Наш інший бік: як Консалтингова група «А-95» стала волонтером

Волонтерська діяльність Консалтингової групи «А-95» у військовій сфері почалася 2014 року і досі лишається невід’ємною частиною життя компанії. А після 24.02 вся наша діяльність фактично здійснюється задля фінансування оборони.

Я не вважаю, що благодійність має бути тихою (за винятком проєктів, пов’язаних із безпекою). На мій погляд, багатьом перспективним благодійникам не завжди вистачає мотивації. Я з розумінням ставлюся до людей, які не прагнуть розкидати кошти на тисячі зборів, – ні тобі відчуття закінченості, ні адекватного усвідомлення результату, а ще й ризик потрапити на шарлатанів (на жаль, знаємо це і з власного досвіду).

Загалом у 2022-2023 роках ми інвестували у перемогу більше 15 млн грн. Ми мало розповідаємо про цю роботу, не наполягаємо на фото й відео від бійців, нам особисто цього не треба. Як і в багатьох наших «підшефних», у нас немає часу займатися тим SMM. Ми бачимо непоодинокі випадки, як деякі паливні компанії піарять кожну копійку, хоча мають змогу робити у десятки разів більше (вже не кажучи про те, що й ті копійки нерідко вкрадені у держави). Від цього відверто нудить, але то, мабуть, уже профдеформація.

Та звіти робити треба. Щоб розказати про наших чудових партнерів, показати приклад друзям і колегам, врешті-решт поділитися досвідом. А головне – цю підтримку мають бачити й відчувати ті, хто у формі із нашим тризубом! Отже, наш звіт.

У колі друзів

Близько 60% нашого бюджету, або понад 8,8 млн грн, пішло на цільові донати. Профільні фонди завжди мають актуальні програми. По-перше, вони купують зброю. У нас такої можливості немає. По-друге, у нас немає часу на роздуми, треба діяти тут і зараз, а не маринувати ті гроші.

Ми обрали наступних партнерів: фонди Dignitas, Сергія Притули, Юрія Бутусова, Дмитра Рясного з його програмою підготовки і постачання пікапів та інші.

Найбільший реципієнт — фонд Dignitas, зокрема проєкти «Люті пташки», «Центр підтримки аеророзвідки», які засновані Марією Берлінською. З нею ми знайомі із 2015-16 років, коли підтримали пальним перші школи дроноводів.

Загалом «літуни» — один з найбільших напрямів нашої підтримки. «Мавіки», далекобійні пульти і купа дрібних комплектуючих до них, старлінки, планшети для управління дронами – обрахунок цього вже відтворити неможливо.

Серед системно підтримуваних авіаторів – Костянтин Штіфурак, який літав на коптерах, коли це ще не було мейнстрімом (знімав нам нелегальні міні-НПЗ по всій країні). Це той випадок, коли «непристосована до війни людина» стала справжнім драйвером розвитку аеророзвідки у своїй бригаді. Ми ж лише допомагаємо йому та його проєкту «Пекельні шершні» експериментувати з різними комплектуючими до дронів та антенами до них. Ну й автівки, куди ж без них?

До речі, в ситуації з донатами відчуття причетності дуже важливе. Тому нам теж дуже подобається, як ті ж «Дикі Шершні» постійно тішать відосами зі спаленими ворогами та їхньою технікою. Це про те, коли звіти справді важливі.

Усіх знаємо давно й особисто, тому впевнені, що кожну копійку з наших донатів було використано максимально ефективно.

Своїми руцями

Найбільш відповідальною, праце- і часоємною є адресна допомога підопічним бійцям і підрозділам, кількість яких із лютого 2022 зросла у рази.

Як і в усіх, були проєкти прості (купив, привіз, передав). Від цієї роботи маєш задоволення, тому що це маленькі перемоги, які швидко дають результат і відчуття виконаного обов’язку.

