Геополітичні ризики тримають європейський газ на межі

Зростання геополітичних ризиків і ймовірне завершення транзитної угоди між Україною й росією створять нові перешкоди для європейського ринку природного газу в 2024 і 2025 роках після значного прогресу в протидії енергетичній кризі 2023 року, пише Energy Intelligence.

Європейські фірми показали, що вони відкриті для фіксації обсягів протягом понад 10 років, створюючи враження, що природний газ без викидів може мати довший термін служби в Європі, ніж вважалося рік тому. Німецькі фірми RWE і SEFE Securing Energy for Europe, а також австрійська OMV забезпечили норвезькі обсяги газу від Equinor, починаючи з цієї зими, допомагаючи покращити перспективи постачань у короткостроковій перспективі, оскільки Європа продовжує планувати поетапне припинення імпорту російського газу до 2027 року.

У Європі також триває швидке будівництво нових потужностей з регазифікації СПГ. Очікується, що в першому кварталі року Німеччина запустить щонайменше дві нові плавучі установки для зберігання й регазифікації (FSRU), незважаючи на те, що її три вже діючі термінали у Вільгельмсхафені, Брунсбюттелі й Лубміні працюють значно нижче від заявленої потужності. Запланованими терміналами є FSRU Transgas Force Deutsche Energy Terminal потужністю 7,5 млрд кубометрів на рік у порту «Штаде» й FSRU Excelsior потужністю 5 млрд кубометрів на рік у Вільхемсхафені, які розробляються Tree Energy Solutions і комунальними компаніями E.ON й Engie. Також очікується, що в першому кварталі розпочне комерційну експлуатацію 5,5 млрд кубометрів на рік у Греції FSRU Александруполіс.

Постачання російського газу в Європу 2024 року, ймовірно, залишаться такими ж, як і 2023-го, а доля транзитного контракту через Україну вирішить, що станеться з російськими потоками в другій половині 2020-х років. Згідно з підрахунками Energy Intelligence, європейський імпорт російського газу по трубах 2023 року становив близько 28 млрд кубометрів, що нижче приблизно 65 млрд кубометрів 2022 року й частки близько 150 млрд кубометрів 2021 року. За оцінками ЄС, він імпортував близько 40 млрд кубометрів російського газу трубами торік, порівняно з приблизно 80 млрд кубометрів 2022 року.

російський газ продовжуватиме витіснятися з Європи через зростаючу конкуренцію, коли азербайджанська Socar укладає угоди з постачання на раніше залежні від росії ринки центральної й східної Європи, а також завдяки більшій кількості СПГ, що надходить у регіон з терміналу Александруполіс у Греції. Турецький Botas також розширює свою територію у регіоні в рамках планів країни стати великим транзитним вузлом, але частина транзитного газу, ймовірно, також має російське походження.

Регуляторний тиск на імпорт російського СПГ у ЄС також зростає, оскільки росія повторила свою роль другого за величиною постачальника СПГ в блок другий рік поспіль. Брюссель близький до схвалення права держав-членів блокувати доступ російського СПГ до потужностей європейських імпортних терміналів, тоді як санкції США можуть обмежити або повністю заблокувати вантажі з підконтрольного «новатеку» заводу Arctic LNG 2, з якого відправляється перший потяг потужністю 6,6 млн тонн на рік, що заплановано на січень. Згідно з даними аналітичної компанії Kpler, ЄС імпортував близько 15,25 млн тонн російського СПГ 2023 року, приблизно стільки ж, скільки й 2022-го.