У початок

Покажи 100 доларів!


Сергій Куюн, директор Консалтингової групи «А-95»

Мабуть, багато хто стикався із пустозвонами, які багато розповідають та мало роблять. Коли справа доходе до оплати, понтовитий «партнер» починає вмикати задню, а потім з’ясовується, що він винен півсвітові. Особисто знав таки хлопців у мерседесах, з дорогими годинниками та краватками, але з порожніми кишенями.

У 90-х серед «пацанів» була окрема процедура верифікації платоспроможності – покажи 100 доларів!

Зараз все приблизно теж саме, але у відношенні бізнесів до держави та суспільства. Куди не плюнь, скрізь прозорий та чесний бізнес, який працює на перемогу та вимагає від держави, якщо не допомоги, то розуміння. Щоб переконати суспільство й владу у своїй корисності, у ЗМІ розміщаються пресрелізи про сплату податків та повідомлення про чергову партію грілок для військових. Бігборди навіть є, мовляв, віддаємо на фронт останнє.

Але це те, що вони хочуть показати, а що всередині? Як оцінювати ті мільярди й мільйони податків, про які нам повідомляють у ЗМІ під плашкою «реклама»? Як розібратись, хто й наскільки насправді корисний та відданий спільній справі, особливо сьогодні? Хто, зрештою, дійсно «білий» та «прозорий»?

На мій погляд, має бути певний індикатор. І цей індикатор – сплата податків на одного співробітника. Фактично він покаже ефективність праці кожного «солдата» економічного фронту. Чим ефективніше працює цей «підрозділ», тим більше він генерує оборотів та прибутків. А, відповідно, й податків – основи фінансування армії в поточних умовах.

Але задача ця непроста, треба, по-перше, мати дані про сплату податків та їх види. По-друге, вміти адекватно оцінювати ці дані. По-третє, мати з чим цей показник порівнювати, ідеально, якщо з іншими компаніями того чи іншого сектору.

Візьмемо добре відомий мені паливний ринок. Тут компанії нерідко вдаються до маніпуляцій, щоб приховати реальну невеселу картину. Вони включають у розрахунок податкового навантаження рентні або митні платежі (акциз та ПДВ), які дійсно вимірюються мільярдами через специфіку цього бізнесу, великі обсяги, високу вартість пального та ставки податків. І тому, звісно, виходять приголомшливі цифри! «Вау!», – думають чиновники та громадяни.

Але питання: яка заслуга компанії у сплаті податків на митниці чи при видобутку нафти та газу? Типу в них були варіанти не платити? Якщо ти не заплатиш, твоє пальне просто не потрапить на ринок та бізнесу не буде. «А от якби я не привіз, то й податків не було!» Було, привіз би та заплатив хтось інший.

Один із директорів мережі АЗС з Дніпра ошелешив мене розрахунками про сплату з кожного літра 6-7 грн податків. Але, як ми разом згодом з’ясували, без митних платежів залишилось всього 70 копійок, тоді як адекватне навантаження по ринку становить мінімум 2 грн/л.

Ефективність та успішність бізнесу вимірюється його прибутком (насправді, є така штука як EBITDA, але не будемо ускладнювати). А прибуток багато в чому залежить від податкового навантаження. В нашому випадку це податок на прибуток та зарплатні податки (ПДФО та ЄСВ). Також з доданої вартості сплачується ПДВ.

На відміну від митних платежів, де варіантів платити чи ні, немає, по кожному з перелічених податків власник бізнесу приймати рішення про «оптимізацію».

Почнемо з зарплатних податків. Впевнений, про зарплати «в конвертах» всі не тільки чули, а й отримували їх. Достатньо глянути на порівняння зарплат в мережах АЗС, щоб все зрозуміти. Особливо люті мережі не цураються платити «мінімалку» (на сьогодні це 7100 грн/міс.) та навіть нижче, вочевидь, оформлюючи людей на пів- та чверть ставки.

Прибуток. Присягаюсь, багато хто з моїх співрозмовників-власників мереж АЗС відверто не розуміє, про що йдеться, бо в їхньому порядку денному податку на прибуток (ПнП) нема як такого. Мінімізують податок з прибутку мінімізацією самого прибутку. Нема прибутку – нема податку. Переважно це закупівля по завищеним цінам, купівля непотрібних послуг, продаж по начебто заниженим цінам тощо. По факту абсолютна більшість мереж АЗС в Україні офіційно безприбуткова або показує якісь сльози. Проблема в тому, що є дурні, які показують дуже гарні прибутки й цим всім псує картину суцільних злиднів серед нафтобаронів.

ПДВ – ну це взагалі найбільш криміналізований податок, тут вдаються до самих вишуканих схем, як правило, за допомогу «податкових» ям.

Ситуації бувають різні. Є гарні зарплати – нема прибутку. Є багато ПДВ, нормальні зп, але знов нема прибутку. Але здебільшого нема всього.

«Ми платимо всі податки!», – щиро дивлячись в очі, так вам скаже будь-який бізнесмен. З певної точки зору він скаже правду: все, що нараховано, платиться. Проблема в тому, що він сам вирішує, скільки готовий платити, встановлюючи мізерні зарплати, штучно зменшуючи прибуток та ПДВ. А так все тіп-топ, як то кажуть.

Тому коли хтось вам розказує про свою «прозорість» та чесність, запитайте, для початку, яка в його бізнесі середні офіційні зарплати. Якщо цього не буде достатньо для діагнозу, нехай скаже, скільки операційних податків (ПДФО, ЄСВ, ПДВ та ПнП) на працівника припадає в його бізнесі? Скільки грошей для бюджету (читай армії) забезпечив кожен його «солдат» економічного фронту? Іншими словами, хай покаже 100 доларів!

Який той показник має бути? Зараз у медіа кружляє інфо про те, що податки з 4 працівників мають забезпечувати утримання одного військового – 80 тис. грн на місяць або по 20 тис. з кожного. Але ж окрім цього є ще військове обладнання та ще купа всього. Тобто я думаю що це умовний мінімум.

Поки впевнено можу сказати за себе. В нашій компанії у 2023 році на кожного працівника припало 480 тис. грн податків (40 тис. грн на місяць) та 520 тис. грн прямої військової допомоги. Багато це чи мало? Хай кожен вирішить сам, але спочатку порахує свої 100 доларів.

Джерело: «Бізнес.Цензор».

Друкувати

Коментарі

Увійдіть щоб мати можливість лишати коментарі

Увійти