Індонезія інвестує $8 млрд у модульні НПЗ

Індонезія має намір створити мережу невеликих модульних нафтопереробних заводів (НПЗ) для перероблення американської й власної нафти з метою скорочення імпорту бензину. Водночас аналітики попереджають, що відхід від великомасштабних НПЗ може бути економічно недоцільним, повідомляє Reuters.

Збірні НПЗ, які можна збудувати швидше й дешевше, ніж традиційні комплекси, мають допомогти найбільшому імпортеру бензину в Азії задовольнити внутрішній попит і виконати зобов’язання зі збільшення імпорту з США.

Зі слів аналітиків, орієнтація Індонезії на невеликі НПЗ суперечить глобальній тенденції до розширення потужностей перероблення сирої нафти, що забезпечують економію масштабу.

Минулого місяця Reuters повідомило, що індонезійський суверенний фонд добробуту Danantara планує укласти контракт на $8 млрд з американською інженерною компанією KBR Inc на будівництво 17 модульних НПЗ. Джерелом інформації стали офіційна презентація міністерства економіки та інсайдери.

Індонезійські чиновники підтвердили плани будівництва НПЗ, узгоджені в межах двосторонньої угоди з Вашингтоном, яка передбачає закупівлю американських енергетичних товарів на $15 млрд в обмін на знижені митні ставки для індонезійських товарів.

Заступник міністра енергетики Юліот Танджунг повідомив, що НПЗ планують розміщувати поблизу родовищ нафти.

Початкові дослідження інфраструктури й нафтосховищ проведено, зокрема у Натуні, Сурабаї, Північній Хальмахері й Факфаку. Ці проєкти були серед тих, які Danantara запропонувала для фінансування, зазначив Юліот.

Аналітики висловлюють сумніви щодо ефективності цієї стратегії, посилаючись на хронічні труднощі Індонезії з розширенням нафтопереробних потужностей.

Державна компанія Pertamina планує інвестувати $48 млрд у модернізацію шести НПЗ і будівництво великого нафтопереробного і нафтохімічного комплексу, щоб подвоїти виробництво нафтопродуктів до 1,5 млн барелів на добу (б/д).

Спочатку Pertamina співпрацювала з провідними міжнародними компаніями, але більшість партнерств було припинено через розбіжності щодо вартості проєктів. Це змусило компанію самостійно реалізовувати більшість розширень. Індонезія не будувала великий НПЗ понад 30 років.

Наявні шість НПЗ Pertamina мають сукупну потужність 1,06 млн б/д, що покриває близько 60% внутрішнього попиту на паливо.

2022 року Pertamina завершила перший етап модернізації НПЗ Balongan, збільшивши потужність на 25 тис. б/д. Натомість модернізація НПЗ Balikpapan вартістю $7,4 млрд у межах Генерального плану розвитку НПЗ (RDMP) ще триває.

Партнерство з «роснєфтью» у будівництві НПЗ і нафтохімічного комплексу потужністю 300 тис. б/д у Тубані зазнало затримок через санкції проти росії, запроваджені у відповідь на розв’язану росією повномасштабну війну проти України.

«Будівництво 17 НПЗ виглядає досить амбітно, зважаючи на те, що реалізація RDMP також триває», — зазначив Панкадж Шрівастава, старший віцепрезидент Rystad Energy.

Прості НПЗ можна завершити менш ніж за половину часу, ніж великі комплекси, і вони дешевші. Це дає змогу швидше зменшити залежність Індонезії від імпорту очищеної нафти, але не сприяє досягненню цілей у сфері нафтохімії, додав він.

Невеликі НПЗ, як правило, мають потужність від 50 тис. до 150 тис. б/д. Вони є простішими установками без глибокої модернізації, що обмежує ефект масштабу, пояснив Аді Імсіровіч, директор Surrey Clean Energy.

Крім того, такі проєкти — з меншими вимогами до сировини й обмеженнями терміналів — ймовірно, потребуватимуть використання менших суден для імпорту сирої нафти, що значно підвищить витрати, зазначила старший аналітик Sparta Commodities Джун Гох.

Вона також попередила, що арбітраж може бути не завжди вигідним для американської західнотехаської проміжної сирої нафти.

«Якщо модульні НПЗ не матимуть гнучкості щодо типу сирої нафти, Індонезія буде надто залежною від цін на американську нафту, що постачається в країну», — підсумувала вона.