Зупинення прокачувань ДП по «ПрикарпатЗахідтрансу» не викличе дестабілізації ринку – «А-95»

Рішення Ради національної безпеки і оборони України про націоналізацію нафтопродуктопроводу «ПрикарпатЗахідтранс» призведе до зупинки постачань по магістралі, але не викличе дефіциту й істотного зростання цін на дизельне пальне. Таку думку висказали аналітики Консалтингової групи «А-95».

В «А-95» вважають, що в умовах фактичної експропріації трубопроводу подальші постачання будуть неможливими.

Водночас експерти не бачать передумов для виникнення ресурсної напруженості на ринку. Впродовж останніх трьох років завантаження нафтопродуктопроводу знижувалася, основною причиною було введення влітку 2019 року спеціального мита обсягом 3,75% (нині 4%) на трубопровідні постачання російського дизпального. У підсумку якщо у 2018 році імпорт через «ПрикарпатЗахідтранс» склав 1,98 млн т (30,5%), то в 2019 році – 1,23 млн т (17,76%), а в 2020-му – 635 тис. т (8,57%).

«Український ринок максимально диверсифікований, і замістити 50 тис. т трубопровідних постачань у місяць, які випали, буде нескладно. Це відбудеться як за рахунок переорієнтації трубопровідних обсягів на відвантаження залізницею, так і за рахунок резервів внутрішнього нафтоперероблення та імпорту морем», – заявив директор Консалтингової групи «А-95» Сергій Куюн.

За прогнозами експертів, щонайменше 20-30 тис. т додатково надійде в Україну з білоруського терміналу в Гомелі, де здійснюється перевалка російського дизпалива з нафтопродуктопроводу «Самара – Західний напрямок» на залізничний транспорт. Також із березня очікується збільшення імпорту російського дизпального залізницею через східний кордон. Великий запас потужності з приймання з моря залишається в українських портів – їх задіяно менш ніж на 30%. Також можна розраховувати на невелике збільшення постачань із Білорусі.

«Найбільший потенціал мають українські НПЗ, які завантажено сировиною менш ніж на 30%. Основна причина – диспропорція в акцизах на моторні палива. Вона стимулює споживання дизпального і скрапленого газу, які Україна змушена імпортувати на 70-80%. Розв'язання цієї проблеми могло б дати стимул до збільшення нафтоперероблення і як наслідок – до зниження імпортозалежності за всіма паливними позиціями», – заявив Сергій Куюн.

Щодо цін експерти не виключають незначного, в межах 1–1,5%, підвищення гуртових цін на ДП у центральних і західних регіонах, де переважно розподілялося «трубопровідне» дизпальне.

Як повідомляв enkorr, у п'ятницю, 19 лютого, Рада національної безпеки і оборони (РНБО) доручила повернути у держвласність нафтопродуктопровід «ПрикарпатЗахідтранс», власників якого пов'язують із оточенням депутата Віктора Медведчука (ОПЗЖ).

У свою чергу, в політичній партії ОПЗЖ, співголовою якої є Віктор Медведчук, раніше заявили, що політик не пов'язаний із нафтопродуктопроводом.

У партії посилаються на рішення Верховного Суду України від 1 липня 2020 року, ухвалене на користь Віктора Медведчука за позовом до телеканалу «Прямий», Володимира Ар'єва, Назара Первака і Віктора Маруняка. Суд спростував заяви, що «певні сегменти міждержавної торгівлі між Росією і Україною саме в паливно-енергетичному секторі так чи інакше контролює Медведчук; в першу чергу, це постачання дизельного палива нафтопроводом, яке контролюється близькими до Медведчука людьми».

Довідка enkorr

«ПрикарпатЗахідтранс» експлуатує ділянку нафтопродуктопроводу «Самара-Західний напрямок» завдовжки близько 1,1 тис. км, призначену для прокачування дизельного палива з Росії та Білорусі як для внутрішніх потреб України, так і для транзиту в Європу, зокрема в Угорщину. Проєктна потужність магістралі – 3,5 млн тонн на рік.

Активну роботу нафтопродуктопроводу «ПрикарпатЗахідтранс» було розпочато після завершення судових розглядів, у результаті яких його було визнано власністю «Транснафти». Навесні 2016 року компанія International Trading Partners AG придбала магістраль у «Транснафти». У квітні 2019 р. 51% в статутному капіталі ТОВ «ПрикарпатЗахідтранс» було продано компанії «Нафтобітумний завод», кінцевим бенефіціаром якої є білоруський бізнесмен Микола Воробей. Останні журналістські розслідування показують, що придбання Тарасом Козаком трьох українських телеканалів здійснювалося за участі банку М.Вороб’я.