Імпорт LPG’2023: хто і звідки

У попередньому річному огляді enkorr розбирав, як спрацювали українські імпортери скрапленого газу, тепер ми поглянемо на ті ж процеси, але з іншого боку кордону. 2022 року Україні довелося перебудовувати логістику постачань нафтопродуктів на 180 градусів. А 2023-го мапу знову довелося перекреслити: боротьба з постачаннями російського ресурсу і складнощі на польському кордоні помітно змінили розклади.

Згідно з даними Консалтингової групи «А-95», головними напрямками постачань скрапленого газу 2023 року лишилися Польща і Румунія. Торік обсяги відправлень продукту з Польщі зросли на 51%, до 417 тис. тонн, з Румунії − на 26%, до 231 тис. тонн. Сумарна частка Польщі й Румунії в структурі імпорту торік зросла з 55% до 67% після припинення постачань продукту з росії й білорусі. З переліку країн-постачальників також зник Казахстан, який припинив прямі залізничні відвантаження в Україну через скорочення обсягів пропозиції й високі витрати на логістику територією росії й Польщі. Частину обсягів казахстанські компанії перенаправили українським контрагентам через польських посередників.

Обсяги постачань скрапленого газу з країн Балтії 2023 року зросли на 78%, до 159 тис. тонн. Варто зазначити, що балтійські країни, як і Польща, є великими імпортерами російського скрапленого газу. За рахунок неадекватно низьких цін і відсутності якісного контролю за походженням продукту, в I півріччі минулого року частка постачань із Польщі і країн Балтії на українському ринку досягала майже 90%. Але ситуація почала змінюватися після набуття чинності Постановою №1147, яка передбачала наявність сертифікату походження імпортованих партій. Це призвело до скорочення обсягів пропозиції продукту від латвійських і литовських компаній, які відтепер не мали можливості постачати російський газ у чистому вигляді. Скорочення відвантажень продукту з Польщі й країн Балтії прискорилося восени минулого року, коли на українсько-польському кордоні почали зростати черги після збільшення обсягів відправлень агропродукції й страйків польських перевізників.

На тлі недостатніх обсягів пропозиції неросійського ресурсу й логістичних проблем на західному напрямку зростало значення Румунії як постачальника LPG. У другому півріччі минулого року обсяги відвантажень газу з Румунії подвоїлися і становили 155 тис. тонн. Привабливості південному ресурсу додавала також сприятлива цінова кон’юнктура. Протягом літніх місяців ціни пропану й бутану Sonatrach коливалися в межах $335−470/т, а помірні премії на морські партії газу дозволяли румунським компаніям успішно конкурувати не тільки на півдні України, а й у центральних регіонах.

Серед інших країн-постачальників варто виділити Словаччину, Угорщину й Сербію. Торік обсяги імпорту скрапленого газу з цього напрямку зросли у 2,6 разу, до 48 тис. тонн. При цьому помітне зростання відправлень відбулося на кінець року за рахунок збільшення закупівель залізничних партій ресурсу. В умовах блокування польсько-українського кордону великі імпортери були змушені шукати альтернативні канали постачань скрапленого газу.

Статистика свідчить, що імпорт скрапленого газу став більш впорядкованим. Якщо 2022 року на першу десятку компаній-постачальників припадало лише 36% імпорту, то 2023 року ТОП-10 компаній забезпечили 45% постачання.

Найбільшою за обсягами постачань газу в Україну була Commercio Petroleo, трейдер, що обслуговує мережу АЗС БРСМ. Основні обсяги газу компанія з естонською реєстрацією відвантажувала в Україну залізничним транспортом, здійснюючи перевалку на польських терміналах Polski Gaz у Сосновці й Glob Terminal у Бранєво. З 70,7 тис. тонн продукту 40,3 тис. тонн було відвантажено залізницею. Втім, компанія була активною й на Чорному морі, торік Commercio Petroleo доставила кораблями через Румунію 23,5 тис. тонн LPG. Як відомо, восени 2023 р. компанія обзавелася власним флотом, придбавши два LPG-танкери. Автомобільними партіями вона припинила постачати газ у серпні минулого року, до цього продукт їхав із польських і балтійських базисів. З оглядом на те, що восени ситуація на українсько-польському кордоні почала погіршуватися, відмова компанії від автомобільних постачань виглядало стратегічно правильним рішенням.

