Від А-66 до Shebel

Цьогорічний червень – особливий для Шебелинського НПЗ, він святкує 60-річчя! Надбавши за цей час неоціненний досвід, підприємство випускає високоякісну продукцію, що не поступається європейській. Шлях до успіху був вельми тернистим – саме про це й розповідають працівники «Укргазвидобування», з якими поспілкувався Enkorr. Це дуже непроста й місцями трагічна історія, за своїм сюжетом схожа на казку про гидке каченя, яке згодом виросло у білого лебедя. 

У травні далекого 1950 року зі свердловини, пробуреної поблизу села Шебелинка на Харківщині, вдарив газовий фонтан. Відтоді, кажуть у компанії «Укргазвидобування», до складу якої входить і Шебелинський ГПЗ, почалося освоєння унікального Шебелинського газоконденсатного родовища, яке за запасами і обсягом видобутку було найбільшим не лише в Україні, а й у Європі. Вже за кілька років магістральні трубопроводи для транспортування «блакитного палива» з’єднали «Шебелинку» з Києвом, Херсоном, Кишиневом, Москвою й іншими містами. Для вилучення і переробки газового конденсату у 1960 році було створено першу в Європі(!) газофракційну установку потужністю 100 тис. т на рік. Саме вона стала тією основою, з якої з часом утворився Шебелинський НПЗ.

Ілля Рибчич, який тривалий час очолював «Укргазвидобування», розповідає: «Першою продукцією заводу був бензин А-66. Потім видобуток конденсату в Україні почав збільшуватися, і в 70-му році було побудовано другу установку, вже розраховану на 200 тис. т в рік. На ній почали виробляти вже 72-ий бензин, а згодом – і 76-ий. І тільки в 90-тих роках після будівництва установки каталітичного риформінгу перейшли на випуск 92-го й 95-го бензинів».

Він пригадує, що модернізація Шебелинки йшла безперервно: то запуск установки з видобутку газу, то початок виробництва бітуму, то нарощення потужностей. Але найбільше запам’яталося, каже, як на завод накинули оком бізнесмени Харківщини, впровадивши там хитромудру схему роботи, яка б давала їм змогу фактично привласники прибутки. 

«Все почалося в 2000-му, після того, як завод від’єднали від Шебелинського газопромислового управління, що дуже не сподобалося тодішньому керівництву області, яке хотіло мати з нього свій зиск, – продовжує Ілля Рибчич. – Це були важкі часи, коли за газ грошей не платили, «Укргазвидобування» виживало винятково за рахунок продажу нафтопродуктів. А в адміністрації Харківської ОДА разом з їхніми друзями-бізнесменами було бажання налагодити продаж конденсату комерційним структурам, а потім переробляти його на давальницьких умовах. Це означає, що грошей не було б зовсім. І нам з Вадимом Анатолійовичем Копиловим (він тоді був головою правління «Нафтогазу України», а я – генеральним директором) довелося в спішному порядку рятувати ситуацію».

Тоді, пригадує екс-директор «Укргазвидобування», керівництво області організувало на Шебелинці виїзну нараду, куди запросили й президента Кучму: щоб він своїм авторитетом дотиснув повернення ГПЗ під обласне «крило». Кучма вислухав усіх, а після виступу Копилова встав і сказав, що перш ніж приймати якісь рішення, тут потрібно, щоб НДІ галузі й інші інститути дали свої висновки з цього приводу. Так Шебелинський НПЗ залившився в «Укргазвидобуванні».  

Європейське пальне українського виробництва 

«Перед кожним поколінням, яке працювало на Шебелинському ГПЗ, стояли свої завдання, проте головним його надбанням завжди були й залишаються люди, які їх виконували. Саме вони здолали й побудову, й перебудови, і реконструкції, й реорганізації, і модернізацію, – переконаний теперішній директор цього підприємства Юрій Роговий. – А впродовж останніх 5 років колективом (а сьогодні це 450 чоловік) набрано такий темп, який дасть змогу розвиватися далі. Річ у тому, що завод – а він завжди був державним – звик до того, що грошей на модернізацію завжди бракувало. Та час поставив перед вибором: або модернізація, або смерть. Його продукція стала нікому не потрібною, крім того, у 2017 році було запроваджено в дію технічний регламент, який залишав завод за бортом ринку». 

Масштабна модернізація, кажуть на заводі, розпочалася у 2015 році й триває досі. Загальні інвестиції склали $152 млн. З них тільки у розвиток лабораторій вже було інвестовано близько 97 млн. грн., планується ще близько 60 млн. грн.

«А був період, коли завод опинився перед загрозою закриття і перетворення його на перевалочну базу для підготовки сировини, а резервуарного парку – на нафтобазу. Тому колектив дуже радий, що вдалося відстояти підприємство… У цьому регіоні іншої роботи практично немає, тільки цей шебелинський кущ – промисловики, видобувачі, транспортники, переробники, будівельники, які обладнують нові родовища, тож насправді це серйозна перемога», – каже Юрій Роговий.

З 2018 року вся продукція відповідає стандарту Євро-5. Більш того, отримала своє фірмове ім'я – Shebel. Останнє досягнення – випуск арктичного дизельного пального з температурою фільтрованості -32 градуси. Незабаром ринок отримає чергову новинку – Shebel 98. 

Shebel упевнено крокує країною: сьогодні шебелинське пальне можна зустріти на заправках у Київській, Житомирській, Чернігівській, Харківській, Дніпропетровській, Запорізькій, Полтавській областях і на підконтрольних Україні територіях Донецької й Луганської. 

Два роки тому – під час презентації бренду Shebel – Сергій Федоренко, директор з комерційних питань компанії «Укргазвидобування», виступив з амбітною заявою: «Шебелинський завод стає Shebel. І це не просто зміна імені чи зовнішнього вигляду – це повна трансформація підходу до процесів виробництва, збуту, управління якістю, маркетингового супроводу продукції від заводу і до споживача. Спочатку ми модернізували Шебелинський завод і почали випуск нафтопродуктів високої якості, чим довели, що виробляти пальне європейського рівня в Україні можливо. Наша наступна мета: кожен український водій повинен мати змогу заправлятися якісним європейським пальним українського виробництва». 

Минуло всього два роки, а всі амбітні цілі стали реальними. «За ці два роки ми випустили майже мільйон тонн якісної продукції під брендом Shebel: бензинів, дизельного пального, автогазу LPG, – продовжує Сергій Федоренко. – Збільшили обсяги переробки сировини – маємо +4,5% за минулий рік у порівнянні з попереднім. А також продовжуємо проекти з модернізації виробничих активів: ввели в експлуатацію новий реактор гідроочищення й налагодили процес депарафінізації дизельного пального, встановили залізничні ваги, суттєво поповнили основні фонди лабораторій. А паралельно з оновленням наявної виробничої бази починаємо будівництво нових заводів з виробництва LPG.

Нинішня потужність заводу – 500 тисяч тонн нафтопродуктів у рік. «Нашому заводу – 60 років. Це ніби й багато, але це – передусім неоціненний досвід тих поколінь переробників, які на ньому працювали й працюють. Тож зупинятися на досягнутому ми не збираємося, – каже Юрій Роговий.

І другий напрямок – це власне перспективний розвиток. Не можна не помічати того, що ринок і потреби споживачів змінюються. На зміну бензину прийшов скраплений газ, на горизонті електромобілі. Для Шебелинки це означає підвищену увагу ще до нафтохімії й до гнучкості процесів. Тож найближчим часом на заводі розпочнеться будівництво установки ізомеризації й комплексу нафтохімії.