Почім дешевий бензин?

Розльоту цін на колонках у 10-15% ви не побачите ніде в Європі, де ціни можуть відрізнятися на 1-2 «євро-копійки». Виняток – «холодні» АЗС або станції самообслуговування, де ціна менша за рахунок відсутності персоналу, але це до 2 грн/л на наші гроші, а не 7-8 грн.

Чому ж у нас таке? Систематизуємо основні методи «оптимізації» вартості пального. Якщо стисло, то всі ці дива через брак належного технічного й податкового контролю з боку держави.

1. Несплата податків. Я систематично показую податкове навантаження у мережах АЗС. Правило одне: у мереж із мінімальними цінами на пальне мінімальне податкове навантаження – і навпаки. Різниця у податках між «соціально орієнтованими» й «дорогими» АЗС у середньому 2 грн/л.

Більшість клієнтів на цей чинник не зважає, бо йдеться про власну кишеню. Хоча за фактом у них непомітно забирають ці гроші з іншої кишені.

2. Якість (читай бодяга). Стосується переважно бензину, бо набодяжити дизпальне складно (хоча деякі бариги примудряються позначитись і тут, додаючи дизельну фракцію з міні-НПЗ). Лабораторні перевірки «соціального» бензину, які мені доводилося бачити останнім часом, свідчать про додавання 10-15% спиртів – легкої сполуки, яка збільшує не тільки обсяг продукту, але й витрату пального. У своїх розрахунках я оцінив перевитрату в скромні 7,5% (4 грн/л), хоча доводилося чути оцінки на рівні 10-12%.

Вартості ремонту машини не враховував, бо це дуже індивідуально.

3. Недолив. На жаль, кількість скарг на це явище, яке, як мені чомусь здавалося, назавжди залишилось у 90-х і «нульових», останнім часом стає все більше. Точкові заміри кажуть про те, що найчастіше й найбільш об’ємно недоливи практикуються на так званих «бочках». Воно й не дивно, адже це повністю нелегальні об’єкти, які ніхто не контролює. Свою непривабливість треба перекривати привабливою ціною, а тому пускаються вони у «всі тяжкі». Сягають недоливи 2-3%, завдяки чому ціна «покращується» на 1-1,5 грн/л.

Бочки й зачухані АЗС у посадках і промзонах також мають змогу продавати дешевше за рахунок відсутності інвестиційної складової, що фактично означає «економію» на безпеці цих апріорі не дуже безпечних об’єктів.

Отже, якщо скласти докупи всі фактори «оптимізації», а фактично надування держави й споживача, то «дешеве» пальне вже не виглядає таким і дешевим. За фактом воно коштує стільки ж або навіть дорожче, ніж у відомих національних мережах. Відповідно, «дороге» пальне не виглядає таким уже й дорогим. АЗС, які торгують «дешевим» пальним і фактично без класичної націнки, заробляють на недоливах і несплаті податків до 3,5 грн/л на дизелі й до 7,5 грн/л на бензині, який, до того ж, ще й бодяжать.

Резюме: не рекомендую вірити у дива. Ці фокуси полягають або в обкраданні держави, або в обкраданні самого споживача. Але здебільшого – всіх одразу.