Друге місце посіла словацька компанія VPC Trade, закордонний трейдер «Західекотопа». Майже весь обсяг, 65,1 тис. тонн, трейдер постачав морськими каналами, переважно з терміналу Unicom Oil Terminal, що розташований у Галаці. Також невеликі партії газу відправлено з Мідії і румунських НПЗ. Порівняно з 2022 роком, коли компанія була на третій сходинці рейтингу, обсяги постачань продукту VPC Trade зросли у 2,3 разу до 66,1 тис. тонн, що було пов’язано зі зростанням значення південного каналу постачань для українського ринку після припинення імпорту з росії й білорусі.

Трійку найбільших постачальників замикає болгарська Bulmarket. Минулого року обсяги реалізації компанії зросли з 31,4 тис. тонн до 53,3 тис. тонн, при цьому 2022 року болгарський постачальник був №2 у рейтингу експортерів. Головним робочим базисом Bulmarket лишається термінал Citi Gas у Галаці. Термінал розташований за 25 км від українського кордону, що робить його надзручним і безпечним для українських компаній. Минулого року Bulmarket відвантажив в Україну 38,7 тис. тонн газу автомобільним транспортом − це найбільший показник серед усіх зарубіжних постачальників. Обсяги залізничних відправлень торік становили 14,6 тис. тонн, але протягом року українські компанії відзначали, що відвантаження вагонів із Галаца здійснювалися доволі повільно.

Варто зазначити, що Bulmarket − мультипрофільна компанія. Окрім газу, трейдер також пропонував бензин і дизельне паливо, що дозволяло комплексно обслуговувати українських клієнтів. Але після заборони відвантажень із болгарських базисів у портфелі пропозицій Bulmarket для України лишився тільки газ.

Четверте місце за обсягами постачань зайняла польська Bialchem Group, новачок у ТОП-10, адже 2022 року вона була лише на 20-му місці. Компанія-оператор терміналу у Вульці-Добринській збільшила продажі в Україні з 16,5 до 52,8 тис. тонн. Секретом успіху компанії є не тільки близьке розташування основного базису від українського кордону, а й привабливі ціни. Компанія – один з основних постачальників підозрілого ресурсу з Польщі. В червні торік польська митниця висувала претензії Bialchem Group щодо пропорції змішування газових фракцій російського й неросійського виробництва і відмовила у видачі сертифікатів походження, внаслідок чого кілька десятків партій продукту, який їхав в Україну, було заблоковано.

На п’ятій сходинці рейтингу опинився нафтовий концерн Orlen, який відвантажував скраплений газ зі своїх заводів й терміналів у Литві й Чехії. Торік компанії Групи збільшили обсяги постачань із 28,2 тис. тонн до 42 тис. тонн. При цьому зростання відбулося за рахунок активізації відвантажень із Мажейкяйського НПЗ, тоді як постачання з чеського заводу Unipetrol у Литвінові зменшилися з 21,3 тис. тонн до 17,2 тис. тонн.

Минулого року газ із литовського й чеського заводів відвантажувався 14 компаніям, але найбільшим отримувачем орленівського ресурсу стала «Надежда», на яку припало 56% обсягів.

Обсяги прямих постачань газу виробництва Мажейкяйського НПЗ 2023 року на український ринок становили 25 тис. тонн, проте фактичні надходження литовського продукту в Україну торік були втричі більші − майже 74 тис. тонн. Окрім безпосередньо Orlen, газ мажейкяйського виробництва продають численні балтійські й польські трейдери, що скуповують його за дуже вигідними цінами. Українські компанії неодноразово штурмували вільнюський офіс Orlen з проханнями збільшити прямі відвантаження за TERM-контрактами, однак із невідомих причин концерн не поспішає задовільняти жвавий попит. «Ми готові брати на заводі дорожче, переплачувати за газ із прозорим походженням, але Orlen`у. Наприкінці 2023 року йшли розмови, що начебто на український напрямок дадуть більше, однак нічого не змінилося», − розповідає контрагент литовської компанії.

Слідом за литовським заводом іде польський трейдер Barter, який 2022 року посідав лише 14-те місце за обсягами постачань. Компанія керує великим терміналом у Сокулці, але деякі продажі здійснює також й із Малашевічів. Торік продажі газу цією компанією зросли з 21,3 тис. тонн, до 36,8 тис. тонн. Barter − найбільший постачальник «псевдоказахського» LPG, який виробляється на оренбурзькому ГПЗ «газпрому». Це дозволило компанії зібрати навколо себе дрібних українських клієнтів, які прагнули купувати недорогий ресурс із неросійськими сертифікатами. У другому півріччі оренбурзький потік газу на Сокулку почав пересихати, через це Barter збільшив пропозицію європейського й американського ресурсу, що позначилося на цінах реалізації.

