Віднесений у листопад. Техрегламент на газ знову переноситься

Багатостраждальна система контролю якості нафтопродуктів в Україні все ніяк не стане на рейки. І якщо бензини і ДП уже перейшли на технічні регламенти (ТР), то набуття чинності аналогічною системою для скрапленого газу вчергове відкладається. Цього разу на 5 листопада.

Головний камінь спотикання той само – органи визначення відповідності, яких у країні досі немає. Запуск техрегламенту, який передбачає поки що лише бюрократичний контроль, за таких умов просто призведе до колапсу.

А поки техрегламент у потугах намагається вийти в світ, саме час замислитися, як повинно бути організовано реальний контроль якості. І тут також більше питань, аніж відповідей.

Технічний регламент із переліком вимог до скрапленого газу для автотранспорту, комунально-побутового споживання й промислових цілей було затверджено торік улітку, а запрацювати він мав у лютому цього року. Проте Кабміну – через брак в Україні органів оцінки відповідності (ООВ) вимогам ТР – довелося відтермінувати набуття ним чинності. Для початку на три місяці. Станом на кінець квітня ситуація не змінилася, і було прийнято рішення відтермінувати набуття чинності документом ще на півроку, до 5 листопада 2021 р..

ООС і нині там

Чому ж відтермінування? Щоб отримати повноваження перевіряти автогаз згідно з ТР, органи з оцінки відповідності повинні пройти процедуру розширення сфери акредитації на вимоги даного ТР у Національному агентстві з акредитації України (НААУ). Потім документи підуть на узгодження в Мінекономрозвитку, а після цього – бажаний дозвіл, який засвідчує повноваження, має бути видано претенденту. І тільки після цього останній на замовлення власників ресурсу зможе провести експертизу і видати документ про відповідність товару вимогам ТР, а сам товар може бути випущено на ринок. Діяти саме так вимагає законодавство про технічне регулювання.

З липня 2020 року, коли було ухвалено техрегламент, минуло майже 10 місяців, проте жодного органу відповідності НААУ так і не породило.

«Проблема в органах оцінки відповідності, без яких не можна перевірити продукцію на відповідність ТР, – пояснює заступник директора «Укргазвидобування» з питань метрології та автоматизації Віталій Сологуб. – І якщо до набуття ТР чинності їх не буде в достатній кількості, це може викликати труднощі при імпорті».

Більш категоричний у судженнях директор департаменту контролю якості нафтопродуктів мережі АЗС WOG Андрій Белянський. «Якщо для перетину кордону знадобиться сертифікат на відповідність ТР, це зупинить імпорт», – небезпідставно вважає він, нагадуючи, що на імпорт припадає близько 80% скрапленого газу в Україні.

Учасники ринку відзначають, що важлива не тільки наявність ООВ, але і їх кількість. Та скільки їх потрібно, щоб цей процес проходив злагоджено і динамічно, точно ніхто не знає – не підраховували.

Чи вистачить Нацагентству з акредитації ще півроку для виконання своїх зобов'язань – велике питання. Його та інші питання enkorr спрямував у НААУ ще 18 лютого, однак там запит проігнорували. Тому публікуємо свої питання, адресовані в.о. директора НААУ Попику С.Д., тут.

1. Скільки організацій мають акредитацію на проведення оцінки відповідності вимогам ТР на СВГ?

2. Скільки органів у процесі акредитації? Які це організації? Коли було подано ці документи і на якому етапі стан робіт із їх акредитації?

3. Скільки часу потрібно НААУ, щоб розглянути ці документи? Чи встановлено терміни виконання таких робіт? Якщо так, то якими законодавчими, нормативними актами?

4. Оскільки ТР на скраплений газ повинен набути чинності з 5 травня 2021 р., хочемо уточнити, яких заходів вжито НААУ для забезпечення робіт із акредитації органів оцінки відповідності та забезпечення змоги виконання вимог ТР? І чи достатньо у вас ресурсів, зокрема кадрових, для проведення робіт з акредитації до кінця березня поточного року органів, які подали заявки?

5. Також постановою КМУ № 667 29.07.2020 р. встановлено набуття чинності техрегламентом через 6 місяців з дати його опублікування. Чи достатньо цього терміну для приведення у відповідність діяльності підприємств, зокрема акредитації органів оцінки відповідності?

Поки не запрацює техрегламент на автогаз, його якість залежатиме винятково від совісті продавця

Лабораторне питання

Рано чи пізно ООВ в Україні, сподіваємося, все ж з'являться. Однак тут виникають нові питання. Наприклад, скільки потрібно таких компаній? За раніше озвученою інформацією, сьогодні на розгляді в НААУ перебувають заявки 6 підприємств. Навіть якщо всі їх буде акредитовано до чергового нового терміну запуску ТР, чи не забракне їх для задоволення потреб ринку?

Тут думки розділилися. Так, імпортери вважають, що проблем не уникнути. «Існуючі лабораторії не зможуть упоратися з величезним потоком проб. Відповідно, будуть великі простої цистерн на кордоні з ризиком екологічної катастрофи», – каже Андрій Белянський.

Самі претенденти на ООВ вважають, що цієї кількості буде достатньо. «Багато гравців ринку побоюються, що існуючих лабораторій замало, та при грамотно налагодженій роботі їх вистачить. Лабораторія середньої потужності може обробити до 10 зразків, а потужні, які можуть працювати в цілодобовому режимі, набагато більше», – пояснює директор Центру якості продукції «Карат» Валентина Кравчук.

