20 нафтобаз і один НПЗ

Саме стільки ми нарахували атакованих галузевих об’єктів з початку війни. Використовували офіційні повідомлення і власну інформацію й спостереження. Не факт, що врахували все.

Перші з атакованих об’єктів мали певні запаси, а «березневі» вже здебільшого ринок устиг спустошити. Та в умовах нестачі пального це суттєві втрати.

Логіки в цих обстрілах знайти не вдалося. Особливо мене вразило знищення бази в моєму рідному Новомосковську на Дніпропетровщині сьогодні вночі (ліквідація наслідків на фото). Я особисто не знав, а земляки розповіли, що це був склад місцевого бодяжника, який налічував всього два невеличкі резервуари. І ось на це добро кацапи не пошкодували двох ракет! (Перший приліт був тиждень тому, але мимо). Місцеві жартують, що то хтось конкурентів замовив.

Ринок не зупинився, але вимушений переформатовуватися. Жодних запасів, працюємо з коліс. Але що це означає?

Це означає, що потрібно більше бензовозів, які можуть привозити пальне напряму з-за кордону. Потрібно, щоб кожен власник бензовоза мав змогу поїхати й купити собі пальне.

Після зупинки «Укртатнафти» я закликав відмовитись від держрегулювання роздрібних цін на пальне, бо в умовах дефіциту воно не дає тим самим бензовозам закуповувати пальне. Я вже знаю три регіональні мережі, які за останні два дві зупинили вільний продаж пального, бо його собівартість вища за встановлені ціни.

Навіть великі гравці вимушені додатково обмежувати реалізацію, бо на пістолеті вже нові партії пального, яке теж не потрапляє у виставлений ціновий коридор.

Споживачі без пального, бізнес зупиняється, персонал невдовзі може залишитись без зарплатні.

Здається, цілі держави зараз прямо протилежні.