Паливні акцизи: піар проти здорового глузду

Процес повернення акцизів на пальне виявився дуже яскравим і показовим, на жаль, відкривши низку неприємних одкровень. У надважливому питанні прогрес мінімальний: після слухань депутати шукають компроміси, вносять тисячі правок, проводять консультації й інші надважливі маніпуляції. А тим часом діра у бюджеті продовжує розростатися, змушуючи наших чиновників оббивати пороги світових фінустанов у пошуках чергового траншу грошей.

Перспектива пробуксовки була зрозумілою ще на етапі перших публічних обговорень. Дискусія в податковому комітеті в середині серпня ввела мене у натуральний ступор (потім з’ясувалося, що не тільки мене). Здається, що метою обговорення було не наповнення бюджету країни, який гостро потребує грошей, а задоволення численних сторін процесу: аграріїв, «роботодавців», газовиків і т.д.. Коротше, щоб картинка діяльності була красивою. Важко навіть уявити, як вирішуватимуться більш комплексні й складні питання. Наприклад, після впровадження акцизів буде битва за їх збір, бо вже зрозуміло, що охочих не платити податки лишилося не менше, ніж до війни.

Характер діяльності народних обранців вочевидь обумовлено публічний запитом. І це другий важливий аспект, який вкрався під час повернення податків: переважна більшість населення не має адекватної картини реального стану справ і перспектив. Через півроку повномасштабної війни багато людей думають, що ще два-три тижні, тож проскочимо. На це й орієнтуються політики.

Профільні міністерства усвідомлюють глибину кризи, тому там думають інакше. На обговоренні податкового проєкту представник Мінфіну чітко сказав, що попит на пальне має бути знижено через його здорожчання. Але казати народу, що він має більше платити, навіть задля перемоги – дуже непопулярна задача, тож ніхто не хоче бути виконавцем. Це польський уряд може сказати своїм мешканцям щось на кшталт «сусідня хата горить, тож ми вам допоможем й понизимо податки». А у нас горить прямо під ногами, тож треба кидати на порятунок усі сили, не думаючи, як це виглядає.

Рекордні ціни на пальне в мирному поки що ЄС і перспектива колективного підмерзання – це реальний виклик владі кожної європейської країни. Я можу зрозуміти європейських політиків, які думають про електоральні настрої, а тому вдаються до захисту населення неринковими, іноді популістськими методами. Поки ж виглядає, що й український політикум ставить на перший план своє майбутнє, а не вирішення першочергових задач.

А чи готові українці платити більше податків на пальне? Особисто я лементу через рекордні ціни на пальне чув у Європі набагато більше, аніж в Україні. Після 10-годинних черг за пайкою у 20 літрів українці кайфують від того, що можна залити повний бак. Навіть за 50 грн за літр… Про це яскраво свідчать затори з тисяч напівпорожніх машин у Києві. Можна лише уявити, скільки байрактарів ми спалили внаслідок «дурного», необов’язкового споживання пального.

Багато списів зламано довкола ставки акцизу на автогаз. Чого власник авто на бензині має давати на ремонт дороги більше, ніж власник авто на газу?! Раніше головне питання звучало так. Тепер «ремонт дороги» можна сміливо міняти на «бронежилети/аптечки/набої» і т. д.. У критичних умовах ціна на газ має бути вигідною для юзерів, тобто перебувати на рівні 70% від ціни бензину. Звідси я б і рахував пропорції акцизів.

Так, промисловість, що споживає багато пального (не тільки автогазу), теж трохи дасть у бюджет через акциз, а споживач компенсує це через підвищення ціни на товари й послуги. У цивілізованих країнах податки на автогаз і дизпальне, що йде в індустріальне споживання або для опалення, значно нижчі, ніж на моторне паливо. Профільні асоціації вже зараз могли б активно працювати над тим, щоб запровадити аналогічну схему в Україні.

Навіщо зараз загалом стимулювати споживання якогось пального чи взагалі робити пальне дешевшим?! У більшості випадків йдеться про чийсь комфорт. Ніколи б не подумав, що скажу таке, але сьогодні саме той час, коли пальне треба економити. Це і про попит на російську нафту з боку виробників пального, яке ми імпортуємо. Це і про навантаження на валютний ринок, і про соціальну відповідальність, ну і врешті-решт про бюджет і підтримку захисників. У Мінфіні й Мінекономіки це добре розуміють, і чим швидше це зрозуміє населення і народні депутати, тим ближчою буде наша перемога.