«Дизельний» слон: хто насправді винен у високих цінах на пальне

Що ближче проміжні вибори, то частіше від президента США Дональда Трампа лунають заяви про дорожнечу нафтопродуктів. І це було очікувано, адже американський президент прийшов на свій пост зокрема й на гаслах про дешеве пальне.

А воно вийшло навпаки.

Головним винуватцем страждань американців і їхніх масл-карів (muscle car) голова Білого дому несподівано оголосив Україну, яка, мовляв, б'є по російських нафтопереробних заводах (НПЗ) і тим самим порушує світові потоки нафтопродуктів.

Ми вирішили розібратись, хто насправді довів планету до рекордних цін на бензин та дизпальне за всю історію існування цивілізації. Схоже, хтось не хоче бачити в кімнаті слона.

Уперше Трамп висунув претензії Україні у вересні, невдовзі після того, як середня вартість дизпального на заправках у Сполучених Штатах перевищила $6 за галон. Мовляв, українські удари зупинили російські НПЗ, а згодом і експорт, що призвело до зростання світових цін на дизпальне.

Нестиковка в тому, що стрімке подорожчання почалося задовго до впровадження заборони російського експорту, а саме з перших березневих днів війні в Ірані, яку розпочали самі Сполучені Штати.

Тут варто виділити три фактори.

Перше – це зменшення фізичних постачань. Згідно з даними сервісів відстеження суден Vortexa і Kpler, до початку ірано-американської війни країни Перської затоки постачали в середньому близько 1,45 млн барелів на добу (б/д) дизпального. Внаслідок пошкодження низки НПЗ і підвищення небезпеки навігації обсяги експорту в березні 2026 року впали до 0,55 млн б/д, а в квітні – до 0,38 млн б/д (рис. 1).

Випадіння зі світової торгівлі понад 1 млн б/д призвело до зростання «дизельної» маржі НПЗ – різниці між цінами нафти й дизельного палива. До війни вона знаходилася на рівні $20 за барель, але вже наприкінці березня злетіла до $72.

Це означає, що тільки за рахунок дефіциту європейські ціни дизелю зросли майже на $400 за тонну, або в півтора раза в перші тижні війни в Ірані.

Другим був сировинний фактор, адже перекриття Ормузу заблокувало навіть не стільки потоки нафтопродуктів, скільки нафти. В стресових умовах бенчмарку Brent знадобилося менше двох тижнів, щоб перетнути позначку $100 за барель.

Дорога нафта вкупі з високою маржею переробки НПЗ як правило не передбачає низьких цін на пальне.

Врешті, третє. Військові дії в акваторії Перської затоки значно підвищили ризики для перевізників нафти й нафтопродуктів. Страхові платежі за судна й вантажі та заробітні плати екіпажів зросли в кілька разів. Сьогодні капітану танкера платять за прохід через Ормуз $50 тис. і $100 тис. заробітної плати, тоді як до війни виплачувалася лише зарплата (в середньому $15 тис.).

Для постачань за межі Ормузької протоки знадобилося більше танкерів, оскільки трейдери стали використовувати багато невеликих суден, у які важче поцілити і які після виходу з Перської затоки зливаються у великі кораблі. Це своєю чергою підвищило попит на флот і сприяло зростанню ставок фрахту (рис. 2).

Таке комбо факторів упродовж доволі короткого проміжку часу збільшило вартість пального вдвічі. Напередодні ірано-американської війни, 27 лютого, дизпальне в Європі торгувалося на рівні $763 за тонну CIF NWE, а чотири тижні потому, 2 квітня, вже по $1608 за тонну.

Повні штани дизеля

Паралельним сюжетом розвивалася кампанія ударів по російській нафтопереробці. Із трьох ударів в січні їхня кількість зросла до 20 у серпні (рис. 3).

Попри високу інтенсивність та влучність українських ударів, помітне зниження обсягів експорту дизпального й газойлю з російських портів відбулося лише в червні. Тоді постачання впали з 784 тис. до 469 тис. б/д, свідчать дані Vortexa (рис. 1). За логікою Трампа, це мало миттєво штовхнути ціни догори, але тоді спостерігався зворотній процес.

Пожежа на Московському НПЗ 18 червня 2026 року

Справа в тому, що з початку квітня й до середини червня дизельне пальне дешевшало (рис. 4). Тоді США та Іран почали переговори, результатом яких стало тимчасове припинення вогню терміном на 60 днів, оголошене 15 червня. Це заспокоїло ринок і на короткий час збило європейські ціни дизелю нижче $900 за тонну.

