В начало
Два «Василькови»

Два «Василькови»

Також є російською мовою

У якому стані зараз перебувають поки що робочі об'єкти групи компаній БРСМ?

У 2015 році в Україні сталася найбільша в історії країни пожежа — згоріла нафтобаза БРСМ, у якій знаходилося 20 тис. тонн нафтопродуктів. Як показало розслідування державної комісії, причиною загоряння й таких масштабів аварії стали численні порушення при проєктуванні, будівництві та експлуатації об’єкта. Чи зробили держава й власник нафтобази висновки? Спойлер — ні.

Ми та наш дрон побували на об’єктах групи компаній БРСМ — на міні-НПЗ у місті Гадячі Полтавської області, де виробляються нафтопродукти для подальшої реалізації в цій мережі заправок, і на найбільшому паливному хабі в селі Переяславському під Києвом. Це стало другим рейдом після відвідування чотирьох міні-НПЗ, які на ринку прийнято пов’язувати з групою «Сан Ойл», де ми очікувано виявили дуже серйозні порушення протипожежної та екологічної безпеки.

У розрахунку на фарт

Почнемо із заводу. Перше, що кидається спецам в очі, — на заводі немає факелів. Це невід’ємний атрибут будь-якого нафтопереробного виробництва, обов’язковий елемент протипожежного захисту. У регулярному режимі на факелах спалюють побічні виробничі гази.

«Однак головне призначення факелів — в екстреній ситуації. Щоб знизити тиск у резервуарі та уникнути вибуху у разі швидкого нагрівання (через загоряння сусідньої ємності, наприклад), запобіжний клапан відправляє надлишковий обсяг палива і його парів у факельний колектор. Жодного елемента цієї системи на заводі не виявлено», — каже інженер одного з легальних НПЗ.

І взагалі, обладнання резервуарів дуже бідне. Наприклад, немає запобіжних клапанів, вогневих запобіжників і навіть елементарних громовідводів.

Експерти також звертають увагу на незадовільний стан обвалування резервуарного парку. У разі аварійного розливу паливо може неконтрольовано розтектися. Зазначимо, що одним із критичних моментів Васильківської трагедії стало стікання палива в пожежний ставок, через що стало неможливо використовувати воду для гасіння пожежі.

Однак у Гадячі все ще гірше. Тут просто немає пожежного ставка як такого. Не стали заморочуватися і з підземними або наземним водяними резервуарами (це характерні утеплені ємності, в яких вода не замерзає в мороз).

Також не виявлено й пожежних гідрантів. Навіть якщо вони не потрапили в кадр, їхня кількість явна недостатня. Виходить, що за потреби пожежникам просто нікуди буде підключитися. На відео помітні спрямовані на технологічні установки пожежні стволи (дві червоні водні пушки на постаментах), але звідки подаватиметься вода, невідомо.

«Можливо, гідранти заживлено на міський водопровід. А якщо тиск низький чи його зовсім немає?» — розмірковує головний інженер великої нафтобази, розглядаючи відео з Гадяча.

У кутку видніється якась яма, але, на думку опитаних нами експертів-нафтопереробників, це колишній відстійник для відходів виробництва. Утім, це вже щось, оскільки на заводах «Сан Ойла» не знайшлося навіть такої примітивної очисної споруди.

Схоже, що фортуна, ящики з піском і відра — усе, на що можна розраховувати у випадку екстреної ситуації.

Летимо далі. Пожежна машина не зможе під’їхати до групи ємностей: дві з чотирьох великих ємностей (ближні до камери) з одного боку загороджені земляним валом, а з іншого — невеликими горизонтальними резервуарами.

Відстані на цьому диво-заводі — один великий біль. Згідно з чинними нормами, а саме — відомчими вказівками з протипожежного проєктування підприємств, будівель і споруд нафтопереробної та нафтохімічної промисловості (ВУПП-88), відстань від резервуарної групи до залізниці та виробничих установок має бути не менш як 100 м, до допоміжних будівель — 30 м. Навіть із висоти дрона видно, що в Гадячі ці норми грубо порушені.

«Хаотично розкидані по нафтобазі будівлі та споруди спочатку стали причиною масового загоряння, а потім сильно погіршили локалізацію пожежі», — згадує співробітник ДСНС, який детально вивчав трагедію 2015 року.

Ще одне важливе порушення — екологія. На об’єкті не виявлено ні робочих очисних споруд, ні слідів промислової та зливової каналізації. Це означає, що токсичні відходи виробництва скидаються в муніципальну каналізацію, а всі проливання нафтопродуктів отруюють ґрунт і ґрунтові води.

Із запитом про частоту перевірок та їхні результати ми звернулися до Полтавського управління ДСНС, управління Держслужби з питань охорони праці та Держекоінспекції. Загалом цікаво, чому настільки небезпечне підприємство й досі працює?