Та більшість програм вимагала особистого занурення й менеджменту. Із розмов з клієнтами, які є лідерами у допомозі армії з мільярдними бюджетами (ОККО й «Укрнафта»), все частіше чуєш акцент на необхідності саме менеджменту процесу. Тому що у військових є своя основна задача – воювати. А решту по максимуму ми маємо робити самі. Одним словом, гроші – це ще далеко не все.  

Та візьміть будь-який процес! За багатьма машинами, запчастинами, номенклатурою спорядження – години телефонних розмов, інтернет-пошуків і взаємодія з закордонними й українськими знайомими – старими і новими.

Ми зіткнулися з цим 2014 року. Не було зрозуміло, кому конкретно треба допомога, де знайти необхідне, як його швидко передати тощо. Почалося все доволі випадково, з Ярослава Лісового. Колишній голова Української асоціації скрапленого газу запостив у ФБ фото на БТР, і тоді я одразу спитав, чим допомогти. І ось він, перший виклик ! Берці… 46 розміру! Аби знайти ту «Лову», ще й таких габаритів, довелося попітніти. 

Далі – придбання і власноручний відгін «буханки» у Слов’янськ, де ми роззнайомилися з побратимами Ярослава по славетній 95-й бригаді. Це важко уявити, але деякі з них досі б’ють ворога, й ми намагаємось їм допомагати.

Також зіграло роль місце, де минуло наше з Сергієм дитинство. Це Новомосковськ, містечко у Дніпропетровській області, неподалік якого стоять легендарні 93 й 25 бригади. Звісно, що у перших хвилях бійців АТО опинилися куми, друзі, друзі кумів, куми друзів…

Основу допомоги АТО-вцям становило пальне для військових та інших волонтерів, дрони, автомобілі й гума до них, інструменти, фінансування ремонтів. Можна сказати, що «велику війну» ми зустріли з неабияким досвідом, широким штатом підрядників, постачальників і чітким усвідомленням, що ця допомога рятує життя й здоров’я бійців.

Без часу на розкачку

Проте прямі платежі на реквізити ЗСУ – єдине, на що був здатен шокований новинами мозок у лютому. Сума переказів по 5, 7, 10, 20 тис. грн у лютому-квітні просто не піддається підрахунку. Лише пам’ятаємо, що на рахунку компанії було понад $100 тис. – це передоплати від учасників і спонсорів запланованої на березень конференції Petroleum Ukraine 2022. До червня цих грошей уже не було – все пішло на фронт. Тут маю подякувати нашим партнерам за терпіння й розуміння, зі всіма розрахувалися після конференції Fuel for Ukraine у червні 2022-го.

А у перших числах березня я вже роз'їжджав регіонами у пошуках мікроавтобуса для операторів «Фурії» з «Холодного Яру» (93 бригада). З пошуком допомогла компанія, яка 2021 року підшукувала автомобіль для мене (таких колаборацій з людьми з довоєнного життя буде ще багато). Яких я тоді надивився «корчів», але таки змогли придбали «живий» Renault Traffic. Інший знайомий, який їхав із Борислава у Харківську область, уже наступного дня відігнав буса військовим, де він, до речі, досі виконує завдання «літунів»… Хоча й пережив кілька реанімацій…

Одним із перших потужних проєктів також стала допомога київським оборонцям, серед яких опинився співробітник «А-95» Максим Макогон. Скромний і тихий, це справжній «кіборг», що пройшов ДАП. Разом із 10 побратимами Макс «кобзонив» ДРГ у столиці, а потім допомагали гнати окупантів з Київщини. «Сьогодні здав другий «калаш» в утіль», — розповідав тоді наш Максим про інтенсивність вуличних боїв.

На початках все це хлопці робили у кросівках зі «Спортмастера» й у походному одязі. Нам вдалося оперативно знайти для взводу нормальний одяг і якісне взуття, рації, тепловізори, монокуляри, дрони та інший невеликий стаф.

Але головне – бронежилети й каски, які ще довго були на вагу золота. Тут на допомогу прийшов Філіп Грушко, менеджер «ТІС». Фонд компанії Андрія Ставніцера тоді допоміг «встрибнути» у велику партію броників і касок. І яких! Замість «нормативних» 12 кг у наших було лише 7,2! А ще сучасна кевларова каска! Командир роти досі згадує, що взвод Макса довго був взірцевим у плані спорядження.

