Коли буде пальне?

Це питання звучить уже не по 100, а десь по 200 разів на день. Ставлячи його, абсолютна більшість людей не готова чути якусь іншу відповідь, окрім «скоро все буде добре». Добре обов’язково буде, але нескоро. Поточна ситуація може розтягнутися на місяць-два, та я радив би всім економне використання пального переводити у сталу звичку.

Баланс ринку складається з двох частин – попиту й пропозиції, і щодо обох є проблеми. Щодо попиту. Ми знаємо, скільки завозимо, і ми знаємо, що завозимо в рази менше від реального попиту. Панічні настрої вишикували людей у довгі черги, і вони не зникнуть, поки в народу не наповниться кожна ємність, придатна для зберігання пального. Так, на виході матимемо стратегічній запас на руках у населення обсягом у десятки тисяч тонн. Але задовільнити подвійний попит в умовах жорстких обмежень у постачанні неможливо.

Є інший варіант збалансувати попит і пропозицію – збити запит на дефіцитний ресурс ціною, тобто увімкнути ринковий механізм. Тоді люди усвідомлять, що запасатися дуже дорого. Саме для другого варіанту ціну й було відпущено урядом (хоч я до останнього не вірив, що вони на це зважаться). Тож зараз очікувано ціни підуть угору, й у чергах мають залишитися тільки ті, кому реально потрібне пальне. Якщо ні, то ціни зростатимуть ще, так працює ринок.

Але треба розуміти, що навіть після гасіння поточної пожежі ситуація не стане суперстабільною. Ритмічність постачань – найболючіше місце. Всі механізми закупівлі й доставки пального з кордону відмінно налагоджено. На жаль, майже всі гальма – в закордонній логістиці, й на третій місяць розв’язаної сусідом війни далеко не всі встигли прокинутися. Приколи просто на кожному кроці. Наприклад, зміна штатного розкладу митників в одному з портів у рази підвищила обсяги навантаження у вагони. Чи випадкова знахідка незадіяного резервуару в порту, яка розблокувала вивантаження бензину. Або несумісність гальмівних систем на вагонах Хорватії й Німеччини, котра не дозволяє взаємного транзиту через країни. Або специфічне без якоїсь технічної функції маркування вагонів для заїзду в Угорщину. Або тижневі черги бензовозів в іншому порту (на Шебелинці зробили електронну чергу, а там не можуть, тому машини тупо стоять по 5-7 днів, це навіть прописано в умовах відвантаження). Або дискомунікація між центральним офісом трейдингової компанії та її терміналом, яка забрала свої тисячі тонн пального у простої.

За моєю інформацією, щоб хоч якось зрушити затуп на одному з європейських терміналів, його власникові дзвонив мер Києва Кличко. Кажуть, таки розтрусив, і поїхало. Коротше, вузькі місця, які можна швидко прибрати, на велике здивування всіх сторін, виявляються щодня. А вирішуються вони, звісно ж, з 9 до 17 години тільки у робочі дні...

Для прикладу реальних затримок: деякі партії, що переходять кордон сьогодні, було закуплено на початку березня.

Та навіть коли всі перепони буде пропрацьовано й усі канали запрацюють повноцінно, розраховувати на річки пального не варто. Побудова нової сталої системи живлення країни пальним під прицілом ворога забере чимало часу. І не тому, що хтось не хоче, а тому, що це гігантський обсяг роботи. У світі аналогів розвороту енергетичних потоків я не знаю. Може, хтось підкаже?