Додаткові нафтопереробні потужності заспокоюють ціни на пальне

Інвестиційний банк RBC Capital Markets LLC вважає, що чиста світова потужність нафтопереробного заводу цього року зросте на 1,5 млн барелів на день (б/д), а наступного — ще на 2,4 млн. За даними банку, загальне збільшення чистих глобальних переробних потужностей у 2023-24 роках є найбільшим дворічним збільшенням чистих глобальних переробних потужностей за 45 років.

Як пише Bloomberg, будівельний бум має значення не лише для нафтової промисловості. Для центральних банків, які намагаються вирішити, чи вдалося їх кампанії підвищення процентних ставок приборкати інфляцію, збільшення потужностей дає деяку надію на те, що ціни на бензин і дизельне пальне залишаться низькими.

Накопичення є частково випадковістю: проэкти нафтопереробних заводів (НПЗ) було відкладено через пандемію, і багато з них зараз запускаються одночасно в таких місцях, як Кувейт, Нігерія, Мексика й Китай. Випадковість чи ні, але зростання все ж знаменує поворот для нафтової промисловості. 2021 року чисті глобальні нафтопереробні потужності впали вперше за 30 років, оскільки пандемія змусила закрити деякі заводи.

Exxon Mobil Corp. є символом нової тенденції. Минулого місяця компанія розпочала розширення свого заводу в Бомонті (штат Техас). З 250 тис. б/д додаткових потужностей це найбільше збільшення в США за більш ніж 10 років.

Нові заводи починають впливати на вартість переробки сирої нафти на повсякденне паливо. Торік, коли світова економіка намагалася переробити достатню кількість сирої нафти в паливо, крек-спред WTI 3-2-1 зріс до рекордного рівня майже в$ 65 за барель, порівняно з середнім показником у 2000-2020 роках, який становив менше від $15 за барель. Перетворення бареля сирої нафти на бензин, дизельне й авіаційне паливо стало настільки дорогим, що для споживачів здавалося, ніби нафта коштує $250 за барель.

Відтоді американський контрольний показник нафтопереробки впав майже на 50%, до $32 за барель, хоча він залишається значно вищим за довгострокове середнє значення. За винятком 2022 року, поточна маржа нафтопереробки є однією з найвищих за всю історію, порівнянну з періодом 2010-2013 років, який у галузі називають золотим віком нафтопереробки.

Ще один чинник знижує маржу: російські НПЗ все ще працюють на високих темпах, попри санкції Заходу.

У майбутньому, навіть якщо зростання попиту на нафту залишиться стабільним у 2023 і 2024 роках — а поки що дані з дзеркал заднього виду показують, що так і буде, — нафтопереробники навряд чи повторять величезні прибутки минулого року. За історичними нормами, це не буде колапсом. Зрештою, нинішня маржа нафтопереробки майже вдвічі перевищує середню за 2010-2020 роки.

Це погана новина для Big Oil, оскільки такі компанії, як Exxon, Chevron Corp. і Shell Plc керують великими нафтопереробними підприємствами й звикли до того, що вони працюють як банкомати. Це було б ще гірше для нафтопереробних компаній, які займаються виключно гравцями, як-от Marathon Petroleum Corp. і Valero Energy Corp., які залучили натовпи нових акціонерів на тлі суперстрибка 2022 року. Але для споживачів і політиків збільшення нафтопереробних потужностей пропонує бажане полегшення на фронті інфляції — якщо не стільки для клімату.