Казка на папері

Сумно все й на опорній нафтобазі БРСМ у селі Переяславському Київської області. Володіє об’єктом ТОВ «БРСМ-Нафта», орендар — ТОВ «Стандарт Ойл-2000». За великим рахунком, оцінити глибину проблеми можна за опублікованим у червні проєктом реконструкції нафтобази. Заплановані проєкти автоматично означають відсутність таких на об’єкті, а саме:

  1. установки автоматичної системи пожежогасіння. Згідно з документацією, це техногенний комплекс, що забезпечує зберігання піноутворювача, приготування пінної суміші, її подачу на резервуари у разі загоряння;
  2. реконструкції залізничної естакади. Вона повинна мати тверде герметичне покриття та систему відведення розливів у каналізацію;
  3. організації власне каналізації з очисними спорудами. Must have для будь-якого об’єкта зберігання;
  4. установки стаціонарних насосних станцій. Вони необхідні БРСМ у тому числі для змішування нафтопродуктів і компонентів, на Васильківській нафтобазі пожежа розпочалася із загоряння саме на мобільній помпі;
  5. установки системи рекуперації парів. Система дозволяє не викидати токсичних і вибухонебезпечних парів в атмосферу, а збирати їх тимчасово в гумовий резервуар-подушку й потім повертати назад у ємності з паливом.

Що побачили ми? Власник сховища реалізував лише потрібні для свого бізнесу опції. Зокрема, помітно зріс парк резервуарів, залізнична естакада — теж. А що з безпеки? Нічого.

Заявлена система пожежогасіння залишилася на папері. Не видно на резервуарах ні генераторів піни, ні сухотрубів з виведенням за обвалування, ні… Два ставки є, однак насосного обладнання на них не виявлено.

Зливальна естакада так і залишилася з ґрунтовим покриттям, а зливової каналізації також не з’явилося.

«Ґрунт під залізничною естакадою та деякими резервуарами просочений якоюсь фіолетово-бурою субстанцією, імовірно, марганцево- і залізовмісними компонентами, що використовуються при виробництві нафтопродуктів. Усе це йде просто в ґрунт, а потім у ґрунтові води», — кажуть очевидці, які побували на терміналі восени 2020 року. Розливи нафтопродуктів у місцях зливу цистерн видно навіть із великої висоти.

Не з’явилося в Переяславському ні системи рекуперації парів, ні стаціонарної перекачувальної станції.

«Так і качають паливо між резервуарами мобільними насосами», — зазначають фахівці, які мали можливість ознайомитися із ситуацією наочно.

На якій підставі працює сьогодні об’єкт із таким букетом невідповідностей, велике питання. Відповідь могла б дати інспекція ДСНС, однак співробітники служби в березні 2020 року прийшли з направленням на перевірку з помилковою адресою (фактична адреса нафтобази — вул. Шевченка, 1А, а ДСНС-ники вказали в документах 1В). Зрозуміло, перевіряльники пішли ні з чим. Чи то мотивації не вистачило інспекторам, чи то ще чогось, але за півтора року на базу служба так і не навідалася.

Екологи теж сюди не приходили. Чи то тому, що знають про мізерний штраф за недопуск, чи ще чомусь…

Найбільш наполегливими виявилися інспектори Держслужби з питань праці. Результати перевірки вражають. Наприклад, відсутні:

  1. дозволи на виконання робіт підвищеної небезпеки;
  2. дозвіл на експлуатацію обладнання для транспортування, зберігання, виробництва, використання тощо вибухонебезпечних речовин;
  3. ідентифікація об’єкта підвищеної небезпеки за кількістю небезпечних речовин, що зберігаються;
  4. декларація безпеки по об’єкту підвищеної небезпеки в місцевих органах влади;
  5. план ліквідації аварійних ситуацій.

Також грубо порушено:

  1. правила експлуатації електроустановок;
  2. порядок проведення обслуговування та ремонтних робіт електроустановок;
  3. цілу низку норм із КзПП (люди не поінформовані про небезпечні та шкідливі фактори праці, не проводиться медогляд, не проведено атестації робочих місць і багато чого іншого).

При аналізі 29 пунктів претензій Держпраці створюється враження, що йдеться не про нафтобазу на 20 тис. кубометрів, а про кіоск із шаурмою. Накладаємо сюди кричущі зауваження в техногенних питаннях і отримуємо чітку картинку ставлення БРСМ до питань безпеки.

* * *

Як бачимо, трагедія 2015 року нічого не навчила ні власників БРСМ, ні державні органи. І сьогодні тільки у вигляді міні-НПЗ в Україні за мовчазної згоди контролюючих служб щосили «пихтять» 30 потенційних «Василькових». А скільки таких нафтобаз із повністю дірявою системою безпеки та всілякими порушеннями написаних кров’ю регламентів, не відомо нікому.

 Джерело: «ДЗЕРКАЛО ТИЖНЯ»

Печать

Коментарии

Войдите чтобы иметь возможность оставлять коментарии

Войти