У повітрі, на землі, на воді

З початку великої війни і аж до літа 2023-го асортимент допомоги являв собою строкатий вінегрет. Це було зумовлено як загальним станом забезпечення війська на початку, так і різноманіттям родів військ підопічних.

Величезна частина бюджету пішла на автотранспорт. Окрім Traffic, 2022 року було передано бійцям Ssang Yong Rexton, два Hyundai Terracan, KIA Sorento, дві «Ниви» і УАЗ «Буханка».

Щодо срср-ного парку… «Нива» — побажання знайомих із 25 бригади. Перша прожила буквально тиждень – наїхала на міну, на фотографіях модель машини вже не роздивитись… але з 5 чоловік, які були в салоні, один легко поранений.

УАЗ — особистий каприз нашого товариша й колишнього клієнта Аркадія Бородкіна, який нині несе службу в морській піхоті. «Тонну води на передову жодна інша цивільна машина не довезе», — аргументував тоді Аркаша.

Потужні канали витрат – ремонти техніки (хто мав справу з «корчами», знає, про що йдеться) і шини. Літні й зимові, болотяні й більш трасові, для легковиків, причепів, вантажівок… Завдяки тому, що в нас є один «шинний» партнер — https://autopulls.com.ua, — вдалося встановити точну кількість і витрати: 88 шин загальною вартістю 455 тис. грн!

Серед екзотики – комплект специфічної гуми для вантажівки з БК вартістю 24 тис. грн за колесо. Добре, що «холодноярівці» потребували тоді лише два.

А самою масовою партією ми завдячуємо Дмитру Рясному – 20 Firemax FM523 по 6 400 за штуку! Він єдиний серед відомих нам, хто комплектує пікапи повним комплектом гуми з рівноцінною запаскою. Крутяк! До речі, це була і є дуже показова колаборація: з першого запиту Дмитро виділив нам Nisan Navara зі свого парку для медиків 23-го окремого батальйону спеціального призначення при президентській бригаді імені гетьмана Богдана Хмельницького. 

Наші давні підопічні — окремий ремонтний полк (зі зрозумілих причин не кажемо який і де). Я вже не зможу відтворити весь асортимент переданих інструментів і обладнання, але думаю, рахунок на тонни. Найбільш, мабуть, запам’яталися дуже важливі для військових 50-кілограмові тиски, які дивом знайшли в якогось знайомого знайомого знайомого. До речі, зараз замовлень на інструмент від ремонтників немає. Більше того, під час особистого візиту вдалося засвідчити, що за рівнем оснащення полк втре носа багатьом модним СТО.

Цікавим кейсом стала комплектація роти десантників з 25 ОМБр сучасними аптечками. Медикаменти для натівської комплектації вдалося знайти відносно швидко завдяки Рустаму Джамгурову. А от правильних підсумків на той час не було. На допомогу прийшла компанія «Сурікат», яку наші клієнти знають завдяки крутим конференційним торбам. За декілька днів 80 аптечок майже по $100 кожна вже були на Дніпропетровщині.

Наступним викликом став наш красень-Дніпро – морпіхи на Херсонщині зіткнулися з повною відсутністю плавзасобів. Не було навіть мильниці. Задоволення це не з дешевих, а життя човна у тих широтах нетривале… Сергію довелося мобілізувати рибацьку спільноту й за короткий час серед київської й канівської громадськості вдалося назбирати понад десяток дюралевих корпусів і старих радянських моторів. Доукомплектація вінтажних плавзасобів гермомішками й кількома кілометрами альпіністських шнурів дозволила створити паромну переправу на тій пекельній ділянці фронту.