«Багато партій підуть як серійні, на них не потрібно буде щоразу оформляти сертифікат відповідності. Заявлених наявних ресурсів вистачить для оброблення всіх потреб ринку з запасом», – каже представник однієї з компаній, яка очікує на акредитацію в НААУ. Оптимізм спікера можна зрозуміти: чим менше учасників процесу, тим менша конкуренція в цій сфері.

Чому на оформлення статусу ООВ не подало документи більше підприємств, адже в Україні явно більше 6 лабораторій, здатних провести якісний аналіз автогазу? Розробляючи законодавство про технічне регулювання, держава зробила ставку на приватний бізнес. Та схилити підприємця займатися тією чи іншою діяльністю неможливо (принаймні в рамках чинного законодавства), а тому маємо такий кворум – усього 6 заявників.

Відповідь на питання, чому держава не замкнула процес оцінювання відповідності на себе, зрозуміла: створення пристойної лабораторії потребує $400-600 тис.. Таких коштів у бюджеті, зрозуміло, не передбачено.

Де перевіряти?

В обговоренні тупиків, у які забрів запуск техрегламенту щодо газу, часом забувається головна мета цієї реформи – налагодження ефективної системи контролю якості газу. Поки що весь контроль, який поклали на Державну екологічну інспекцію, зводиться до перевірки документів на бензин і дизпальне. Якби нині був у силі техрегламент на скраплений газ – перевіряли б документи ще й на нього. Про перевірки ж власне якості продукції поки що не йдеться.

Глава ДЕІ Андрій Мальований у відповідь на запит enkorr пояснив, що в 2020 р. на перевірки якості бензинів і ДТ не було передбачено коштів, а на 2021 р. у держбюджеті вже з'явилася така стаття. Все було б набагато швидше і ефективніше, якби держава мала свої лабораторії. А поки їх немає, послуги хіманализу доведеться замовляти на ринку. А задоволення це не з дешевих...

«Перевірка тільки однієї проби бензину на відповідність ДСТУ за всіма показниками обійдеться в 19 тис. грн, газу, оскільки перевіряється менше показників, – 7 тисяч, – каже головний технолог «Укртатнафти» Юрій Голич. – Вартість перевірки за одним показником залежить від кількості й вартості реактивів і коливається в межах від 100 до 3000 грн».

Проте, кажуть у ДЕІ, процес рухається. «Зараз нам надходять комерційні пропозиції від випробувальних лабораторій щодо вартості досліджень і йде процедура закупівлі такої послуги, оскільки наші лабораторії не мають таких технічних можливостей», – роз'яснив Андрій Мальований.

Вартість послуг і кількість експертиз, за ​​словами А.Мальованого, буде визначатися за результатами аналізу пропозицій від випробувальних лабораторій, а проведення лабораторних досліджень – після тендерних процедур та укладення договорів.

Тендери, про які каже А.Мальований, – процес нешвидкий, та й самі лабораторії можна порахувати на пальцях рук. Уже зрозуміло, що навіть якщо ДЕІ знайде підрядників, охопити весь ринок буде проблемно.

Однак, по-перше, потрібно з чогось починати, а по-друге, кількість приватних лабораторій, здатних провести повноцінний аналіз усіх нафтопродуктів, зростає з кожним роком. Нині таких об'єктів в Україні близько 15. І хоча не всі вони акредитовані за необхідними показниками якості, цей процес триває.

Віктор Бутим переконаний, що сучасна сертифікована лабораторія потрібна кожному суб'єкту підприємницької діяльності, який займається скрапленим газом

Сьогодні сучасна лабораторія – вимога часу. «Це необхідно, тому що потрібно здійснювати контроль ресурсу як на вході, так і на інших етапах, – пояснює керівник Центру паливних досліджень TFC Віктор Бутим, – особливо якщо йдеться про тих, хто займається виробництвом газу, змішуючи СПБТ з різними фракціями». За його словами, зараз вартість повного дослідження одного зразка газу в різних дослідницьких лабораторіях коливається в межах 5-15 тис. грн.

Щоб налагодити реальний контроль якості СВГ на ринку, наголошує Віктор Бутим, потрібні не просто акредитовані лабораторії, а й підготовлені співробітники.

У чому везти?

Ще одне питання, яке може стати новим шлагбаумом для державного контролю якості газу, – наявність пробовідбірників. Тут усе значно складніше, ніж з бензином чи дизелем, які можна налити в «скло».

Купити пробовідбірник — не проблема, проблема в тому, хто за нього платитим

З одного боку, ціна питання невелика. Інтернет пропонує масу варіантів. Наприклад, пробовідбірник на 4 л, що витримує тиск в 200 атмосфер, коштує 14 тис. грн. Він розрахований на 15 років безперебійної роботи, або на 5 тис. заправок. Літровий коштує близько 10 тис. грн, розрахований на 7 л – 17 тис. й 9-літровий – 18 тис. і т.д..

З іншого боку, в жодному нормативному документі чітко не написано, хто і за які гроші має їх купувати...  Тож як ДЕІ вирішуватиме це питання, поки неясно.

***

За всіма ознаками ринок до запуску техрегламенту і контролю якості не готовий. У наявності об'єктивні чинники – брак ООВ і, як наслідок, загроза зупинення імпорту. Очевидно, що уряд повинен видати «чарівний пендель» Мінекономіки і підзвітному йому Агентству з акредитації, бо «затор», який утворився, вже явно перевершує всі розумні межі.

Також очевидно, що після вирішення питання з органами відповідності виникне мільйон нових питань, головні з яких уже видно. Проте переносити регламент вічно не можна. Початок практичної роботи дасть змогу швидше обтесати проблемні місця й налагодити систему спільними зусиллями. Справа залишилася за малим – запустити процес.