Туреччина може збільшити експорт газу до ЄС, якщо блок гарантує попит, – Bloomberg

Туреччина готова продавати більше природного газу Європейському Союзу, але хоче довгострокових зобов’язань, щоб виправдати необхідні інвестиції в інфраструктуру. Вона також хоче обійти стороною будь-які складні свопи, на яких наполягає блок, щоб уникнути російського газу.

Європа намагається забезпечити альтернативні постачання газу, щоб замінити російські потоки, які проходять через Україну. Деякі варіанти можуть передбачати переспрямування продажу Азербайджаном газу з Туреччини в Європу й заміну додатковими продажами російського газу на турецький ринок. Туреччина більше зацікавлена ​​в розширенні експорту через Болгарію.

«Мені потрібна ця гарантія від вас — 10 років, 15 років, що б це не було, ви повинні щось дати», — сказав міністр енергетики Альпарслан Байрактар ​​в інтерв’ю Bloomberg в Анкарі, описуючи як «заплутану» пропозицію обміну європейським газом.

«Ці дискусії ведуться без знання потужностей і ринку, — сказав він. — Нам потрібно збільшити пропускну спроможність між Туреччиною й Болгарією», яка наразі може отримувати лише половину з 7 млрд кубометрів на рік, які Туреччина технічно може постачати.

З його слів, Анкара могла б співпрацювати з азербайджанською національною енергетичною компанією Socar, щоб збільшити постачання до 10 млрд кубометрів, але хоче отримати гарантії щодо попиту в Європі.

У коментарях підкреслюється дипломатична суперечка, необхідна для заміни російських потоків до Європи, при цьому програми покупців і продавців не завжди збігаються.

«Ми вважаємо, що політичні й фізичні бар’єри надто високі, щоб замінити російський газ, що надходить через Україну, азербайджанським, — йдеться в нещодавній записці консультантів Energy Aspects Ltd. — Азербайджану буде важко нарощувати своє внутрішнє виробництво, щоб робити будь-які суттєві додаткові постачання в Європу наступного року».

Байрактар ​​вказав на такі угоди, як торішній договір Туреччини з Болгарією про імпорт до 1,5 млрд кубометрів СПГ і його реекспорт на захід як більш «гнучке» рішення. Це може викликати здивування у Брюсселі, де антимонопольний орган ЄС перевіряє угоду через занепокоєння, що вона антиконкурентна.

Тим часом Болгарія, яка згідно з угодою повинна платити майже $500 тис. на день за доступ до турецької газової мережі, намагається переглянути угоду, щоб дозволити третій стороні використовувати права через високі витрати.

Туреччина прагне стати регіональним газовим центром і вже інвестувала значні кошти в нові сховища й скраплений природний газ, а також у розвідку й видобуток у Чорному морі. Хоча він все ще майже повністю залежить від імпорту для задоволення внутрішнього попиту, торік було підписано кілька експортних контрактів з Румунією, Молдовою й Угорщиною на невеликі обсяги газу.

Країна також вивчає імпорт газу з Туркменістану, наразі через газовий своп через сусідній Іран, сказав Байрактар, додавши, що він сподівається досягти угоди під час візиту туди пізніше цього місяця.

Вхідні постачання також буде збільшено завдяки довгостроковому контракту на імпорт СПГ з американською компанією Exxon Mobil Corp, угоду щодо якого було підписано в травні. Bayraktar сказав, що сподівається оголосити остаточний контракт, а також інші з нерозголошеними додатковими компаніями найближчими днями.

Хоча Європа намагалася відмовитися від російського палива після повномасштабного вторгнення росії в Україну, москва залишається найбільшим постачальником газу для Туреччини, яка є членом НАТО, оскільки Анкара намагається збалансувати зв’язки з обома сторонами конфлікту.

Туреччина й росія домовилися про «спеціальні ціни» на паливо минулого літа і взимку незалежно від звичайної формули ціни, викладеної в контракті між російським ПАТ «газпром» і турецькою Botas, сказав міністр, не розголошуючи умов.

«Залежно від кон’юнктури ринку, обсягів споживання, обсягів імпорту іноді продавець, іноді покупець може робити різні пропозиції», – додав він.