Ще один польський постачальник, добре відомий українському ринку − компанія Unimot. Торік гданський трейдер відвантажив в Україну 33,3 тис. тонн скрапленого газу, це сьомий результат в річному заліку. При цьому майже 80% обсягів продажів припало на друге півріччя, коли навалу дешевого підозрілого газу вдалося хоч якось зупинити. Як і багато інших польських компаній, Unimot також імпортує російський газ, але офіційна позиція Групи − не продавати російський продукт в Україну. Зміни в українському законодавстві й посилення контролю за походженням імпортованого газу сприяли зростанню попиту на європейський і американський продукт, тому вже влітку продажі компанії пішли вгору.

Unimot відвантажує газ автомобільним і залізничним транспортом із різних локацій, але основним робочим базисом є термінал у Пйотркув-Трибунальскому, який компанія отримала в керування внаслідок угоди про злиття активів Orlen і Grupа LOTOS. Термінал був введений в експлуатацію у грудні 2022 року й наразі є найсучаснішою паливною базою в Польщі. Як повідомляв enkorr, у жовтні 2023 року Unimot успішно завершила роботи з проведення сертифікації терміналу в Ясло та Пйотркув-Трибунальскому відповідно до вимог українських ДСТУ 7687, 7688 і ДСТУ EN 589 для бензинів, ДП й LPG відповідно. Зараз це єдиний газовий термінал у Польщі, який має сертифікат під українські стандарти.

Venor Polska, дочірня компанія Vitol у Польщі, минулого року подвоїла продажі газу в Україну, що дозволило їй піднятися з 21-го на восьме місце у рейтингу постачальників. Компанія продає американський і європейський продукт, який отримує з балтійських портів Польщі, а також є одним із небагатьох постачальників газу казахського виробництва. Благородне походження пропонованого ресурсу позначається на цінах реалізації, через це з Venor воліють співпрацювати переважно великі українські мережі й деякі системні трейдери. Майже половину обсягів 2023 року польська компанія відвантажила залізницею. Автомобільні партії трейдер пропонує зазвичай із терміналів у Славкуві й Малашевічах.

Виключно залізничні постачання торік здійснювала зареєстрована в Швейцарії Petroleum Trading Group, дев’ятий гравець у збірній ТОП-10. Компанія є найбільшим постачальником газу для мережі АЗС WOG. Минулого року швейцарський трейдер вантажив продукт із терміналів Польщі, Німеччини, Болгарії й Румунії. Компанії притаманні нестандартні логістичні рішення, 2023 року вона постачала газ із 12 країн. Також PTG відзначився тим, що першим привіз в Україну газ бразильського походження.

Замикає десятку найбільших постачальників газу трейдер PPS Group. Компанія зареєстрована у Чехії, однак має білоруське коріння і відома на ринку з 2009 року. Торік продажі трйдера в Україну зросли з 17,1 тис. тонн (18-тий рядок рейтингу 2022 року) до 24,6 тис. тонн. Основні обсяги газу PPS Group вантажила з терміналу Latvijas Propana Gaze у Ризі. Зі слів партнерів компанії, це був орленівський ресурс, який нібито з Мажейкяя залізницею надходив у Латвію. Крім того, до серпня минулого року трейдер відзначився відвантажуваннями в Україну «казахського» газу з оренбурзькою пропискою.

***

2023 рік виявив слабину великої ставки на автомобільний транспорт – більший успіх мали трейдери, які можуть запропонувати різні логістичні рішення і сервіси. І хоча станом на лютий 2024 блокада польського кордону відсутня, гарантувати стабільність автомобільних постачань із найбільшого для України джерела вже неможливо… Як, втім, і з будь-якої країни ЄС. Водночас аналіз роботи закордонних постачальників свідчить, що трейдерська чуйка й особливі прийоми менше впливають на успіх. Більшу вагу мають моральні налаштування і готовність до авантюризму, що дозволяють буквально перетворювати російський ресурс на європейський. Очевидно, що на тлі звуження ринку і зниження маржі в Україні фактор закупівельної ціни буде ще вагомішим, і це створює новий виклик для українських державних органів, які декларують боротьбу з проникненням агресорського продукту в країну.