Премія на дизпальне з Туреччини наближається до довоєнного рівня

Премія на партії дизельного пального з постачанням в Україну у турецьких портах суттєво скоротилася. Зі слів українських трейдерів, в окремих випадках надбавка зменшилася майже до рівня, який був робочим до повномасштабної війни.

«Знаю, що минулого тижня закуповувалися з премією $50-60/т, плюс стільки ж коштує фрахт до Ізмаїлу, тому за все разом вийде у $110-120/т», — розповів один із трейдерів.

Водночас інший покупець турецького ресурсу каже, що трапляються й більш доступні пропозиції. «Якщо на піку (початок-середина літа) премія була близько $150/т, то зараз можна придбати ресурс із диференціалом і +$20/т, а іноді й +$5, що практично відповідає формуванню ціни на турецький ресурс у довоєнний час. Тоді поправка становила від -$5 до +$5», — каже один зі співрозмовників видання.

Зниження ціни на турецький ресурс оператори насамперед пов'язують із його профіцитом, викликаним збільшенням переробки турецькими заводами. «Туреччина значно наростила закупівлю нафти у росії, відповідно продукти потрібно кудись збувати, звідси й ціни», — каже один із великих трейдерів.

Окрім цього, його колега звертає увагу й на те, що через обміління Дунаю Туреччина втратила деякі ринки збуту в Європі. «Танкери туди не можуть дійти, тому обсяги дизеля збільшуються, а вільні судна «тиснуть» на порти», — каже він.

Це у свою чергу позначається на фрахті, який здешевшав у два-три рази. «На сьогодні фрахт з Аліаги (порт біля Ізміру, Туреччина, — ek) до Рені — $65-80/т, а був $180/т і вище», — каже один із опитаних операторів.

Водночас зниження премії й фрахту може нівелюватися зростанням вартості демереджу, який, зі слів трейдерів, зріс у кілька разів. «Зараз для танкера на 5-6 тис. т це десь $10-20 тис. на добу, але хтось просить і $25-30 тис.. До війни цей показник був на рівні $7-10 тис.», — каже один із постачальників, додаючи, що в демередж судновласники продовжують закладати ризики пошкодження суден через можливі обстріли.