З 5 лютого, коли почне діяти заборона ЄС на імпорт російських нафтопродуктів, Європі доведеться знайти трохи більше 1 млн барелів на день (б/д) альтернативних постачань продукції, майже половина з яких становить дизельне пальне, вважають у Energy Intelligence.
На щастя, європейські трейдери мали більше ніж півроку, щоб підготуватися до цього перелому на світових нафтових ринках, і вони різко збільшили імпорт у листопаді-грудні, щоб накопичити продукцію напередодні заборони.
Але багато спостерігачів усе ще стурбовані тим, що в довгостроковій перспективі Європа зіткнеться з дефіцитом дизельного пального (ДП). Є припущення, що ЄС може звільнити від імпорту дизельного пального з росії, як це було з сирою нафтою. Також кажуть про те, що окремі трейдери можуть спробувати реекспортувати російське ДП з країн поза ЄС у Європу.
Торік Європа (за винятком Туреччини) імпортувала близько 1,2 млн б/д з росії, приблизно на 100 тис. б/д менше, ніж 2021 року, згідно з даними про перевезення. Близько 100 тис. б/д цієї продукції було реекспортовано з таких країн, як Естонія й Латвія, до країн, що не входять до ЄС, у результаті чого чистий імпорт склав близько 1,1 млн б/д. Європейські покупці завантажуються російським дизелем напередодні 5 лютого, деякі з них справді побоюються безпеки постачань. Німеччина, наприклад, купила одну третину з 590 тис. б/д ДП, яке Європа продовжувала імпортувати з росії в грудні 2022 року. Франція зайняла 14%, а Польща — 13% цього імпорту.
Близько 500 тис. б/д продукції, імпортованої в Європу з росії, становило дизельне пальне з наднизьким вмістом сірки (ULSD), яке зараз вважається ахіллесовою п’ятою товарного ринку регіону. Торік на росію припадало трохи менше половини дизельного імпорту ЄС-27, або приблизно 10% споживання цього продукту в ЄС. Правда, залежність взаємна: продажі дизельного пального в Європу склали близько 70% середнього російського експорту ДП в 690 тис. б/д минулого року.
Імпорт неросійського дизельного пального країнами ЄС у другій половині 2022 року зріс майже на 200 тис. б/д порівняно з першою. Але не зрозуміло, чи зможуть ці постачальники повністю компенсувати втрати російського дизелю. Основними постачальниками за межами росії є Саудівська Аравія, Італія й Нідерланди. Індія також стала більш помітною з березня 2022 року.
Поки що надходження продуктів із Близького Сходу чи Індії забезпечувало тимчасове полегшення. Та якщо Європа продовжить різко нарощувати довгомагістральні ULSD з Близького Сходу й Азії, це створить ускладнення для судноплавства. Очікується, що визначні проєкти, які нещодавно було запущено, як-от нафтопереробний завод Al-Zour потужністю 615 тис. б/д Kuwait Petroleum Corp. (KPC) і нафтопереробний завод Jazan Saudi Aramco потужністю 400 тис. б/д, матимуть істотний вплив. KPC і кілька західних нафтових компаній уже підписали угоди про постачання дизельного пального, причому Al-Zour готова виробляти близько 160 тис. барелів ULSD на день.
Базуючись на конфігураціях нафтопереробних заводів, Energy Intelligence прив’язує дизельну потужність Саудівської Аравії до мінімум 1,1 млн б/д, Індії — 1,6 млн б/д, а Туреччини — ще одного претендента на експорт дизельного пального у Європу – на рівні 330 тис. б\д.
Коментарі
Увійдіть щоб мати можливість лишати коментарі
Увійти