Як я шукав німецький бензин

Та що ви! Пишуть, що «БРСМ» розпочала імпорт німецького бензину. Нарешті, думаю я, перемога!

Повідомляється також про мінімальну вартість – на 5-8 грн дешевше, ніж у перевірених місцях. Тре’ їхати!

На двох станціях дорогою на роботу ознайомився з документами й прейскурантом. Весь бензин виробництва ТОВ «Стандарт Ойл 2000» (м. Гадяч, Полтавська область) з якоюсь виробничою базою у Переяславі Київської області. Чесно, думав, що німецьку екзотику повезуть насамперед у столицю.

Починаю аналізувати далі: мабуть, німецький бензин лишили на заході країни, там же ближче. Але друзі зі Львова, Волині й Франківська дали аналогічну відповідь: немає ніякого німецького бензину. Є лише переяславсько-гадяцький (див. фото). У Дніпрі – теж.

На гарячій лінії «БРСМ» теж не дали відповіді, де ж той німецький бензин. «Дзвоніть на АЗС», – кажуть. Смішно. От тільки на АЗС я ще не дзвонив, щоб купити бензин.

Виходить, так можна було? Розкидати по ЗМІ новину про імпорт двох відер німецького пального – і тепер нібито у всій мережі бензин із Гадяча перетворився на бензин із Бундеса. На кого розрахований такий прикольний стратегічний маркетинг з 90-х?

Насправді нічого дивного не сталося. Минулого тижня під час свого камінг-ауту «БРСМ» уперше визнала, що має у своїй структурі двох «виробників»: «Стандарт Ойл 2000» і «ТНТ Груп», а також виробника спирту «ФАЗОР».

Як це працює на практиці, до того ж дуже давно: весь заводський бензин (раніше А-92 з білорусі, а тепер звідусіль, включно з власним прямогінним бензином) везуть на зазначені виробництва у Гадячі й Київській області. Раніше цей бензин змішували з безакцизними октанопідвищуючими розчинниками з рф й рб (імпортувала їх компанія «Катма Груп», якої раніше зрікались, а тут раптом визнали своєю). Зараз, коли такої можливості немає, мішають зі спиртом з «ФАЗОРу». Якість, як-то кажуть, на любителя, зате дешевше!

Але як вони це роблять? Питання на знання географії: навіщо імпортувати заводський бензин з Європи, везти його в Полтавську чи Київську область (за 600-850 км від кордону), додавати там спирт, а потім, наприклад, везти назад до західного кордону у той же Львів (знову за 600-850 км)? Одна логістика затягне на 4-5 гривень на літрі. І при цьому він на 5 грн виходить дешевшим, ніж у інших! З такими номерами у цирку треба виступати!

Чому не можна продавати у тому ж Львові чистий німецький бензин, як це роблять ОККО, WOG, UPG? Усе просто: на чистому бензині не буде тієї економіки, як після меджику зі спиртом на нафтобазах і міні-НПЗ.

Ще питання: сама «БРСМ» пише, що якість німецького бензину чудова. Це справді так: згідно з документами у ньому абсолютно немає етанолу, а це реально рідкість. Тоді ще питання: навіщо казати про його якість, а насправді везти хтозна’ куди, додавати спирт і потім продавати як Е-10 (до 10% спирту, див. фото)? Навіщо це покращення? Цікаво, що думають щодо цього німці?

Гадаю, ніхто для того німецького бензину екскурсію завдовжки 1 200-1 700 км по Україні насправді не робить. А спирт додають десь на місці, бо його вміст реально показують лабораторні дослідження (і не 10%, а 25% і більше, як я писав раніше).

Катається цей та інший бензин суто по «акцизних» паперах. Так, податки, у цьому вся суть цього бізнесу протягом усього його існування ще з часів Ставицького. Інакше модель не складається.

Коротше, лишився я без німецького бензину. І дідько з ним! Без будь-яких доробок він є у «зелених» мережах. Та й машина в мене дизельна…