В Америці утворився надлишок важкої нафти через брак танкерів

Густа важка нафта, яку нафтопереробні заводи (НПЗ) в усьому світі цінують за зазвичай низьку вартість, накопичується в країнах Америки, оскільки стрімке зростання фрахтових ставок стримує експорт, а потужності американських НПЗ задіяні майже на межі можливостей, пише Reuters.

Цей надлишок у Північній і Південній Америці спричинив незвичний розрив на світовому ринку нафти: покупці в Азії і Європі стикаються з дефіцитом сировини, тоді як ціни на еталонні сорти нафти тримаються вище від $100 за барель.

Важка нафта — це більш густий сорт, на перероблення якого зазвичай налаштовані НПЗ в Азії, багатьох регіонах США й деяких країнах Європи. Вона, як правило, дешевша за легку нафту, що забезпечує переробникам вищі прибутки за умови прийнятних витрат на транспортування.

«Уся справа у фрахті», — зазначив Скотт Шелтон, експерт з енергетики в компанії TP ICAP. З його слів, Венесуела, США й Канада видобувають більше нафти, ніж споживають, тому для збалансування своїх ринків сировини вони залежать від експорту до Азії.

На тлі стрімкого зростання цін на дизельне пальне в США ці дешеві, але «заблоковані» (через логістичні проблеми) обсяги нафти мали б швидко розкуповуватися на ринку, що відчуває дефіцит дизелю, адже з важкої нафти виходить більше цього пального, ніж із легких сортів. Проте, як стверджують аналітики й трейдери, заводи на узбережжі Мексиканської затоки вже закупили стільки сировини, скільки можуть переробити.

Обсяги експорту з Венесуели різко зросли після того, як США вжили заходів щодо режиму Ніколаса Мадуро в січні, а згодом почали сприяти відновленню нафтового сектору країни. Видобуток у Канаді сягнув рекордного рівня, а Вашингтон вивільнив понад 130 млн барелів зі свого стратегічного резерву.

Тим часом вартість фрахту супертанкера для перевезення нафти з узбережжя Мексиканської затоки США до Азії зросла більш ніж уп'ятеро порівняно з лютим, оскільки операції з перевалювання нафти з судна на судно в Оманській затоці відволікають танкери з інших напрямків.

«Потрібне судно, але ціни на них зростають, а їхня доступність знижується», — зауважив Шелтон.

За даними цінового агентства Argus Media, ціни на основні сорти важкої нафти з Канади, Колумбії та Еквадору знизилися більш ніж на $10 за барель, опустившись до найнижчого рівня за останні шість тижнів. За даними Argus, 8 жовтня ціна на нафту сорту Western Canada Select (без урахування витрат на транспортування чи страхування) становила близько $74 за барель. Основний колумбійський сорт Vasconia торгувався на рівні близько $84, а еквадорський Oriente — близько $76.

Зі слів двох трейдерів, 8 жовтня венесуельська нафта (без урахування витрат на транспортування) торгувалася на рівні близько $74,5 за барель.

Минулого тижня вартість транспортування нафти супертанкером із узбережжя Мексиканської затоки США до Європи оцінювалася приблизно в $46 млн, або $24,50 за барель, включаючи перевалювання з судна на судно та інші витрати. Таку оцінку навів Георгіос Сакелларіу, аналітик компанії Signal Maritime. Для порівняння: до початку війни в Україні наприкінці лютого ці витрати становили $6,5 млн, або близько $4 за барель.

Вартість фрахту танкера для перевезення нафти з Америки до Азії минулого тижня зросла до понад $80 млн, або близько $40 за барель, тоді як на початку року вона становила близько $10-15 млн.

За даними Управління енергетичної інформації (EIA), цього року НПЗ США в середньому працювали з потужністю близько 93,5%. Це найвищий показник за 28 років, оскільки заводи намагаються виробляти якомога більше пального, щоб отримати прибуток від рекордно високих цін на дизельне пальне.

Хоча ці НПЗ є технологічно складними й розрахованими на перероблення важчих сортів нафти, вони можуть використовувати таку сировину лише в певній пропорції від своєї загальної потужності.

«Хоча венесуельська нафта й нафта з екстрених резервів США вже кілька місяців впливають на ринок, призводячи до майже максимального завантаження установок коксування в США, висока вартість фрахту тепер стає додатковою перешкодою для транспортування цих обсягів на схід і змушує накопичувати запаси важкої сірчистої нафти в Америці», — додав Ірвін.

Установки коксування перетворюють залишки нафти на сировину для виробництва дизельного пального й бензину, а використання важчих сортів нафти вимагає їхньої роботи з вищою інтенсивністю.

Багато НПЗ США також налаштовані на перероблення нафти з шельфу Мексиканської затоки (наприклад, сорту Mars Sour), а не канадської чи венесуельської нафти, яку необхідно змішувати з легшою сировиною.