Shell з Equinor об'єднують свої британські активи у Північному морі

Shell і Equinor оголошують про стратегічне злиття своїх британських активів у Північному морі, створюючи найбільшого незалежного виробника в регіоні. Але ця операція стикається з економічними проблемами й екологічною критикою.

Як повідомляє Energynews, два енергетичні гіганти, Shell і Equinor, оформили злиття своїх активів у Північному морі, створивши спільну компанію зі штаб-квартирою в Абердіні (Шотландія). Ця нова компанія, якою однаково володіють обидві групи, стане найбільшим незалежним виробником у водах Північного моря Великобританії з орієнтовною виробничою потужністю 140 тис. барелів нафтового еквівалента на день (бне/д).

Сукупний обсяг виробництва включає 38 тис. бне/д Equinor і 100 тис. бне на добу Shell. Однак цей обсяг залишається незначним порівняно з глобальним видобутком двох компаній, причому тільки Equinor виробляє майже 2 млн бне/д у всьому світі.

Нафтові родовища Північного моря роками занепадали, досягаючи зрілості. Shell і Equinor сподіваються, що це злиття максимізує використання ресурсів, що залишилися, одночасно зменшуючи операційні витрати. Згідно з їхніми заявами, це партнерство спрямоване на збереження прибуткового видобутку стратегічного для Великобританії ресурсу.

Злиття, яке почне діяти з 1 січня 2025 року, не передбачатиме жодних грошових операцій між сторонами, як підтверджено Equinor. Ключові проєкти у новому портфелі включають нафтогазове родовище Роузбанк, яке вже викликає суперечки і є предметом судових баталій. Обидві компанії також вивчають можливості виведення цієї організації на біржу в середньостроковій перспективі.

На ринках це повідомлення викликало неоднозначну реакцію: на фондовій біржі Осло акції Equinor трохи піднялися на 0,13%, а акції Shell у Лондоні впали майже на 1%.

Екологічна критика не змусила себе довго чекати. «Грінпіс» засудив цей крок як спробу «приховати остаточний занепад галузі» й повторив свій заклик до уряду Великобританії заборонити нові дозволи на нафту. НУО також підкреслила екологічні й правові проблеми, пов’язані з такими проєктами, як Rosebank.

Попри це злиття, обидві компанії збережуть окремі стратегічні активи. Equinor збереже свої транскордонні норвезько-британські родовища, а також проєкти з відновлюваної енергетики, зокрема офшорної вітрової енергії. Тим часом Shell продовжить експлуатувати свій завод скрапленого природного газу у Файфі, газовий термінал у Сент-Фергюсі й поточні розробки морських вітрових установок.

Оскільки нафтова промисловість стикається зі зростаючими проблемами, це злиття підкреслює потребу великих компаній адаптуватися до економічних реалій і тиску на навколишнє середовище. Однак залишаються питання щодо довгострокової життєздатності таких операцій на тлі поточних енергетичних переходів.