Спецпроект
Як світ може запобігти змінам клімату, і як ми, жителі цього світу, можемо сприяти цьому? В цій статті ми ділимося тезами останнього епізоду Energy Podcast за участі керівника команди Shell Scenarios Ласло Варро, а також президента Центру кліматичних та енергетичних рішень доктора Ната Кеохане.
Реакція світу на енергетичну кризу
Обговорюючи помітні тенденції в заходах енергетичної безпеки, які з'явилися після повномасштабного вторгнення Росії в Україну, важливо розуміти, що вони виникли не упродовж одного дня.
«Ще до війни в роботі енергетичної системи відчувалося напруження. Постковідне відновлення 2021 року було надзвичайно енергозатратним. Глобальні викиди вуглекислого газу стабілізувалися на цілковито нестійкому рівні.», — констатує керівник команди Shell Scenarios Ласло Варро.
Але 2022 року в галузі відбулося формування нової енергетичної реальності, з якою кожна країна впоралася по-своєму. Водночас найкращим довгостроковим рішенням виявилося впровадження переходу на чисту енергію, що перебуває в основі енергетичної політики. Поряд з іншими наслідками, цей крок привів до того, що європейці добровільно скоротили споживання енергії на 10 мільярдів кубометрів більше, ніж могла викликати тепла зима.
Відповіддю Сполучених Штатів Америки на необхідність змінити енергоємний американський спосіб життя стало прийняття Закону про зниження інфляції — одного з найбільш значущих заходів в історії США, запроваджених для чистої енергії та зміни клімату. Документ передбачає потужне збільшення інвестицій у постачання чистої енергії, зокрема через знижені податки, інвестиції, програми та бонусні кредити для проєктів, розташованих в економічно проблемних районах або традиційних енергетичних спільнотах.
Китай, чия енергетична система десятиліттями покладалася на вітчизняне вугілля, сьогодні також робить внесок у вітрові, сонячні та ядерні енергетичні технології з обсягами інвестицій, які можна порівняти з Європою та США, разом узятими. При цьому упродовж останнього року країна збільшила власний видобуток вугілля на 7 ЕДж, що більше, ніж світове виробництво вуглеводневої продукції Shell.
Аналогічну ситуацію можна простежити в деяких країнах, що розвиваються, які змушені були впоратися з ударом енергетичної кризи. Вона призвела до використання не дуже «зелених» рішень. Наприклад, Пакистан, де понад 200 мільйонів людей пережили масове відключення електроенергії на початку 2023 року, оголосив про свій план збільшити потужності з виробництва електроенергії за рахунок видобутку ще більшої кількості вітчизняного вугілля.
Незважаючи на відмінності в зазначених вище підходах, основною тенденцією, яка об'єднала всіх, хто вирішує проблему енергетичної кризи, — є домінування безпекового мислення та національних інтересів. Тепер питання в тому, як це можна інтерпретувати і яких заходів та ресурсів це вимагатиме?
Archipelagos VS Sky 2050: два сценарії енергетичного переходу
Ураховуючи реакції країн на нові виклики, команда Shell Scenarios розробила два сценарії подальшого розвитку глобальної енергетичної системи.
Перший із них — Archipelagos — передбачає, що для забезпечення енергетичної безпеки країни дотримуватимуться існуючої традиційної енергетичної системи та інфраструктури. Важливість внутрішніх вуглеводневих ресурсів чи імпорту вуглеводнів із країн-союзників значно зростає, а зобов'язання в рамках глобальних угод, включаючи ті, що стосуються зміни клімату, втрачають значення. Прагнучи задовольнити попит на викопне пальне, уряди заохочують інвестиції в галузь. Проте коли екологічні наслідки стають більш відчутними, тиск громадськості призводить до примусового закриття багатьох активів.
Новий виток технологічних перегонів між країнами та залишкова потреба в забезпеченні енергоефективності все ще сприяють розробкам «зелених» енергетичних рішень. При цьому глобальний пік викидів припадає на 2020-ті роки і почне знижуватися в середині 2030-х років. 2100 року, якщо ціль нульового рівня викидів все ще не буде досягнута, глобальне підвищення температури сягне рівня близько 2,2°C.
