«Ідеальний шторм» на ринку бутану підняв ціни до десятирічного максимуму

У всьому світі стрімко зростають ціни на бутан. Наприкінці жовтня вартість бутану в Північно-Західній Європі сягнула $1 151/т — це найвищий показник за останні 30 років, що перевищує навіть пікові значення, зафіксовані після початку повномасштабного російського вторгнення в Україну. В Азії індекс бутану AFEI станом на 3 листопада досяг $1 180/т. У США ціна на бутан у хабі Монт-Бельв’ю (Belvieu) піднялася до $920/т, досягнувши максимуму за 14 років, повідомляє OilPrice.

Такий стрибок цін зумовлений поєднанням кількох факторів, найважливішим із яких є переорієнтація світових торговельних потоків пропану й бутану, що розпочалася після загострення конфлікту між США й Іраном у березні. До початку цього протистояння США забезпечували близько 45-50% світового експорту скрапленого вуглеводневого газу (СВГ), а країни Близького Сходу — ще 30-35%. Після початку кризи на Близькому Сході частка країн Перської затоки впала до 11%, тоді як США компенсували значну частину цього дефіциту, збільшивши свою частку до 65%.

Азія стала основним напрямком американських постачань. Раніше виробники з Близького Сходу забезпечували близько половини азійського імпорту, пропонуючи відносно короткі маршрути транспортування й продукцію, що відповідала місцевим технічним вимогам. У період із квітня по жовтень на частку пропану й бутану з США припадало до 75% азійського імпорту, що призвело до переспрямування обсягів з інших регіонів, зокрема з Європи. Як наслідок, у жовтні обсяг імпорту бутану до хабу Амстердам — Роттердам — Антверпен (ARA) впав до багаторічного мінімуму — лише 130 тис. тонн, що на 34% менше порівняно з показником річної давнини.

Утім, заміщення постачань з Близького Сходу до Азії ускладнюється особливостями хімічного складу продукції. Експорт LPG з США приблизно на 75% складається з пропану й на 25% з бутану у прямому вираженні, тоді як вимоги Індії (та багатьох інших азійських країн) до кухонного газу зазвичай сприяють суміші ближче до 50:50. Тому більша кількість американського пропану не може повністю компенсувати відсутність бутану з Близького Сходу.

Вплив Індії зробив наслідки особливо серйозними. На початку кризи приблизно 87% імпорту СВГ надходило з Перської затоки, причому ОАЕ й Катар разом становили половину. Імпорт знизився з 2,03 млн тонн у лютому до 1,17 млн тонн у березні, що становить падіння більш ніж на 40%.

Попит Китаю з'являється з іншого боку, оскільки розширення потужностей з виробництва бензинових добавок та основних хімікатів збільшує його потреби в сировині. П'ять нових заводів з виробництва МТБЕ (високооктанова добавка) відкрилися 2025 року, додавши загальну потужність до 3,4 млн т/рік і підтримуючи попит на імпортований бутан. Найголовніше, що бензин, що використовує китайський МТБЕ, не обов'язково споживається в Китаї. Виробники експортують цю добавку на інші азійські ринки, Європу й Латинську Америку.

Цей азійський попит збігається з іншим важливим фактором, який підвищує ціни на бутан, – сезонним збільшенням споживання в Атлантичному басейні. Зимові специфікації бензину в США та Європі вимагають від нафтопереробників змішувати більше бутану, високий тиск пари якого допомагає паливу випаровуватися й запускати двигуни в холодну погоду. Осінній перехід на бензин зимового стандарту зазвичай призводить до зростання попиту на бутан у період із жовтня по березень, через що американські виробники починають активніше конкурувати з іноземними покупцями. У травні обсяг експорту з США сягнув рекордних 2,4 млн тонн, а в жовтні знизився до 1,55 млн тонн (що однак на 12% більше порівняно з показником річної давнини). До країн Азії було спрямовано 840 тис. тонн, або 54% від загального обсягу жовтневих постачань, тоді як до Європи надійшло лише 105 тис. тонн — близько 7%.

Такий розподіл пояснює скрутне становище Європи: американський експорт сезонно скорочується, так само як азійський попит залишає все менше і менше бутану доступним на тлі зростання європейського попиту на суміші.

Минулого тижня enkorr повідомляв, що різке зростання котирувань в ARA й Середземномор’ї призвело до рекордного здорожчання газу в Польщі й Румунії.