«Укрнафта»: грабунок припинено. Чекаємо на українського Орла?

На початку березня «Укрнафта» уклала договір із польським PKN Orlen на постачання бензину й дизпального. Нічого унікального в цьому немає, такі контракти, навіть набагато більші, у наших трейдерів є. Але є дещо більше.

Orlen — національна гордість Польщі. Без перебільшення, поляки щиро люблять Orlen. Але як можна любити нафтову компанію?

У 2013 році на запрошення Orlen у складі делегації українських нафтотрейдерів я побував у Варшаві на щорічному корпоративному шоу монстр-карів з легендарними ведучими Top Gear. Величезний стадіон — дорослі й діти, чоловіки і жінки протягом годин скандували ім'я улюбленої паливної компанії. Я не міг у це повірити! Погодьтесь, таке важко уявити відносно будь-якої компанії України, не кажучи вже про паливну. Таку підтримку у нас наразі має хіба що ЗСУ.

У чому цей польський феномен?

По-перше, Orlen має лістинг на біржі зі всіма наслідками. Якщо стисло — повна транспарентність перед акціонерами, інвесторами й суспільством. Але при цьому компанія контролюється урядом як ключовим акціонером. Уряди у Варшаві змінюються, проте Orlen продовжує зростати. Вже кілька років як польський нафтовий гігант є найбільшою компанію Східної Європи. Видобуток, переробка й роздрібна мережа — все зростає. Фінансові результати чудові. Прозорість компанії та її успіхи надихають поляків, вони їдуть на заправки із зображенням орла із чітким розумінням — кожен придбаний літр, хот-дог або кава посилює державу. Це не благодійність! Навіть у глибинці на цих станціях споживач отримує найвищій сервіс від вишколених працівників компанії. Особисто пересвідчився у цьому минулого літа.

Повертаємось в Україну. Віддаленим аналогом Orlen на паливному ринку, а саме за наявністю контрольного пакету акцій у держави (50% + 1 акція), є «Укрнафта». На цьому подібності закінчуються.

З 2003 року менеджмент «Укрнафти» контролювала група «Приват» на чолі з Ігорем Коломойським, який консолідував понад 43% акцій компанії. Бєня, як його грайливо називають у політично-бізнесових колах, на хвилі ентузіазму Революції гідності відверто заявляв, що носив хабарі зятю Леоніда Кучми Віктору Пінчуку за право управляти компанією. Є всі підстави вважати, що такий принцип взаємодії був протягом усіх 20 років, які «Приват» сидів у Нестерівському провулку Києва, де розташовано офіс «Укрнафти».

Доказами контролю над компанією є повна її залежність від продажів і постачання саме компаніям групи «Приват». Це ще раз підтвердилось після націоналізації «Укрнафти» й було неодноразово заявлено новим менеджментом. Начебто у держави був контрольний пакет акцій, але за фактом вона повністю працювала в орбіті міноритарного акціонера.

Ці два десятиріччя супроводжувались свідченнями щодо зловживань в компанії, що підтверджували правоохоронці. Підкуп політиків, продаж за безцінь ресурсів компанії, створення паралельного профіт-центру — це стисло про адженду за цей період. Особисто написав десятки статей на цю тему.

У серпні 2014 році, коли Донбас уже палав, податкова заборгованість «Укрнафти» почала зростати на 1 млрд грн на місяць. Навесні 2015 року «Укрнафта» відвантажила 1 млн т нафти, або 2/3 свого річного видобутку, невідомим структурам, які забули за неї розрахуватись, хоча закон забороняє продаж нафти без передоплати. Тоді ж на мільярди гривень «Укрнафта» закупила нафтопродукти у незрозумілих постачальників із відтермінуванням постачання на 3 роки (до 2018 року). Надворі 2023 рік, а пального немає й досі. Свій природний газ «Укрнафта» багато років вантажила на «приватівський» «Дніпроазот» за безцінь.

За останні 15 років видобуток нафти й газу «Укрнафтою» впав у декілька разів. Украй символічним відображенням стану компанії є її заправні станції — старі, іржаві, більшість із них без туалету й магазинів.

Як таке може бути з нафтовою компанією, коли галузь у всьому світі буквально купається у грошах?

Терпець урвався на початку листопада, влада вирішила націоналізувати «Укрнафту», а також найбільший і фактично єдиний нафтопереробний завод країни, «Укртатнафту». Новий менеджмент одразу зіштовхнувся із саботажем «Привату», який відмовився виконувати договори — постачати пальне на заправки тепер уже державної компанії. Ті були змушені зупинитись.

Одночасно перед державним менеджментом уперше за 20 років відкрилась внутрішня кухня, яку можна порівняти із зовнішнім виглядом заправок «Укрнафти». Діапазон проблем — від завищеної вдвічі ставки еквайрингу (комісії за розрахунок банківськими картами на АЗС) до зниклих обсягів нафти й нафтопродуктів, вартість яких відповідає річному видобутку нафти компанією. Ці активи на 40 млрд грн шукає СБУ, БЕБ та інші.

Отже, перший результат досягнуто — грабунок «Укрнафти» припинено. І хоча компанія лежить «на боку», потенціал зберігається. «Укрнафта» й «Укртатнафта» утворюють вертикально інтегровану конструкцію, яка може стати хребтом післявоєнної структури паливного ринку. Перспективи чудові, адже з ринку пішли дешеві російські й білоруські нафтопродукти, справедлива конкуренція з європейським пальним підсилить внутрішнього виробника. Видобувай, переробляй і продавай! Але є нюанс.

Для «нафтового» контрнаступу потрібні ресурси. Насамперед для збільшення видобутку нафти й газу, а також для відновлення Кременчуцького НПЗ, який отримав від дурних сусідів уже більше 40 ракет. Будь-який напрям залучення грошей потребує за великим рахунком одного — довіри до нового власника й менеджменту компанії. Тоді гроші дадуть і банки, й міжнародні партнери, відкриється шлях до спільних проєктів з іноземними колегами по галузі. Зрештою, підтримають компанію й люди, купуючи пальне на «Укрнафті».

Українці хочуть пишатися, хочуть відчувати гордість за свою державу й готові їй допомагати. Зараз ці почуття живлять сили оборони, але вже є перемоги й на енергетичному фронті. Країна з пальним, країна зі світлом, хоча здавалось, що це неможливо. «Укрнафта» може стати такою історією успіху, стати українським Орленом. Початок покладено, він украй обнадійливий. Пальне від Orlen на «Укрнафті» вже є, будемо сподіватись, решта аналогій не забариться.

Джерело: «NV.Бізнес»