Без Литви. Що буде із українським ринком після білоруських санкцій?

7 лютого набула чинності заборона білоруської влади на залізничний транзит литовських нафтопродуктів. Це рішення застало зненацька багатьох учасників ринку, надто тих, хто у своєму маркетингу робив ставку на цей ресурс. Зникнення невеликого, але надійного каналу постачання може мати для ринку відчутні наслідки.

2 лютого Міністерство закордонних справ Білорусі повідомило про запровадження заборони залізничного транзиту литовських нафтопродуктів своєю територією. «Нами ухвалено рішення про заборону перевезень транзитом нафтопродуктів, хімічних і мінеральних добрив, завантажених на станціях «Литовських залізниць», і які прямують із Литви залізничним транспортом», – сказано у заяві на сайті білоруського МЗС. Ембарго набуло чинності з понеділка, 7 лютого.

Сьогодні Литва – один із нечисленних постачальників нафтопродуктів в Україну після Білорусі й Росії. За даними Консалтингової групи «А-95», торік імпорт дизпального з Литви становив 690 тис. тонн – майже 10% українського ринку, 11% бензину (265 тис. т) й 16% авіаційної гасу (57 тис. т).

Найбільші постачальники литовських нафтопродуктів в Україну 2021 р., тис. т

Очікувана несподіванка

Як показує опитування трейдерів, чимало з них чекало такого кроку ще з літа минулого року, коли спалахнув скандал із посадкою літака. Та, як це часто трапляється, лютнева розв'язка стала несподіванкою.

Харківська мережа АЗС «Овіс», яка понад 10 років виступає ексклюзивним представником Orlen Lietuva, виявилася не готовою до припинення постачання, заявив у коментарі enkorr співвласник «Овіса» Сергій Куций. «Ми зараз біля розбитого корита. Ми тривалий час постійно були в контакті з Литвою, і їхнє пальне було нашою фішкою. Тепер же, коли у нас закінчаться запаси, я не знаю, що робити», — пояснює він.

Мережа АЗС «Автопорт» у Луганській області, до окупації відома як «Східні ресурси», опинилася у схожій ситуації. За словами директора мережі Богдана Слободяна, наразі компанія шукає альтернативні канали постачання.

«Для нас це дуже неприємна новина. Якщо буде зовсім критична ситуація, працюватимемо на нафтопродуктах місцевого виробництва. Я думаю і сподіваюся на те, що й польська команда знайде можливості, щоб зробити це постачання не таким дорогим. Ми отримували елітний товар високої якості й хотіли б отримувати його й надалі», — каже він.

За кілька днів після заяви білоруського уряду «Орлен Летува» розіслала листи про припинення постачань через форс-мажор.

One way

«Ресурс, який законтрактували українські компанії на 2022 рік, є, він нікуди не подівся. Нині вони (Orlen – прим. enkorr) думають, як його доставити в Україну», — каже один із трейдерів на умовах конфіденційності.

Гендиректор нафтопереробного комплексу Orlen Lietuva Міхал Рудницький восени повідомляв, що концерн тестував альтернативні залізничні постачання в Україну. «Ми маємо бути готовими до різних варіантів. Ми хотіли спробувати й переконатися, що така альтернатива є. Маршрут не довший, а менш зручний, тому що рухомий склад треба міняти двічі», – заявляв Рудницький.

За даними Консалтингової групи «А-95», тестове постачання було зроблено ще у грудні 2020 року і було невеликим – всього 1,6 тис. т бензину. Таке раптове закінчення експерименту говорить саме за себе: фідбеки, зазначають учасники ринку, виробника не потішили. Тепер інших варіантів немає, якщо, звичайно, не розглядати як варіант припинення постачань. Більшість опитаних трейдерів виступають за пошук позитивного рішення.

«Галнафтогаз» — один із найдавніших імпортерів литовського ресурсу — зацікавлений у збереженні постачань «Орлену».

«Ми очікуємо на варіанти, які запропонує польський концерн Orlen з організації залізничного транзиту литовського пального в Україну через територію Польщі», — прокоментували у департаменті комунікацій «ОККО». При цьому слід зазначити, що останніми роками компанія закриває литовським ресурсом близько 10% своєї реалізації.