Згідно з другим сценарієм під назвою Sky 2050, саме використання викопного пального бачиться як ризик для безпеки. Згідно зі сценарієм, якщо світ досягне чистого нульового рівня викидів у 2050 році, а глобальне середнє підвищення температури не стане більш ніж на 1,5°C стосовно доіндустріального рівня, але знизиться до 1,5°C до 2075 року, то до кінця століття воно може знизитися до 1,2°C. Однак ці досягнення вимагатимуть значного втручання урядів в енергетичні системи й навіть спосіб життя громадян, — починаючи від податків на викиди вуглецю та примусового закриття вуглеводневих активів до обмеженого використання транспортних засобів із двигунами внутрішнього згоряння та споживання м'яса.
Як прискорити темпи декарбонізації
Попри всі перераховані вище проблеми, експерти наголошують, що обидва сценарії доволі позитивні щодо темпів енергетичного переходу.
«Навіть за прогнозованих тенденцій ми повертаємо кут споживання викопного палива та викидів у найближчій перспективі. Віднині низьковуглецевий енергетичний перехід є лише питанням часу», – переконаний президент Центру кліматичних та енергетичних рішень доктор Нат Кеохане.
Однак для цього, звичайно, треба зробити багато критично важливих кроків.
За словами Ната Кеохане, насамперед — це швидка декарбонізація енергосистеми: розширення доступу до чистої енергії в країнах, що розвиваються; переведення транспорту та промислові потужності на електроенергію та інші кроки. Одночасно важливим є пошук нових видів пального для авіації та розвиток технологій, які дали б змогу зробити важку промислову продукцію — наприклад, цементу чи сталевиробничу — менш шкідливою для навколишнього середовища. Для боротьби з вуглекислим газом, який неминучий у цих виробництвах, існує гостра необхідність масштабування і зниження витрат на технології вловлювання і зберігання вуглецю. Крім того, для координації всіх цих дій Паризька угода повинна бути не просто спільним орієнтиром, а тісно інтегрованою в державну політику на всіх рівнях: національному, регіональному та місцевому.
Щоб досягти всього цього, Ласло Варро з Shell виділяє кілька проблем, які необхідно подолати.
Насамперед необхідно збільшити інвестиції в «зелену» енергетику не тільки в Європі та США, де нині перебуває 90% капіталу, а й у країнах, що розвиваються, де «зелені» енергетичні рішення критично недофінансовуються.
«У сценарії Sky фінансова система ефективно спрямовує цей капітал на інвестиції в чисту енергію країн, що розвиваються. Єдиний спосіб досягти цього – мобілізувати потужність сучасного капіталізму і перетворити енергетичний перехід на вигідну інвестиційну можливість», – переконаний керівник команди Shell Scenarios.
Наступне, про що слід подбати після того, як фінансування буде знайдено, — це обладнання. Щоб масштабувати ланцюжки створення вартості «зеленої» енергії, необхідно збільшити виробничі потужності вітрових турбін, сонячних панелей і батарей, а також налагодити виробництво металів, із яких вони виготовлені.
По тому виникає потреба в залученні держав до модернізації регуляторного середовища: коригування законних дозволів та процесів ліцензування, створення можливості підключення нових об'єктів «зеленої» енергетики до національної мережі тощо.
Говорячи про необхідні зміни в політиці, промисловості та технологіях, важливо розуміти, що є багато можливостей зробити свій внесок у прискорення енергетичного переходу — навіть на індивідуальному рівні. Громадяни можуть зробити свій голос почутим, проголосувавши за кандидатів із сильною екологічною програмою та обговоривши це зі своїми громадами, щоб підвищити обізнаність стосовно цієї теми. Інвестори можуть вимагати від фінансових організацій спрямовувати кошти на розвиток «зеленої» енергетики, тоді як клієнти можуть вільно робити вибір на користь продуктів із низьким вуглецевим слідом, таким чином створюючи попит на більш екологічний ринок.
Джерела світлин: депозитарій компанії Shell.
Коментарии
Войдите чтобы иметь возможность оставлять коментарии
Войти