Казахстанська нафта не позбавить Німеччину залежності від росії — Bloomberg

Сьогодні Казахстан збирається спрямувати свою першу партію сирої нафти до Німеччини, що в Берліні трактують як зменшення його залежності від москви.  Проте, як пише Bloomberg, це зовсім не так.

Зазначається, що російська трубопровідна система працює як гігантський пул змішування нафти з усієї країни й сусідніх країн, головним чином Казахстану. Так створюється стандартизований експортний сорт REBCO (більш відомий як Urals) і Siberian Light.

Після того, як торік у лютому росія здійснила широкомасштабний напад на Україну, і європейські покупці почали уникати російського палива, Казахстан перейменував постачання Urals, які він продавав, на KEBCO, щоб відрізнити їх від сорту, що належить росії. Більше нічого щодо цих вантажів не змінилося. Нафта все ще була переважно російського походження. Важливою відмінністю було те, що нафту продавала казахстанська компанія, а не російська.

Таке ж розрізнення або його відсутність буде правильним для обсягів, які перекачуються через Польщу в Німеччину. Побоювання поляків щодо походження самої нафти є марними. Важливий потік коштів, який використовується для його оплати.

Російський трубопровідний оператор ПАТ «транснєфть» отримуватиме плату за транзит прокачування нафти. Це неминуче, і це дозволено правилами Європейського Союзу.

Що ще важливіше, потреба перетину території росії означає, що потік залишається залежним від доброї волі москви. Хоча «транснєфть», керована, безсумнівно, кремлем, здається, наразі готова сприяти транзиту, немає жодних гарантій, що так і залишиться.

«У чому перевага москви? Дозволяючи транзит казахстанської сирої нафти в Німеччину, це зменшує тиск на уряд у Берліні, щоб він припинив свою енергетичну залежність від росії», — пише агентство.

Обсяг може бути невеликим — 20 тис. тонн, або близько 145 тис. барелів, у початковому постачанні, — але очікується, що він зростатиме. Казахстан має можливості збільшити постачання до 6 млн тонн на рік, або 120 тис. барелів на день (б/д). Цього достатньо, щоб задовольнити половину потреб німецького НПЗ у Шведті.

Поки завод продовжує переробляти сиру нафту, яка перетинає територію росії, москва все одно контролюватиме кран і зможе диктувати правила постачання палива в Берлін.