Бум СПГ у Китаї перебуває під загрозою через альтернативні види палива

У позитивній картині попиту на скраплений природний газ у Китаї з’являються тріщини. Глобальні великі компанії, такі як Shell Plc і TotalEnergies SE, інвестували мільярди доларів у нові морські постачання газу, роблячи ставку на те, що споживання найбільшим у світі імпортером і далі швидко зростатиме.

Цей давній погляд базується на тому, що Китай буде використовувати все більше екологічно чистого палива як містка між брудним вугіллям і відновлюваною енергією, яка забезпечить чистий нуль на 2060 рік.

Але реалії на місцях змінюються. Схоже, що Китай випереджає графік викидів, які, можливо, досягли максимуму більш ніж за п’ять років до своєї цілі до 2030 року. Він також субсидує надлишок потужностей у вугільній енергетиці як захист від вітру й сонця, стратегію, яка фактично пропускає використання газу як перехідного палива.

І Пекін також розробляє інші джерела газу. Він нарощує внутрішнє виробництво й більшою мірою покладається на трубопровідні постачання, особливо від свого стратегічного партнера росії, які набагато дешевші, ніж морські.

«Зростання попиту на газ має нисхідну траєкторію через відсутність економічної конкурентоспроможності й сильний поштовх уряду», — сказала аналітик BloombergNEF Даніела Лі.

Коливальна підтримка уряду була очевидною в останньому рішенні його агентства економічного планування, яке наклало нові обмеження на роль палива в енергопостачанні, включаючи флагманську політику переходу з вугілля на газ у сільській місцевості.

За даними BNEF, якщо його запустять, запропонований росією трубопровід «сіла сібірі 2» допоможе зменшити додаткові потреби Китаю в СПГ до 2030 року майже на 20%. Попри те, що Китай інвестував значні кошти в термінали для приймання СПГ, покладатися на невизначеність міжнародного ринку щодо постачання, ймовірно, менш привабливий варіант для уряду, який вважає енергетичну безпеку одним зі своїх пріоритетів.

Минулого місяця китайські покупці приборкали свій апетит, коли міжнародні ціни на газ зросли. Після стрибка на 32% у квітні зростання імпорту різко впало до 3,4% у травні. Імпорт трубопроводами зріс на 13%. Хоча ці дані лише за місяць, вони показують, як наростальне меню альтернативних джерел палива, ймовірно, з’їсть попит, коли СПГ за кордоном стане занадто дорогим.

Зі слів аналітика Rystad Energy Сюн Вея, імпорт СПГ у Китай цього року може зрости на 13-14%. Це менше, ніж 18% зростання, яке спостерігалося три роки тому, коли Китай обігнав Японію як найбільшого світового покупця, і до того, як повномасштабне вторгнення росії в Україну спричинило стрибок цін і падіння імпорту.

«Ми очікуємо, що зростання Китаю й надалі випереджатиме інші країни, але зростання не повернеться до рівня 2021 року», — сказала вона.

Двозначне збільшення може здатися великим, але газ надходить із низької бази. На паливо припадає трохи більш як 4% встановленої потужності країни, й інвестиції в набагато більші сектори, такі як чиста енергетика й вугілля, ймовірно, перешкодять його здатності зайняти більшу частку.

Інвестиції Китаю в теплову енергетику, головним чином у нові вугільні електростанції, зросли на 15% минулого року, всупереч тому, що використання скорочується. У травні в країні спостерігалося зростання виробництва електроенергії на гідроелектростанціях і сонячних електростанціях на 39% і 29% відповідно.

Водночас потужності СПГ-термінала збільшуються швидше, ніж попит, і, за даними BNEF, до кінця десятиліття, як очікується, майже подвояться з нинішнього рівня, до 251 млн тонн на рік.

За даними China National Offshore Oil Corp., найбільшого в країні імпортера СПГ, це неминуче призведе до зниження рівня використання, який може впасти аж до 38% на 2030 рік.