долю й хвилювання за долю стратегічного державного підприємства.

Серце болить у хлопців за ОПЗ навіть вдалині від Батьківщини, адже, як випадково затролив своїх респондентів інтерв’юер, в Україні вони перебувають… частково. Пани Горбуненко й Колот вимушено наближають перемогу за кордоном, хоча, цитую: «ми не ховалися, не тікали, не переховувалися». Або так: «Те, що ми буваємо (взагалі-то вони там постійно перебувають – прим. автора) за кордоном, — це не «приховування», а звичайна частина роботи міжнародного рівня».

Чому мене бомбанула ця заява АГТ про ОПЗ? Бо названі товариші разом ще з сімома персонажами, включно зі своїм патроном Андрієм Гмириним, є членами злочинного об’єднання на чолі з колишнім головою Фонду держмайна Дмитром Синниченком. НАБУ стверджує, що група вивела з ОПЗ 2 млрд грн.

2020 року, коли цей колектив кував залізо на ОПЗ, я детально висвітлював ті події. Як це завжди буває, тоді це якось проковтнули, а через 3 роки НАБУ повністю підтвердило викладені мною факти.

Схема була стара як світ: на ОПЗ запустили управляючу фірмулю АГТ, яка передавала нагору щедрі хабарі. Ну, і про себе не забувала. Із цікавих подробиць, виявлених НАБУ, – листування фігурантів, з якого випливає гонорар Синниченка – $200 000 щомісяця. Але тому було замало і на якомусь етапі він витребував 50% від прибутку схеми.

Комічність перебування АГТ у статусі оператора найбільшого хімічного підприємства України полягала в тому, що у бізнесовому світі це ніхто і звуть їх ніяк. Статутний фонд 1 000 грн, 8 співробітників, проте 2020 року купили новий «Мерседес» і для форсу відкрили представницький офіс у колись гламурному бізнес-центрі «Вітрило» (на якому досі чомусь написано «Парус»). Хоча ключовим у схемі роботи ОПЗ є постачання природного газу, у лавки з трьох літер не було навіть власних прямих контрактів на імпорт газу. Отримані міндобрива продавали здебільшого світовим трейдерам, продажами переймався комерційний відділ самого заводу.

Тому питання до АГТ завжди було єдине: звідки гроші і вплив? Адже в боротьбі за завод на якомусь етапі збили навіть Коломойського! Який 2020 року був на піку потужності. Дискваліфікували тоді олігарха з формулюванням «занадто гарна пропозиція». А щоб не бузив, пішли на зустріч по «Центренерго» (потім ЗМІ писали, що звідти зникло 4 млрд грн).

У цьому й була схема злочинного угрупування: блокувати доступ на ОПЗ інших гравців, які здебільшого були добре відомі, й не тільки в Україні (наприклад, азербайджанська Socar). Попри більш вигідні пропозиції, іменитих конкурентів АГТ збивало з тендерів під будь-яким приводом правління заводу, призначене Синниченком. У тому гарячому 2020-му, коли через ковід ціни на газ і нафту впали, а на добрива, навпаки, зросли, завод очолював засновник ресторану «Два гуся».

Відповідно більш вигідні пропозиції відхилялись, а АГТ продовжував експлуатувати державне підприємство.

Якщо оперувати даними НАБУ, за два роки хлопці наколотили на ОПЗ $80 млн. А тепер вийшли на приватизаційний конкурс, де держава намагатиметься продати завод за $100 млн. І це, мабуть, найкраща ілюстрація того, як держава профукала безцінний актив.