Енергія – в оборону

Як у 2014-2021-му, так і зараз вагомим і реально важливим кластером було пальне. Думаю, всім відома проблематика необлікованого у ЗСУ автотранспорту, особливо з бензиновими двигунами. Ну й що вже казати про волонтерів…

Проблем із пальним дві. Перша – його бракує військовим і воно завжди потрібне волонтерам. Друга – якість. На жаль, це так. Торік щомісячний обсяг «паливної» допомоги від нас становив не менше 1000 л. Десь це партнерські програми з клієнтами (окрема подяка UPG), десь – купівля за «живі» гроші.

Але є й інші «паливні» вектори, де без наших добрих стосунків з учасниками ринку було б тяжко.

Інший цікавий проєкт допомоги 228-му окремому батальйону логістики було реалізовано Консалтинговою групою «А-95» разом з «Альянс Енерго Трейдом» та ОККО. Компанії передали військовим по великій цистерні для перевезення ДП. Результат – колосальна економія ресурсів для підвезення пального туди, де воно критично потрібне. Так, це не потребувало від нас коштів, чого не скажеш про час.

Інший цікавий «енергетичний» проєкт – обладнання опалення величезного ангару в уже згаданому ремонтному полку.

«Треба, щоб у цеху було бодай +8^о, інакше ефективність ремонту техніки зашкарублими пальцями буде мінімальною. А якщо з морозу трофейний танк з рештками екіпажу, то як його почистити?!» — наводить не надто потрібні нам аргументи командир полку.

Фабричні рішення затягують на мільйони гривень, що не потягла б ні частина, ані ми. Тому як і з тисками, через тиждень пошуків і проєктних робіт знайшовся-таки кум родича сусіда знайомого, що виробляє правильні булер’яни. Коротше, 180 тис. грн — й зашкарублі пальці відігріваються вчасно, відновлені Т-90 – велкам.

Від купівлі до виробництва

Навесні 2023-го до нас звернувся старий знайомий з «Холодного яру» із запитом на систему автономного живлення для командного пункту.

«Тільки знайшли пі@#ів, скоординувалися, і світло зникло... Поки генератор завели, відновили зв'язок, мішені вже поїхали», — згадує підполковник-артилерист, що палить окупантів останніх кілька років.

Заряджені досвідом подолання наслідків нещодавніх блекаутів, ми думали зробити комплекс автономного живлення невеликої мобільності (для командних пунктів). Але щось пішло не так — і невдовзі в руках знайомого електротехніка з’явився пілотний зразок «екофлоу» місцевого розливу з гідними характеристиками (3,2 кВт•год ємності, 2,4 кВт•год потужності за $1 200).

У результаті вдосконалень, внесених на замовлення військових, були зроблені корективи, що значно підвищили юзабельність і витривалість зарядної станції. Більшість красивих фабричних виробів не витримували бойових умов, а ті, що проходили випробування пікапами й окопами, коштували в 2-2,5 раза дорожче.

Особливо пристрій зайшов дроноводам — команді розвідників на «мавіках» вистачає зарядки на добу автономної роботи Starlink, планшетів, телефонів і навіть IQOS, а екіпаж крилатого БпЛА «Сірко», наприклад, може працювати 2 доби без підзарядки.

На сьогодні нами виготовлено 20 станцій, більшість з яких уже на фронті.

«Це найкраще, що до нас потрапляло», — тішать своїми відгуками бійці.

Наразі ми думаємо над шляхами масштабування цього виробництва. Якщо хтось має потребу у таких пристроях й пропозиції з розвитку – уважно вислухаємо.

*   *   *

Плідна робота у 2022-2023 роках лишила за собою стос подяк і відзнак, але головне – зберегла здоров’я й життя наших хлопців і дівчат.

Що далі? Тільки вперед! Щоденна комунікація з передовою і досвід, здобутий за роки підтримки оборонців України, дозволяє нам обирати найефективніші напрями для використання доступних коштів. Проте вже чітко зрозуміло, що допомога військовим переходить з суто фінансової площини у експертно-управлінську. Тобто, занурюватися у проєкти, які фінансуються, треба буде глибше і глибше. Якщо ви хочете з нами – ви знаєте, де нас знайти!