Ще раз: це все – на тлі скорочення російських постачань, що говорить про відсутність цього фактору серед тих, що можуть впливати на глобальний ринок.

Але спокій зберігався недовго: 7 липня Іран атакував два нафтових і один СПГ-танкер (танкер скрапленого природного газу) біля Ормузької протоки. У відповідь Штати відновили санкції проти іранської нафти.

VLCC Wadyan – один із трьох танкерів, атакованих Іраном 7 липня 2026 року

Наступного дня, 8 липня, російський уряд оголосив про заборону експорту дизпального. Ембарго запровадили скоріше з переляку, бо обсяги для експорту в компаній були. На розігрітому Іраном та США ринку ця новина мала психологічний ефект («ну тепер точно гаплик») – і ціни рефлекторно поповзли вгору.

Водночас аналіз показує, що подорожчання дизпального впродовж липня на 60% було забезпечено котируваннями нафти, що зросли з $72 до $100 за барель.

У другій половині липня про своє існування нагадали хусити, які оголосили морську блокаду Саудівської Аравії та почали цілеспрямовано обстрілювати судна в Червоному морі, а також вдарили по НПЗ Saudi Aramco в Янбу й Джазані. Разом ці два заводи виробляють більше 400 тис. б/д дизпального на добу і є великими постачальниками до Європи.

Нового імпульсу ціни дизелю отримали на початку вересня, коли два саудівські супертанкери з нафтою були вражені невідомими (ймовірно іранськими) снарядами в Перській затоці. Ситуація суттєво ускладнилася, коли хусити 10-11 вересня нанесли серію ударів по нафтопроводу «Схід-Захід», що припинило прокачування нафти на узбережжя Червоного моря й обмежило роботу НПЗ Aramco в Янбу й Джазані.

А що Трамп?

Попри очевидні всьому світу вогнища займання світових цін, 13 вересня він уперше публічно закликав керівництво України припинити удари по російських НПЗ, заявивши, що ці атаки спричиняють глобальний дефіцит дизелю на ринку.

Так, ви не помилилися: це та сама людина, яка 8 липня під час саміту НАТО в Анкарі заявила, що удари по російським НПЗ допоможуть закінчити війну.

Вибори на АЗС

Характерно, що, окрім трампових, знайти заяви про вплив російського ембарго на світовий ринок складно. Головна причина цінового шоку – війна в Ірані, про це говорять як у експертних колах, так і навіть у оточенні американського президента.

У жовтневому звіті Міжнародне енергетичне агентство (МЕА), повідомляє, що маржа переробки дизельного пального у вересні сягнула рекордних показників, майже $95 за барель. Це сталося через скорочення потужностей нафтопереробки внаслідок атак, пов'язаних із конфліктом за участю Ірану, що призвело до різкого падіння обсягів виробництва.

Арне Ломанн Расмуссен, головний аналітик Global Risk Management, якого цитує Forbes, зазначає, що ціни на дизельне паливо та маржа переробки по-справжньому зросли лише після початку війни з Іраном.

«Припинення українських атак на російські нафтопереробні заводи допомогло б збалансувати ринок дизельного пального, однак нестача продуктів нафтопереробки з Близького Сходу має значно більший вплив», – сказав він.

Прямий зв'язок між високими цінами палива й військовими діями на Близькому Сході визнає навіть найближчий соратник Трампа – Майк Джонсон, спікер Палати представників.

«Ми всі, очевидно, розчаровані цінами на пальне, але це не повязано з політикою. Це не пов'язано з владою республіканців. Важко пояснити це виборцям, які знають, що республіканці контролюють Палату представників, Сенат і Білий дім, але якщо я наведу їм кілька чітких фактів, вони легко це зрозуміють. Це пов'язано з Ормузькою протокою. Проблема там ще не вирішена», – сказав Джонсон у інтерв'ю CBS News.

Правильність діагнозу вже можна прослідкувати й на прикладі перших днів після феєричної заяви «про велику дизельну угоду» з росіянами 9 жовтня.

Новина про термінові 300 тис. тонн дизпального у жовтні ознаменувалась… зростанням цін: на момент завершення написання цього матеріалу, 14 жовтня, нафта Brent торгувалася на рівні $106 за барель, а дизпальне – поблизу позначки в $1500 за тонну, що відповідно на $1,78 за барель та $9 за тонну більше, ніж 9 жовтня.

Причина?

Іран активізував атаки на танкери, щоб підтримати високі ціни на нафту та вплинути на проміжні вибори в США.

Що сказати, той випадок, коли позицію Ірану можна лише підтримати.

Джерело: «Бізнес.Цензор»