У компанії SOCAR Energy Ukraine, яка з моменту свого заснування 2007 року робила ставку винятково на литовський продукт, коментують ситуацію неохоче, зазначивши лише, що вивчають можливості постачання пального з Європи.

Небагатослівні й у іншій великій мережі – Shell, яка від початку робить на базі литовського продукту свій V-Power.

Цих гравців можна зрозуміти: основним питанням залишається ціна. Однозначно ясно, що одержувачі в західноукраїнських областях – насамперед найбільший клієнт «Орлену» в Україні WOG і ОККО — можуть намацати економіку, тоді як транспортування в центр і на схід буде вкрай затратним.

Проблеми із ціноутворенням об'єктивні. Серед основних складностей польської логістики - інший розмір залізничної колії: її ширина 1 435 мм, тоді як в Україні – 1 520 мм. Перелив продукту обмежує пропускну спроможність перевалочного пункту у Журавиці, не кажучи вже про можливості української залізниці.

За наявними даними, українські трейдери вже провели широкі консультації з «Орленом».

«Полякам потрібний український ринок. Останнім часом «Орлен» був зайнятий поглинанням компанії Lotos, та тепер йому явно стане тісно на існуючих ринках. Потенціал постачання з території Польщі дуже великий і не обмежується польським виробництвом», — каже директор Консалтингової групи «А-95» Сергій Куюн.

За його словами, зацікавлений у такому каналі імпорту й український ринок.

«Литовський імпорт був невеликий, але Мажейкяй завжди працював паличкою-виручалочкою у кризові моменти, коли збоїли інші джерела. Без Литви буде набагато складніше», – каже експерт.

Раз, два і привіт

Якщо 2021 року було три джерела постачання бензину, то тепер на основній частині країни їх фактично залишається два: Кременчук і Білорусь.

Мережа АЗК BVS (компанія «Надія») переглянула наповнення свого паливного кошика у бік продукції білоруських НПЗ.

«Попри те, що литовський продукт не займав значної частини в нашому кошику, ми все ж таки перестрахувалися і після новин про припинення імпорту з Литви збільшили закупівлю пального у білорусів», – розповів enkorr начальник відділу зовнішньоекономічної діяльності компанії Олександр Гришко.

За словами Сергія Куцого з «Овісу», мережа також готова переорієнтуватися на нафтопродукти виробництва Мозирського НПЗ, хоч поглядає і на Кременчук.

«Зараз ми дивимося тільки на Мозир, але ж його на всіх не вистачить і у нас немає терм-контрактів, а якщо й будуть, то тільки на наступний рік. Нішу, що звільнилася, може зайняти Кременчуцький НПЗ», — каже він.

На думку Сергія Куюна, для «Укртатнафти» є хороший шанс реалізувати свою пропозицію.

«Із запуском установки ізомеризації у 2020 році було підвищено планку якості, кременчуцький бензин став легшим, це дуже важливо для власників колонок. Навесні завод планує наростити переробку, тож будуть додаткові обсяги продукту», — каже глава «А-95». Він додав, що у лютому «Укртатнафта» презентує свою марку А-98, що також посилить позицію заводу у діалозі з рітейлерами.

Вимушений відхід з широкого ринку литовського продукту змусить трейдерів шукати шляхи поповнення дефіциту, що може надати стимул головним чином внутрішнім виробникам, які завжди підбирають крихти з цього столу.

Чималий шматок пирога відламається й господарям «свята» – білорусам. Але білоруським переробникам, швидше за все, від цього невесело: останні заяви білоруського лідера знову вивели на поверхню тему високої залежності України від імпорту в цілому й Білорусі з Росією зокрема. Якщо Зеленський почне робити так, як вчинив би в цьому випадку Лукашенко, і почне захищати внутрішнього виробника й стимулювати альтернативні канали імпорту, то вже протягом року один із білоруських НПЗ (очевидно, «Нафтан») точно доведеться закрити. Це буде нищівний удар по всій білоруській економіці, яка переживає далеко не найкращі часи.

Навіщо сваритися з такою українською владою, за якої білоруський імпорт тільки зростає, залишається загадкою.